Доступність посилання

ТОП новини

Трамп повинен заблокувати плани Путіна щодо України (світова преса)


«Де вдарить Путін наступного разу? В Україні? Грузії? Білорусі?» – «Шість політичних моментів, які має виконати Трамп, щоб заблокувати плани Путіна щодо України» – про це пишуть західні політологи у виданнях Newsweek і Foreign Policy. А щоденники Washington Post і New York Times звертають увагу на припинення Києвом вантажного сполучення з окупованим сходом країни.

«Де вдарить Путін наступного разу? В Україні? Грузії? Білорусі?» – статтю з такою назвою друкує американський тижневик Newsweek. Автор статті, норвезький політолог родом із Росії Павло Баєв, також співпрацює з «Інститутом Брукінґза», дослідницьким центром у США. Він вважає за реальний ризик того, що президент Росії Володимир Путін може піти на активні кроки й викинути якийсь зі своїх «фірмових» сюрпризів. Причиною, вважає дослідник, може стати розчарування Путіна тим, що нині Вашингтон, на думку президента Росії, приділяє йому надто мало уваги, і він може вирішити, що настав час заскочити Захід зненацька.

Автор пише, що Путін не має багато можливостей для силового кроку. В найлегше доступних місцях, особливо у трьох країнах Балтії, «червоні лінії» для нього проведені дуже твердо. Корисним для Москви інструментом залишається її втручання в Сирії, але цей регіон є одним із найперспективніших для можливої співпраці зі США, тож зіпсувати цю перспективу агресивним кроком, можливо, в Лівії, було б нерозумно.

Але завжди є Україна, де так і не встановили нічого й близько схожого на перемир’я на Донбасі й де мінський процес зайшов у безнадійний глухий кут – хоча залишається єдиною надією. Путін, пише автор, може влаштувати весняний наступ, щоб збільшити шматок «Новоросії», надто малий, щоб мати стратегічний сенс, але великий для фінансування з російського бюджету. Також зручною і легко доступною ціллю є Грузія, і навіть дружня до Росії Білорусь непокоїться через російський військовий тиск.

«Передбачити конкретний крок Путіна – складна проблема. Але сподіватися, що він не робитиме нічого, – помилка. Він має підстави вважати, що «втома від України» на Заході зростає і що адміністрація (президента США Дональда) Трампа не готова відповісти на раптовий виклик… Враховуючи цю перспективу, для Вашингтона і Заходу настав час переконливо відрадити (Путіна)», – пише політолог.

Тим часом інший американський журнал Foreign Policy публікує статтю «Шість політичних моментів, які має виконати Трамп, щоб заблокувати плани Путіна щодо України». Автор цієї статті – Майкл Карпентер, нині директор іншої дослідницької установи у США, Центру дипломатії і глобального залучення Пенна – Байдена. За адміністрації Барака Обами він обіймав посади заступника помічника міністра оборони США у справах Росії, України і Євразії, радника з політичних питань віце-президента Джо Байдена і директора у справах Росії в Раді національної безпеки США. Автор нагадує, що російські солдати продовжують убивати українців на Донбасі, і застерігає: хоча ці вбивства з погляду США вже стали рутинними, «Сполучені Штати не можуть дозволити собі випустити з поля зору невпинну воєнно-політичну кампанію Кремля з метою дестабілізувати Україну і встановити в Києві проросійську владу».

Причина того, чому Україна є важливою для США, не у важливих американських економічних чи військових інтересах у цій країні – причина в тому, що вторгнення Росії до сусіда і спроба анексії його території суперечать головним засадничим принципам міжнародного порядку, які були порушені грубою силою. І автор закликає фахівців із національної безпеки в нинішній адміністрації США розробити цілісну стратегію підтримки суверенітету і територіальної цілісності України, щоб заблокувати для Росії можливість досягти її цілей в Україні.

Для цього автор пропонує новій адміністрації низку напрямків підтримки України, серед них і посилення обороноздатності Києва, з наданням оборонних озброєнь і обладнання, включно з протитанковими ракетами і контрбатарейними радарами й системами управління вогнем. Відповідаючи на аргумент, що озброєння України дасть Росії привід піти на ескалацію конфлікту, автор наголошує: «Для російського Генштабу відмова НАТО озброїти Україну, по суті, провокує на дії значно сильніше, ніж надання оборонних озброєнь».

Крім того, вважає політолог, США мають повернутися до безпосередньої ролі в політичному процесі врегулювання конфлікту на Донбасі, від якої Вашингтон відійшов після створення в червні 2014 року «нормандського формату». Крім того, важливим інструментом тиску на Росію є санкції, в першу чергу фінансові, і США, вважає автор, могли б домогтися успіху, регулюючи власні санкції й розширюючи їх у разі потреби. Також Вашингтон мав би «продовжувати інвестувати в успіх України», надаючи Києву допомогу і водночас тиснучи на Київ із вимогами реформ, як то було за адміністрації Обами, пише автор статті.

США не можуть дозволити собі випустити з поля зору невпинну кампанію Кремля проти Києва

Щоденник Washington Post пише про те, що «Україна оголошує економічну блокаду утримуваної бойовиками території». У статті з таким заголовком, яка є матеріалом агентства Associated Press і яку передрукували ще багато засобів інформації у світі, мовиться, що така блокада, оголошена в середу, «найімовірніше, спричинить серйозні економічні розриви і може поставити під загрозу ненадійне припинення вогню на сході країни».

«Цей крок становить радикальне розвертання курсу для (президента України Петра) Порошенка, який раніше намагався покласти край блокаді заколотного сходу, яку запровадили націоналістичні групи. Це свідчить про вразливість влади перед радикальними силами, які дедалі більше формують політичний порядок денний у країні», – мовиться у статті.

У ній також ідеться про критичні відгуки з приводу цієї блокади з боку Росії, уряду Німеччини, спецпредставника ОБСЄ чи представників сепаратистів. «Блокада посилила напруженість в Україні, де в боях між урядовими силами і бойовиками-сепаратистами від квітня 2014 року загинули понад 9 тисяч 800 людей», – завершується матеріал.

Те, що «Україна обрізає всю торгівлю з сепаратистськими регіонами» (це заголовок статті), привернуло увагу і щоденника New York Times. Як мовиться в цій статті, «влада України припинила всю торгівлю з двома контрольованими Росією сепаратистськими анклавами на сході країни, вдавшись до економічної зброї для удару проти того, що давно було болісною воєнною проблемою». Крім того, пише газета, «рішення заблокувати всю торгівлю, крім гуманітарної допомоги, завдало ще одного удару по значно заблокованому мінському процесові і посилило напруженість у відносинах не тільки з сепаратистами, а й із їхніми покровителями в Москві, яких тепер можуть попросити надати допомогу й ринки розкольницьким регіонам».

Як пише щоденник, ідея зупинити цю торгівлю давно надихала українських націоналістів як засіб перекласти вартість підтримки приблизно трьох мільйонів людей у східному регіоні на й так послаблену економіку Росії. Але, звернено увагу у статті, влада Порошенка не тільки перебрала собі справу українських націоналістів, а й придушила їх, розігнавши їхні блокадні табори.

Рішення української влади затвердити блокаду офіційно не обіцяє нічого доброго мирному процесові в Україні, успіх якого був би поворотним першим кроком для адміністрації Трампа в її намаганнях поліпшити відносини з Росією, вважає щоденник.

Крім того, мовиться у статті, залізнична блокада зашкодила діловим інтересам найбагатшого олігарха України Ріната Ахметова. Його компанія виступила з заявою, що втратила контроль над своїм майном у зоні бойовиків. «Вона також дала знати, що до українського арсеналу тиску на розкольницькі регіони можуть додатися судові позови. Заява застерегла сепаратистів від намагань продати вугілля з захоплених шахт на міжнародних ринках, попередивши, що влаштує «серйозні юридичні наслідки для всіх покупців», – мовиться у статті.

«В Україні немає «сепаратистських регіонів». Є території під контролем і окупацією Росії», – коментує дописувач. Урешті, в самій статті приблизно так і пишеться.

  • Зображення 16x9

    Сергій Драчук

    Почав співпрацю з Радіо Свобода з самого початку 1990-х, із 1992-го – постійно, спершу в Києві, з 1995-го – в штаб-квартирі в Празі.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG