Доступність посилання

ТОП новини

Українка Євгенія Гладій стала найкращою актрисою року в Литві


Євгенія Гладій (Фото: Dmitrijus Matvejevas)

Українка Євгенія Гладій визнана найкращою театральною актрисою Литви 2016 року. До Міжнародного дня театру, який відзначали 27 березня, Євгенію удостоїли ордену «Золотого сценічного хреста» – найпрестижнішої премії, найвищої нагороди працівникам мистецтва, яка є в Литві, у номінації «Драматична актриса» за роль Варвари Самсікової у виставі «Лід» за романом Володимира Сорокіна. По телефону із Вільнюса – у перерві між репетицією та виставою – Євгенія Гладій, молода мама 8-місячної доньки розповіла Радіо Свобода про нагороду і про те, чи можна її порівнювати з українською «Пектораллю».

– Власне, це як «Пектораль». Але у «Пекторалі» тільки національні театри беруть участь. Це загальнонаціональна премія, нагородження раз на рік. Увесь рік критики ходять, дивляться вистави і відбирають. Кожен театр пропонує якісь свої кандидатури, які вони потім відсіюють, і залишається по три номінанти в номінації. Другий рік поспіль я потрапляю в номінацію за головну жіночу роль. Минулого року мене послав Національний театр. Номінував за виконання головної жіночої ролі у виставі «Велике зло» за п’єсою Маріуса Івашкявічуса. Але в тому році я не виграла, а в цьому виграла. Приємно дуже.

– Як довго Ви працюєте в Литві і якою мовою граєте?

– Я працюю в Литві у Вільнюсі в Російському драматичному театрі. Офіційно я працюю вже третій рік, а неофіційно з 2012 року.

– Ви раніше працювали в київському театрі, чому Ви вирішили все ж таки поїхати до Литви? Чи там кращі умови для акторів, чи там більша свобода, чи Вам запропонували якісь ролі? Як це відбувалося?

Я працювала в київському Театрі на Подолі одразу, як закінчила Університет імені Карпенка-Карого

– Власне, я працювала в київському Театрі на Подолі одразу, як закінчила Університет імені Карпенка-Карого. Я працювала 2 роки і пішла, бо у нас були, скажімо так, розбіжності. У мене був тоді такий депресивний стан після того всього, що я взагалі думала, що до театру не повернусь. Рік після того я не працювала в театрі. Майже рік, бо я потім поїхала до Москви.

Вже другий рік номінуюсь, у цьому році виграла. Найкраща актриса Литви, громадянка України!

Йонас Вайткус, який очолює Російський драматичний театр, він колись працював дуже багато років тому з моїм батьком. Я ще зовсім маленькою була. Потім, звичайно, ніяких контактів ми не підтримували. Але коли я закінчувала театральний університет, була організована зустріч з Йонасом. І звичайно, коли він почув прізвище, він згадав, коли я була така зовсім маленька. Побачив мене у виставі і сказав, що якраз збирається очолити Російський драматичний театр, чи не хочу я приїхати подивитись. Поговорили і забули про це. Потім пройшли два роки. Я працювала якраз в Театрі на Подолі і пішла звідти. Потім була в Москві, якраз був фестиваль «Золота маска», а в журі фестивалю був Йонас Вайткус, який спитав: «Так чому ж ти не приїхала?».

І потім дуже довго відкладався цей мій приїзд до Литви з різних причин. І от потім, коли я вже приїхала, це було якимось таким ковтком свіжого повітря. З тієї пори – одна по одній – пару вистав у рік виходить зі мною, я на хорошому тут рахунку і мені це подобається. І от, власне, вже другий рік номінуюсь, у цьому році виграла. Найкраща актриса Литви, громадянка України!

Євгенія Гладій у виставі «Євген Онегін» режисера Йонаса Вайткуса . Фото Дмитра Матвеєва
Євгенія Гладій у виставі «Євген Онегін» режисера Йонаса Вайткуса . Фото Дмитра Матвеєва

– Женю, працюючи в Литві в російському театрі, чи відчувається там так звана експансія «русского мира», чи це не ускладнює Вашу роботу в цих умовах, все ж таки Ви з України приїхали?

Є тут такий тонесенький прошарок такої прямо страшної «п’ятої колони», просто таки страшної, такої, як в анекдотах пишуть

– Ви знаєте, тут дуже дивна така історія в Литві. Тут є певний прошарок російськомовного населення. Але якщо 99 відсотків молоді навіть з російських або мішаних сімей, вони вже дуже такі прогресивні, європейські, то є тут такий тонесенький прошарок такої прямо страшної «п’ятої колони», просто таки страшної, такої, як в анекдотах пишуть, як є от «Перший канал» сказав, значить так і є: «якщо в Норвегії педофілія, то в Норвегії педофілія». І ніяк їх не переконаєш, навіть, якщо вони туди їздять і бачать, що там такого немає. Такі тут є і, на жаль, такі теж є серед аудиторії нашого театру.

Вони іноді скаржаться, що «ой, нас прітєсняют» – це неправда. Якби «прітєсняли», то російський театр не брав би участі у національних преміях

Але більш прогресивні вистави, в яких в основному я беру участь, вони розраховані на більш молодий прошарок і вони не такі. А з приводу того, чи заважає російському театру антиросійський настрій, то я не можу цього сказати. Вони іноді скаржаться, що «ой, нас прітєсняют» – це неправда. Якби «прітєсняли», то російський театр не брав би участі у національних преміях, сюди б не ходили люди. Це неправда.

– Ви раніше часто дуже знімалися в російських серіалах. Чи після подій на Майдані це змінилося?

– Звичайно, змінилося. В першу чергу тому, що їх перестали в такій кількості знімати в Україні. Хоча змінилося не на довгий час, бо навіть у період Майдану знімали фільм з російськими акторами. Ну, типу, проукраїнськими, але російськими. І зараз до сих пір всі працюють, як і раніше працювали, з російськими акторами. Просто трошки по-іншому це подається, що ніби це повністю український продукт і так далі. Звичайно, підспудно багато з тих продуктів, які випускають в Україні розраховані на те, щоб це продати на якийсь там канал «домашній», чи якийсь канал, де показують серіали. На жаль, воно й до того було все не дуже високої якості, зараз якість ще нижче впала. І треба з цим щось робити. Бо типу, як знаєте, «народ і так з’їсть».

– Дуже часто слава батьків заважає молодим митцям здобувати своє власне ім’я. Ви – донька всесвітньо-відомого Григорія Гладія, разом з батьком Ви потім грали на сцені у Литві. Вам це допомагає чи заважає?

Григорій Гладій та Євгенія Гладій у виставі «Євген Онєгін». Фото Дмитра Матвеєва
Григорій Гладій та Євгенія Гладій у виставі «Євген Онєгін». Фото Дмитра Матвеєва

– Можна сказати, що один раз мені це стало поперек горла, коли на 2-му курсі в театральному університеті мені сказали «ну понятно, ніхто тебе не вижене з університету, тому що в тебе батьки актори» (мати Євгенії – актриса київського театру «Колесо» Олена Кривда – ред.). До того ми на сцену не виходили, а вже після того стала виходити на сцену, то вже ніхто нічого не говорив, бо на сцені були не мама з татом, а була я і судили вже мене.

Мені, наприклад це не заважає, хоча б тому, що я вже достатньо багато часу працюю і я вже на своє ім’я собі заробила. І деякі люди, які знають мене, вже не всі знають мого тата, на жаль. І тим більше, знову ж таки, не він працює, а я на сцені, і отримую свої шишки вже я. А коли ми працювали з татом – звичайно, це був дуже такий цікавий експеримент, бо треба було мені так далеко поїхати, щоб мати нагоду попрацювати з батьком, адже такої нагоди в Україні у мене не було ніколи. Бо, звичайно, з актором такої величини, я не знаю, чи я ще буду працювати. Те, що я з ним працювала, це дуже круто!

  • Зображення 16x9

    Людмила Ваннек

    Людмила Ваннек На радіо Свобода від 1993 року, в українській редакції – від 1995 року. Закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого, працювала на сцені українських та німецьких театрів та на телебаченні. Переможниця міжнародного конкурсу поп-музики в Сараєво. Редакторка і ведуча програм «Світ у новинах», «Міжнародний щоденник», «Виклик», «Свобода сьогодні». Авторка і ведуча програми «Свобода за тиждень», яка виходила кілька років на «Радіо НВ». Авторка програми «Подкаст Свобода за тиждень із Людмилою Ваннек», яка виходить щосуботи. Цікавлюся соціальними темами та мистецтвом. Багато перекладаю з білоруської, англійської, німецької, сербської та болгарської.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

ІНШЕ З МЕРЕЖІ



Загрузка...
XS
SM
MD
LG