Доступність посилання

26 Липень 2017, Київ 09:55

Буде удар по іміджу спецслужб України, якщо все-таки мене зможуть ліквідувати – екс-офіцер ФБС Росії Богданов


Ілля Богданов

Колишній співробітник ФСБ Росії Ілля Богданов готується до відкриття «Пян-Се бару» у Києві. Пян-се – корейські пиріжки. Він вперше спробував їх на Далекому Сході і впевнений, що у столиці України його підприємство очікує успіх.

Я на контролі, за мною наглядають, щоб мене більше не вкрали. Буде удар по іміджу українських спецслужб, якщо все-таки мене зможуть ліквідувати

Дивно: людина, яку всього три місяці тому намагалися викрасти і вивезти до Росії, яку порівнюють з Олександром Литвиненком, колишній офіцер ФСБ, критик Кремля, відкриває ресторан у центрі Києва і публікує на своїй сторінці у Facebook фотографії ремонту, а не переховується, як Салман Рушді. На запитання про запобіжні заходи Ілля Богданов відповідає: «Я пересуваюся вільно, але я на контролі, за мною наглядають, щоб мене більше не вкрали. Тому що буде удар по іміджу українських спецслужб, якщо все-таки мене зможуть ліквідувати».

У 2014 році він, 25-річний старший лейтенант ФСБ Росії з Владивостока, переконаний російський націоналіст, перейшов російсько-український кордон («я просто дав прикордоннику 500 рублів, і мене пропустили»), приїхав до Києва і звернувся в Службу безпеки України з пропозицією «надати допомогу в припиненні «громадянської війни», яку намагається розв'язати антинародний путінський режим». Тоді він розповідав, що до його родичів у Росії приходили з ФСБ.

Перший виступ Іллі Богданова по українському телебаченню, серпень 2014 року
Перший виступ Іллі Богданова по українському телебаченню, серпень 2014 року

Богданов не був високопоставленим офіцером, який знав державні таємниці. Він служив у Дагестані і на батьківщині, у Владивостоку, в прикордонній службі, тож не міг становити якоїсь небезпеки для Кремля.

Він зробив те, що задумав ще у Владивостоку: вступив у добровольчий загін, став учасником АТО. «Я воюю не проти Росії, а проти антинародного путінського режиму, який задавив усі демократичні досягнення». Опинився на передовій, був, зокрема, в Донецькому аеропорту восени 2014 року.

Повернувшись з фронту, Ілля вирішив, що брати участь в уповільненій війні більше не буде. Після повернення з Донбасу він став знаменитістю, у нього брали інтерв'ю, його блог читали тисячі підписників, у березні 2015 року Петро Порошенко надав йому українське громадянство.

Саме з отриманням громадянства пов'язана друга спроба вбивства Іллі в січні 2015 року, яка завершилася арештом кілера: «Я познайомився у «ВКонтакте» з дівчиною, вона мені повинна була допомогти з громадянством, я її навіть додому приводив. Вона мене звела з Ромою, який повинен був мене вбити. Я відчув, зателефонував в СБУ, його заарештували, він розколовся дуже швидко. Ми з ним зустрічалися в «Макдональдсі» під камерами, все задокументовано. Він відразу пішов на співпрацю, все розповів, у нього зброя була на хаті. А дівчина поїхала до Росії, встигла».

У розмовах з Богдановим Рома видавав себе за учасника Євромайдану, а виявився активістом «Оплоту», проросійської організації, лідер якої, Євген Жилін, і дав завдання, за виконання якого кілеру обіцяли квартиру в Бєлгороді (Росія), де була його сім'я. Ілля Богданов дивується, чому було задумане вбивство зі снайперської гвинтівки (її вилучили під час арешту). «Не знаю, чому вони мене цеглою не вирішили вдарити по голові в під'їзді. Вони хочуть складно зробити».

Кілера, який не відбувся, засуджують до 8,5 років в'язниці. Замовник, Євген Жилін, заочно заарештований в Україні, біжить до Росії і виношує плани зібрати «армію добровольців» і вести її на Харків, щоб «приєднати» Харківську область до «ДНР». Але його планам не судилося здійснитися: 19 вересня 2016 року Жиліна вбиває кілер у ресторані «Ветерок» на Рубльовському шосе у Росії. Передбачуваний мотив: боротьба за розподіл грошей, отриманих від продажу вугілля, що видобувається в «ДНР».

Здавалося, що Ілля Богданов піде працювати в СБУ, але він відмовився. Каже, що і в ФСБ свого часу влаштувався тільки для того, щоб «отримати певні навички, які буду використовувати для революції в Росії».

Я був абсолютно впевнений, що нікому не потрібен, але розкрилася ціла агентурна мережа в Україні

У 2015 році Ілля бере участь у зборах російських емігрантів, разом зі своїми товаришами пікетує посольство Росії у Києві під гаслом «Путіна – в Магадан, Росії – російський Майдан», але поступово відходить від політики, працює в охороні заводу, на автомийці. Думає, що в ФСБ про нього забули. «Я був абсолютно впевнений, що нікому не потрібен, але розкрилася ціла агентурна мережа в Україні. У Рівному чувака, який був у тому ж списку на ліквідацію, що і я, розстріляли в під'їзді будинку».

У 2016-му МВС України публікує зізнання людини, яка підозрюється в цьому злочині. Чоловік розповідає, що в Москві співробітники спецслужб дали йому список військових, яких потрібно ліквідувати в декількох містах України. Є в цьому списку і ім'я Іллі Богданова, тільки його вирішили викрасти, вивезти до Харкова, а потім, живим або мертвим, переправити на територію Росії. Організував викрадення колишній депутат Харківської облради Володимир Россоха. Плани викрадення Богданова були викриті заздалегідь, і вся операція, яка зайняла понад тиждень у листопаді 2016-го, була розіграна СБУ для московських замовників.

Володимир Россоха
Володимир Россоха

Головне питання в цій історії: навіщо в Москві задумали викрадати і вбивати учасників АТО? У Іллі Богданова є своя версія: «Судячи зі спілкування з товаришем, який це все організовував, не ФСБ або ГРУ були ініціатором, а хтось з оточення Путіна, якийсь Рогозін, Глазьєв, я не знаю. Це політична воля оточення Путіна, воно так намагається виділитися. Не буде політичної волі, скажуть нас усіх забути – нас забудуть».

Зараз Ілля Богданов займається ремонтом приміщення, де відкриється його корейський ресторан («парові пиріжки з м'ясом, капустою і спеціями, локшина, рис, алкоголь на барі буде»), а мрії про російську революцію згадує так:

– Я реально усвідомив, що це абсолютно марна фігня, непотрібна. Потрібно займатися собою, удосконалюватися, життя не таке довге, щоб служити якимось міфічним ідеям.

Я з 14 років мріяв про революцію в Росії, але я усвідомив, що це лажа, займатися цим я більше не маю наміру, ніяким екстремізмом, тероризмом, революціями

– Ви ж мріяли про революцію в Росії?

– Так, я з 14 років мріяв про революцію в Росії. Я не розчарувався, я не шкодую ні про що, але я усвідомив, що це лажа, займатися цим я більше не маю наміру, ніяким екстремізмом, тероризмом, революціями.

– Це у Вас на Донбасі, під час АТО такі думки виникли?

Я був іншою людиною, коли воював, абсолютно іншою

– У АТО не було таких думок. Я був іншою людиною, коли воював, абсолютно іншою. Це я поступово так еволюціонував і зараз прийшов до такого висновку.

– Не шкодуєте, що переїхали до України?

– Жодним чином не шкодую. Я б ніколи не став таким, яким я є зараз, якби не зробив цей вчинок. Тільки заради особистісної трансформації вже варто було це зробити. Я став набагато ширше дивитися на світ.

– А те, що тебе переслідують, хочуть викрасти, вбити – це не лякає? Це ж стрес постійний.

– Мене ніколи не лякало, бо я вважаю, що якщо людина в гармонії зі світом, значить, усе буде добре. Це підсвідомі страхи притягують такі ситуації. Значить, треба удосконалювати себе, а не грішити на зовнішній світ.

– Україна Вам подобається?

Україна мені подобається, але не подобається, що тут податків багато. Для малого бізнесу умови несприятливі. Думаю, що податків має бути менше

– Україна мені подобається, але не подобається, що тут податків багато. Для малого бізнесу умови несприятливі. Хоча добре, що перевірки скасували, але я думаю, що податків має бути менше.

– Важко відкрити свою справу?

– Для мене складно, тому що я ніколи цим не займався, 10 років в армії провів. Якщо є бажання, то все можна зробити. Формуєш команду, вчишся у людей. Я знайшов людей, вчуся у них. Гроші знайшов теж, інвестиції.

Ветерани не повинні хабарі давати, все повинно бути максимально чесно

– Хабарі потрібно давати санепідемстанції і пожежникам?

– Через те, що це ветеранський бізнес-проект, я намагаюся цього не робити. Ветерани не повинні хабарі давати, все повинно бути максимально чесно. Витяжку поставити – це сто тисяч гривень. Я шукаю, як зробити це дешевше, але законно. Тому що не сьогодні, а завтра, післязавтра все одно все буде відповідно до закону, і тих, кому хабарі давали, всіх розженуть.

Ремонт у приміщенні, де відкриється «Пян-Се бар»
Ремонт у приміщенні, де відкриється «Пян-Се бар»

– Як склалася доля російських націоналістів, які в «Азов» пішли воювати і в інші українські загони?

– По-різному, але переважно все сумно. Люди нікому не потрібні. У кого більш-менш гнучке мислення, ті бодай якось рухаються, а у кого не гнучке, ті ниють, плачуть.

– Залишився хтось воювати чи всі розбіглися?

– Хтось служить, тому що більше нікуди податися, не вміє нічого і не хоче. Хтось бовтається туди-сюди. По-різному у людей склалося.

– Вдалих історій мало?

– Тільки, напевно, «Малюта», білорус, який в «Азові», мільйон доларів задекларував, а приїхав у шортах і сланцях.

– У Вас теж історія вдала, три рази врятувалися від загибелі, тепер будете власником ресторану.

Не хочу служити, я вже профнепридатний для служби. Почав думати занадто волелюбно

– Коли мене звільнили, запропонували: підеш в СБУ, в прес-центр? – «Так». Про це всі ЗМІ написали, я пройшов всі перевірки, поліграфи, я про це навіть у Facebook писав, я таких поліграфів в житті не бачив. Говорили, що я під речовинами, тому що таким спокійним не можна бути. Після всіх аналізів садять знову на поліграф: о, ось зараз видно, що речовини пройшли. Я кажу: просто ви мене вивели з себе настільки, що я вже не можу повернутися в спокійний стан. Пройшов усі перевірки. Потім, слава Богу, передумав. Яка служба? Це все закритий гештальт, не хочу служити, я вже профнепридатний для служби. Я вже почав думати занадто волелюбно.

– Навіть якщо велика війна почнеться, не підете?

Воювати – це природний для мене стан. Але хочеться всебічно розвиватися

– У мене з дитинства передчуття великої війни, я періодично пишу і філософствую про це в себе в блозі. Я буду воювати обов'язково, я це вмію. Зрозуміло, що воювати – це природний для мене стан. Але хочеться всебічно розвиватися. Життя коротке, треба все вміти.

Матеріал повністю – на сайті Російської редакції Радіо Свобода

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG