Доступність посилання

13 Грудень 2017, Київ 21:18

Ніякої «армії» «ДНР» немає, це філія російської армії під брендом «ДНР» – Роман Цимбалюк


Роман Цимбалюк

Андрій Корольов

Журналіст українського агентства «УНІАН» Роман Цимбалюк продовжує працювати в Росії після анексії Криму та початку конфлікту на Донбасі. Він кілька разів ставив гострі запитання Путіну на прес-конференціях. Про свою роботу та бачення ситуації на сході України та в анексованому Криму журналіст розповів в інтерв’ю «Настоящему времени».

– Що стосується ситуації на сході України, то так звані представники «молодих республік» не мають ніякого стосунку до військових дій, які там відбуваються. Військові операції керуються російськими військовими, російським військовим командуванням.

Ніякої «армії» «ДНР» немає. Це філія російської армії під брендом «ДНР»

І тут потрібно чітко визначитися. Ось кажуть про так звану «армію» «ДНР». Але насправді ніякої «армії» «ДНР» немає. Це філія російської армії під брендом «ДНР». Це треба чітко розуміти, тому що війна – це досить широке поняття. І насамперед війна – це забезпечення війни: не тільки люди (зрозуміло, що там воюють і місцеві – це нерозумно заперечувати), але і гроші як зарплата. А зарплати чомусь там рублеві. Потім – озброєння, боєприпаси і все, що для цього необхідно. Це все російське.

Російське просування зупинив простий український солдат – ціною свого життя

Хто б що не говорив, хто б на Заході не вводив санкції або не знімав їх з Росії, не висловлював занепокоєння з цього приводу, російське просування зупинив простий український солдат – ціною, в тому числі, свого життя.

Сьогодні немає жодної передумови до того, що війна завершиться в найближчі роки

Сьогодні немає жодної передумови до того, що війна завершиться в найближчі роки. Все, що відбувається на сході України (є причини різні), найбільше схоже на ситуацію в Нагірному Карабасі.

– А якою має бути позиція російської держави, громадяни якої воюють на території України?

Ні для кого не секрет, що керівництво операціями здійснюється кадровими російськими військовими. Спеціально для цього створено оперативне командування, яке базується в Ростові-на-Дону

– По-перше, Росія всіляко сприяє відправленню туди людей з різним юридичним статусом. Дуже часто заперечують це, але, мені здається, на сьогоднішній день ні для кого не секрет, що керівництво операціями здійснюється кадровими російськими військовими. Спеціально для цього створено оперативне командування, яке базується в Ростові-на-Дону, і якщо така політика не зміниться, про що нам говорити.

Часто говорять, що треба виконувати «Мінськ», що це Україна не виконує. Але підкреслю, що сенс цього документа в тому, що Росія повинна звідти піти. На сьогоднішній день вони цього не планують робити.

Через три роки війни скільки говорять про «хоробрих «ополченців», про «хоробрих «добровольців» і «відпускників», які вирушили на схід України. Але чомусь ніде немає цифр, скільки людей загинуло, скільки громадян Росії поклали голови за ці імперські амбіції, скільки покалічені.

– Ваша робота в Росії – це теж своєрідна війна.

Марія Захарова на багатьох публічних заходах, коли мене бачить, тицяє в мене пальцем і каже, що «це останній український журналіст, і ми його бережемо

– Я роблю свою роботу – роботу українського кореспондента. Я ставлю тут запитання, які турбують українське суспільство. Далеко не завжди ми отримуємо на них відповіді, але тим не менш.

Марія Захарова (прес-секретар МЗС Росії – ред.) на багатьох публічних заходах, коли мене бачить, тицяє в мене пальцем і каже, що «це останній український журналіст, і ми його бережемо».

Великий міф, що російським засобам масової інформації забороняють працювати в Києві. Вся федеральна група телеканалів прекрасно записує свої стендапи в районі Хрещатика та прекрасно продовжує співати пісні про «бандерівців», «фашистів», «карателів» і «жидобендерівців»

Крім цього, хочу додати, що великий міф, що російським засобам масової інформації забороняють працювати в Києві. Вся федеральна група телеканалів прекрасно записує свої стендапи в районі Хрещатика та прекрасно продовжує співати пісні про «бандерівців», «фашистів», «карателів» і «жидобендерівців» – нічого в цьому плані не змінилося.

Не треба робити з України якогось монстра, який не дає працювати російським кореспондентам. Це не так.

– У Вас є можливість порівняти настрої в Києві і в Москві. Як висвітлюються події в Криму і на Донбасі в російських та українських засобах масової інформації? Я маю на увазі не стільки фактологію, скільки методи.

– По-перше, у нас немає єдиного центру управління засобами масової інформації, як в Росії. Це дуже важливо. Тобто у нас не виконують вказівки президента України, принаймні мені про це невідомо. І формулювання в українських засобах масової інформації різні: є купа популярних інтернет-сайтів, лексика яких не особливо відрізняється від російської. І вони прекрасно продовжують працювати. Багатьом це не подобається, але тим не менше їх ніхто не закриває.

На окупованих територіях немає жодної української знімальної групи

На окупованих територіях дійсно немає жодної української знімальної групи. До Криму поїхати для українських засобів масової інформації – ціла проблема. І ви зрозумійте, що означає для людини, яка живе на окупованій території, сказати на камеру: «Я не згоден з анексією Криму». Взагалі-то це кримінальна стаття. А якщо ти зробиш щось подібне в Донецьку – це не тільки кримінальна стаття. За це можуть позбавити життя або, за їхньою термінологією, «відправити на підвал». Це дві великі різниці.

– Українські засоби масової інформації не мають можливості працювати, наскільки я знаю, навіть в Авдіївці, в прикордонному населеному пункті, який перебуває під контролем України, люди не можуть дивитися українські канали. Це так?

– Це так, і це стосується не тільки Авдіївки, а й багатьох інших міст. Вони контролюються українською армією, але там технічно немає українського мовлення. Я від цього просто в шоці.

Я не розумію, чим займаються наші органи влади, чому вони цю ситуацію не змінюють. За три роки технічні можливості можна було знайти – аж до того, що в кожну квартиру провести окремий кабель для поширення сигналу. Це просто жахливо, і виправдання цьому немає.

Перемогу насамперед треба здобути в головах людей. Без засобів масової інформації це дуже складно

Перемогу насамперед треба здобути в головах людей. Без засобів масової інформації це дуже складно.

– А чий «телевізор» дивляться люди на цих територіях?

– У них невеликий вибір. Те, що стосується так званого ефірного мовлення, – там все сепаратистські канали, які створюються російськими фахівцями. Або друга альтернатива – супутник. Тільки радіосигнал туди доходить, і то не скрізь. Як на мене, це злочин.

Матеріал повністюна сайті спецпроекту «Настоящее время»

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG