Доступність посилання

24 Червень 2017, Київ 05:03

Українське кіно на «Берлінале»– протест, терапія, реальність


Берлін – Добігає кінця одна з найяскравіших і найважливіших подій культури у Європі – 67-й кінофестиваль «Берлінале», який традиційно є також політичною подією. На відміну від попереднього року, нині майже не йдеться про біженців. Натомість фестиваль порушує теми світових утопій: комунізму та капіталізму. Щодо цього в Україні – власна історія, відтак вона представлена ширше, ніж будь-коли у численних програмах.

Українці цього року завоювали Берлін на кінофестивалі у столиці Німеччини. Чи здобудуть наші представники бажані трофеї – невідомо, адже фестиваль триватиме до 21 лютого. Утім, уже нині можна з упевненістю говорити про успіх і популярність українських тем на «Берлінале».

Як і щороку, тут відбуваються дві події одночасно: кінофестиваль із показом стрічок, що змагаються за першість, і кіноринок, де йдеться про майбутнє кіно, яке поки що лише у планах. Україна не лише розширила свою програму, а й збільшила стенд, представила каталоги і відеоролики зі своїми надбаннями.

Врахувавши досвід попередніх років, як сказав начальник управління державного регулювання та реалізації кінопроектів Держкіно України Станіслав Притула, українським фахівцям вдалося заявити про себе.

Станіслав Притула
Станіслав Притула

На нашому стенді відбулося понад 50 зустрічей. Кожен день був розписаний за хвилинами. Маємо підписані угоди. Відтак ми вважаємо, що для нас фестиваль уже нині став успішним

«Наш стенд створений для того, щоб залучити до роботи професіоналів із українського боку, щоб знайшли партнерів із інших країн або навіть мали змогу поспілкуватися. На нашому стенді відбулося понад 50 зустрічей. Кожен день був розписаний за хвилинами. І щодня тут можна було зустріти українських продюсерів, тож маємо підписані угоди. Відтак ми вважаємо, що для нас фестиваль уже нині став успішним», – розповів Станіслав Притула.

Про долі тих, хто пережив трагедію війни

На фестивалі у програмі «Generation 14 plus» для молодіжної аудиторії представлений повнометражний документальний фільм «Школа № 3». Стрічка – спільного виробництва України та Німеччини – розповідає про дітей зі школи з невеликого міста Миколаївки на Донбасі. Головні актори – старшокласники, що розповідають про свої мрії, живуть на екрані власними буднями, діляться відчуттями про нову військову реальність у їхньому регіоні.

Саме це, на думку режисера Георга Жено, для картини важливо й трагічно. У розмові з Радіо Свобода він признався, що мав моральну підтримку психолога під час зйомок.

Георг Жено
Георг Жено

Ми працюємо лише з тим, що насправді існує. Ми нічого не вигадували. Це означає, що ми зустрічаємося з людьми і працюємо з тим, що вони нам розповідають

«Ми працюємо лише з тим, що насправді існує. Ми нічого не вигадували. Це означає, що ми зустрічаємося з людьми і працюємо з тим, що вони нам розповідають. Страху через війну у мене не було. Мене непокоїло питання: як довго ми – знімальна команда – витримаємо таке моральне навантаження? Уся ситуація вплинула на нас. Після перебування в Миколаївці нам довелося навіть пересунути деякі прем’єри», – розповів Георг Жено.

Режисер самотужки і з допогою друзів зібрав кошти, щоб привезти на прем’єру у Берліні хлопців і дівчат із Миколаївки, які відповідали на численні запитання глядачів під час дискусій після демонстрації фільму. Вони також організували флешмоб «Free Oleg Sentsow».

Німецький режисер поділився планами щодо нового документального фільму зі сходу України, прем’єра якого очікується у листопаді. За його словами, це буде зовсім інший фільм, ніж «Школа № 3».

«Водночас розвинувся ще один проект під назвою «Діти та військові» з трьох місцевостей. Крім Миколаївки, ми знімаємо у Попасній і Щасті. Йдеться про школярів і вояків у цих містечках. Частково це – дуже трагічні долі: у Попасній тривають обстріли – і вночі, і навіть безперестанку. Приміром, страшна доля хлопчика, батько якого помер від катувань, на жаль, із обох боків. У нашому фільмі хлопець зустрічається з українським солдатом і намагається осмислити те, що сталося: «Як далі жити?». Що він, солдат, може сказати малому про смерть його батька? Мене вразила поведінка солдата», – розповів німецький режисер.

Україна – як поранений боєць…

Крім «Школи № 3», в Берліні представлені ще шість українських фільмів – «Мустафа», «Слуга народу-2», «5-а терапія», «Мир Вашому дому», а також презентація документального фільму «Процес» про кінорежисера Олега Сенцова, який зняв російський режисер Аскольд Куров.

Андрій Халпахчі, генеральний директор кінофестивалю «Молодість», із командою цього київського міжнародного фестивалю представив проект «Ukraine: Cargo 300». На жаргоні АТО «Вантаж 300» означає поранених. Проект презентували під гаслом “World Cinema, support Ukraine!”. На думку організаторів, він закликає міжнародних кінематографістів поглянути на Україну як на пораненого, але живого бійця, який, попри все, тримається і не здається. Йдеться не лише про події на Донбасі, а й те, що відбувається у цілій країні взагалі.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG