Доступність посилання

21 Вересень 2017, Київ 22:54

«Процвітаюча Білорусь» – країна, де влада бере податок з безробітних


Засідання оргкомітету проведення «Маршу розсерджених білорусів». Мінськ, 23 січня 2017 року

Пересічний українець розглядає Білорусь як державу з вищими, ніж в Україні, стандартами життя та порядком. Багато в чому в Білорусі збереглися радянські підходи, зокрема у економічній та соціальній сферах. Як кажуть експерти, певні успіхі Білорусі у соціально-економічній сфері стали можливими перш за все за рахунок нафто-газових дотацій та кредитів з Росії. Але після того, як сама Росія потрапила під міжнародні санкції та відчула кризу, почало згортатися і білоруське «економічне диво».

Марш «дармоїдів»

На 17 лютого у Мінську заплановано «Марш розсерджених білорусів». Друга, неофіційна назва акції – «Марш дармоїдів», бо протест спрямовано проти декрету президента Лукашенка, що зобов’язав сплачувати спеціальний податок усіх, хто тимчасово не працює. Податкові органи знайшли таких у Білорусі 440 тисяч осіб, надіславши їм письмові вимоги на сплату цього податку. При цьому офіційно безробітними у Білорусі зареєстровано лише 35 тисяч осіб, а більшість так званих «дармоїдів» працює десь за кордоном, у тіньовому секторі, має тимчасові підробітки.

Податок «на дармоїдство» за 2016 рік становить 360 білоруських рублів – це приблизно 180 доларів США. Як прийшов час його оплачувати, виявилося, що ці гроші для багатьох «дармоїдів» – непідйомна сума. Багато хто обурюється, висловлює протест, у різних містах активісти збирають підписи під вимогами за скасування цього податку.

Роботи немає, а податок плати

Микола Чорновус, 28 листопада 2016 року
Микола Чорновус, 28 листопада 2016 року

У людей крик душі, вчора плакали люди коло податкової інспекції та райвиконкому

У місті Барановичі на Берестейщині підписи збирає етнічний українець Микола Чорновус. 6 лютого за 40 хвилин він зібрав 70 підписів, усього ж – 750 підписів: «Цей декрет торкнувся усіх. Підприємства закриваються, роботи немає, людей скорочують, а він, Лукашенко, вирішив з цих людей ще забрати, запровадив ці податки. У людей крик душі, вчора плакали люди коло податкової інспекції та райвиконкому».

У Мінську ситуація краща, ніж у маленьких містах та в селах, де зовсім немає роботи, каже він.

Миколі Чорновусові 66 років, отримує 240 білоруських рублів пенсії (120 доларів США), на життя її не вистачає, бо ціни у Білорусі дуже високі. Тому як індивідуальний підприємець він продає на Барановицькому ринку іграшки, має там своє торговельне місце. Але бізнес слабий, у людей немає грошей, щоб купувати дітям іграшки.

Чорновус мав плани щодо розвитку свого бізнесу, але нічого не вийшло: «Я хотів збудувати першу в місті «Блінную», млинці пекти, це було 15 років тому. За свої гроші. Не дали. Я тоді вирішив збудувати кав’ярню. Дали землю, сказали, хай будує. І п’ять років я не міг зробити проект. Де я тільки не був. І до заступників Лукашенка їздив – ні, тай все».

«Не батько, а вітчим»

На своїй батьківщині у Черкаській області Микола Чорновус останній раз був 2 роки тому, поправляв могилу мами. Коли українці йому кажуть, що в Білорусі краще жити, ніж в Україні, Микола Чорновус відповідає: «Ні-ні-ні! Вони помиляються. Я теж приїжджаю, люди кажуть: Во Лукашенко! Знаєте, як він себе представив через ЗМІ, що він тут батько, а він тут вітчим. Для нашого народу він вітчим. Бачите, важко до них донести, чого народ бажає від цього батька».

Микола Чорновус каже, що протестувати проти дій влади у Білорусі неможливо: арештують, засудять, оштрафують.

Григорій Грик під час пікету у Барановичах, 22 липня 2016 року
Григорій Грик під час пікету у Барановичах, 22 липня 2016 року

За два несанкціоновані пікети інший уродженець України з міста Барановичі 50-річний Григорій Грик отримав штрафи у розмірі 1000 рублів – це 500 доларів США.

Григорій Грик вже півтора роки безробітний, він працював у супермаркеті вантажником, його звільнили за політичними мотивами: на знак протесту проти порушення прав робітників він вийшов на роботу в смугастій робі, як у концтаборі.

Я пройшов понад 30 підприємств: і державних, і приватних. А там відділ кадрів – він же і ідеологічний відділ. І вони усі знають і прізвище, і полосату робу, і їм не потрібні проблеми

«І з того часу я без роботи, тепер я стою на обліку на біржі праці і скільки я не ходив у Барановичах по підприємствах, всюди казали, що вакансій немає і ставили печатку. Я пройшов понад 30 підприємств: і державних, і приватних. А там відділ кадрів – він же і ідеологічний відділ. І вони усі знають і прізвище, і полосату робу, і їм не потрібні проблеми. Вони знають, що я представник незалежної профспілки, який захищає права людей по трудовому законодавству», – каже Грик.

«В Білорусі людина не має права ні на що»

Зараз до Білорусі з Донбасу, вони кілька місяців живуть і їдуть назад в Україну, тому що українці – це волелюбна нація, яка не може жити при диктатурі. А в Білорусі людина не має права ні на що

Григорій Грик родом з Івано-Франківської області, минулого року він відвідував своїх батьків. На розмови, що в Білорусі краще, ніж в Україні, Григорій відповідає: «Я їм кажу, що навіть по тих людях, які приїхали зараз до Білорусі з Донбасу, вони кілька місяців живуть і їдуть назад в Україну, тому що українці – це волелюбна нація, яка не може жити при диктатурі. А в Білорусі людина не має права ні на що, ні відстоювати свою думку, ні відстоювати свої права, громадянські, трудові чи людські».

Влада доводить народ до такого радикалізму, до якого Янукович довів Україну

Григорій Грик визнає, що пенсії його батьків в Україні менші, ніж в Білорусі, але каже, тепер економічне становище в Білорусі погіршується: «Зараз становище тут таке саме, як і в Україні, заводи, фабрики закриваються, у людей немає праці. І навіть не хочуть ставити на облік з безробіття. Влада доводить народ до такого радикалізму, до якого Янукович довів Україну».

Але Григорій Грик не очікує, що ця ситуація і в Білорусі теж викличе революцію.

Рецесія, системна економічна криза

Ярослав Романчук, 4 листопада 2015 року
Ярослав Романчук, 4 листопада 2015 року

Незалежний білоруський економіст Ярослав Романчук каже, що це декрет про так званих «дармоїдів», який мав би стимулювати ринок праці, готувався у старих економічних умовах, коли безробіття було мале, а виконують цей декрет тепер, коли економіка Білорусі переживає кризу, під час якої роботу в Білорусі втратили на 150 тисяч осіб більше, ніж були прийняті на працю.

«Тут тривала рецесія, структурна, системна економічна криза білоруської моделі. Жодна держава, яка буде володіти, як Білорусь, 80 відсотків активів, і де 43 відсотка грошей розподіляються через бюджет, не буде показувати економічного росту без зовнішньої підтримки або через продаж сировини. А цього року в Білорусі немає ані російської підтримки, ані калійні добрива, ліс та метал нічого не можуть зробити», – розповідає економіст.

Білоруська криза нагадує Ярославу Романчуку кризу СРСР перед його кінцем. Порівнюючи Україну та Білорусь, він звертає увагу на те, що падіння економіки України було більшим, але потенціал для росту в Україні є, якщо будуть успішними економічні реформи. Наразі ж ВВП на душу населення в Україні становить 2100 доларів, в Білорусі – 4970. Крім цього, білоруська держава поки краще виконує свої обов’язки у галузі освіти, охорони здоров’я, державного управління.

80 мільярдів доларів дотацій з Росії

Але ми усе проїдали і сьогодні маємо тільки борги

Ціна ж цього – не державне регулювання в Білорусі, а дотації Росії, каже Романчук, за 25 років незалежності Білорусь на ціні російських нафти та газу зекономила приблизно 80 мільярдів доларів: «Це величезна сума, і коли б був добрий господар, була приватна економіка, то це був добрий бонус для розвитку, ми були б на рівні Естонії з її ВВП на душу населення майже 20 тисяч доларів. Але ми усе проїдали і сьогодні маємо тільки борги, багато мертвого капіталу, багато помилок інвестиційного характеру, які зробила влада».

Бюрократична економіка замість ліберальних реформ призведе до подальшої рецесії та стагнації, погіршення соціальних стандартів, втечу з Білорусі капіталу та робочої сили. А для економічних реформ потрібна політична воля, якої у президента Лукашенка немає, каже Ярослав Романчук.

Українцям не на Білорусь треба дивитися як на модель, а дивитися у зовсім інший бік, де є економічна свобода

«Так що українцям не на Білорусь треба дивитися як на модель, а дивитися у зовсім інший бік, де є економічна свобода, де є приватна власність, вільна торгівля та відкрита конкуренція», – наголошує економіст.

Ярослав Романчук спробував донести свої думки про необхідність ліберальних економічних реформ 3 лютого на зустрічі з президентом Олександром Лукашенком. Можливо, до нього і прислухаються. Президент Лукашенко запропонував включити Романчука до складу Ради з розвитку підприємництва та Робочої групи щодо стимулювання ділової активності при уряді Білорусі.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG