Дописувач тижневика «Новое время», народний депутат Сергій Лещенко переконує, що справа Миколи Мартиненка стала першим великим заходом НАБУ на територію недоторканних. Це навіть не Роман Насіров, якого депутат називає гвинтиком чужої корупції, коли головні потоки направляються в кишені патронів. Мартиненко сам отримує зиск від корупційних схем. Лещенко переконує, що справа Мартиненка зробить українську політику чеснішою. Важливо, щоб з'явилися прецеденти покарання корупціонерів, які добровільно ніколи не відмовляться від легкого «заробітку» на державних потоках. За 25 років незалежності єдиним топ-чиновником, який відсидів за корупцію, став Павло Лазаренко, засуджений американським суддею до восьми років в'язниці. Поки в Україні не з'явиться аналогічна історія, політика залишиться головним імунітетом від переслідування. Тому Мартиненко має сісти в тюрму – це більше питання не конкретної особистості, а порятунку країни від високопоставлених злодіїв, наголошує дописувач тижневика «Новое время».
«Український тиждень» стверджує, що корупція в Україні – це політика, причому найвищого ґатунку, що загрожує існуванню держави. В її основі не дрібні хабарники, яких можна щодня хапати пачками в кожному мікрорайоні й кидати за ґрати, інкримінуючи присвоєння кількох тисяч гривень. Система, що створена й координується з верхів, лише перетворює їх на свої гвинтики. Але зараз, після арештів Миколи Мартиненка та Романа Насірова, у їхніх планах явно щось пішло не так, і це дуже добре, зазначає видання. Навіть коли Мартиненко доведе свою невинність і буде виправданий, це все-таки куди вагоміше досягнення, аніж постійне струшування повітря гучними заявами про потребу здолати гідру корупції, змінити державу й звільнити її від злодіїв. Важливо, що процес пішов. І хай результати наразі неможливо потримати в руках, великі риби лише вислизають крізь ґрати, а не застрягають у них, але вороття вже не буде, переконує тижневик.
А в статті «Лікування оборонки» «Український тиждень» розповідає, які корупційні проблеми має український оборонно-промисловий комплекс і як їх здолати.
Український юридичний фронт у неоголошеній з обох боків війні Росії проти України, як стверджує «Дзеркало тижня», охопив уже всі міжнародні судові майданчики – подано близько десятка позовів проти Росії, включаючи арбітражні провадження. Однак, як зазначає тижневик, головного, всеосяжного позову України проти Росії за збройну агресію, серед них немає. Обрано тактику судитися там, де Росія визнає свої зобов'язання та юрисдикцію судів. При цьому, як наголошує видання, жодні, навіть супердорогі іноземні радники й консультанти в міжнародних судах не підмінять і не звільнять від обов'язку проводити розслідування у кримінальних провадженнях, відкритих в Україні. Про те, чому це важливо, йдеться в матеріалі «У суду без слідства».
Владу лаяти солодко та приємно, констатує «Дзеркало тижня». Українці не задоволені тим, що, на відміну від сусідніх країн, держава економічно не зміцнюється, що люди зубожіють, що йде війна. Деякі реформи не починаються, інші не закінчуються. В результаті українці розчаровані владою. Щоб мати якесь системне уявлення про те, чому так усе відбувається, дописувач наголошує, що треба сформулювати запитання, на які хотілося б отримати відповіді. Може, не варто було починати? Чи був в українців вибір? Про це, а також про об'єктивні та суб'єктивні причини проблем в Україні розповідається в статті «Вибір долі».
Тижневик «Фокус» переконує, що уміння вести себе в нестандартній ситуації – одна з ключових навичок політика. Особливо важлива вона в епоху соціальних мереж, коли будь-який необережний ляп може за дві секунди погубити кар'єру. Професійні тролі пускають в хід заборонені прийоми, витончені і дорогі. Докладніше з «ляпами» політиків видання знайомить у статті «Дурні і морквини».
