Доступність посилання

26 Вересень 2017, Київ 00:01

Берлін – Молоді німці дбають про довкілля, переймаються проблемами біженців, виступають за мир і права людини, активно беруть участь у виборах. А от захищати свою країну зі зброєю в руках піде вже меншість. Такими їх зробила система освіти, де їх вчили бути добрими та толерантними громадянами. А з тим, щоб захистити свої права та цінності – справи вже гірші. Яких громадян виховує система освіти Німеччини?

Поява вояка Бундесверу в одній із середніх шкіл столиці на інформаційному заході викликала широку дискусію серед учнів і педагогів Берліна щодо толерантності і її меж, а також щодо того, коли саме доцільно відстоювати власні позиції. У такий спосіб створювалася реклама Бундесверу, адже збройні сили ФРН, крім іншого, є також і роботодавцями. Одна частина школярів обурювалася, що військові приходять у школи і роблять рекламу Бундесверу. Інша сприймала це як звичайне явище. Учні сьомого класу Тобіас і Ельке пояснили Радіо Свобода, чому й вони також проти пропаганди Бундесверу в школі.

«Солдати та армія – важливі для країни. Якщо вона повинна буде оборонятися, то такі люди потрібні. Сам я ніколи не пішов би в армію і на війну. Швидше, обрав би якусь соціальну службу. Загалом я б заборонив зброю у цілому світі, але це нереально», – розмірковує школяр.

«Поліція має бути озброєною. Звичайні громадяни – ні, адже так і кояться убивства та створюються загрози», – переконана учениця.

Віра в правосуддя і поліцію

Тож думки поділилися 50 на 50. Так, велика кількість молодих людей вважає, що має існувати право на самоутвердження, можливість відстоювати власне право. Інша частина переконана, що толерантність має бути безмежною: кожен має бути готовий поступитися своїми принципами та позиціями. Тому не дивно, що лише 18% німців готові захистити свою країну зі зброєю в руках.

Содлат Бундесверу (збройні сили Німеччини) патрулює під час збройної місії в провінції Баглан, Афганістан, грудень 2012 року
Содлат Бундесверу (збройні сили Німеччини) патрулює під час збройної місії в провінції Баглан, Афганістан, грудень 2012 року

Для порівняння, серед українців таких 62%,а найвищий ступінь готовності захистити свою країну проявили фіни, яких, за даними опитування Gallup 2015 року, 74% піде захищати батьківщину.

У школі молодих людей вчать бути активними громадянами, цікавитися світовими справами, шанувати права людини та родину. Молоді німці, які брали участь у дослідженні Shell Jugendstudie два роки тому, активно беруть участь у виборах – 80 відсотків з них підуть на вибори, але політичні партії, партійна діяльність цікавлять лише небагатьох.

Опитування, яке почали проводити невдовзі після війни, здійснюють незалежні вчені та дослідницькі інститути. Через нього суспільство дізнається про погляди, настрої та очікування німецької молоді. Участь в опитуванні беруть понад 2500 респондентів віком від 12 до 25 років.

Останнє опитування засвідчило, що якщо політикам молодь не дуже довіряє, то інститути для неї – опори демократії. Німці вірять у свої суди та поліцію. Громадські об’єднання та організації, котрі захищають права людини й довкілля, викликають повагу.

Поліцейські при виконанні обов'язків, південний Берлін
Поліцейські при виконанні обов'язків, південний Берлін

Із Богом у серці, але без церкви

Не довіряти авторитетам, перевіряти те, що вам говорять люди, наділені владою, шукати правду. Це правило, засвоєне зі школи, змушує німців не довіряти не лише політикам, але і церковним діячам.

«Я вийшла з церкви. Раніше була католичкою. Я не вірю у всю цю біблійну історію. Незважаючи на те, що вірую в існування Бога, але не так, як це представляє церква. Я вірю у вищі сили і не буваю регулярно в церкві. Можливо, приходжу туди на весілля чи похорони, але не більше того», – зізналася одна з учасниць опитування.

Школа вчить толерантності, говорить молода жінка: «Я вважаю важливим бути толерантним до інших людей, байдуже, яку віру вони сповідують або мають якісь інші ознаки».

Але з напливом біженців вивчені уроки проходять справжню перевірку, розповідає хлопець: «Нині у суспільстві існує досить-таки велика ненависть до чужинців. Неймовірно, що, зважаючи на історичне минуле, у Німеччині існує така ненависть до приїжджих».

Вихід із церкви – форма протесту серед інших, приміром, бойкот товарів із політичних міркувань, підписання петицій, вуличні демонстрації, участь у громадських ініціативах.

Школа життя чи державна установа для промивання мізків

На думку Конрада Больцена, директора однієї з берлінських шкіл, недовіру молоді до політичних партій можна пояснити відсутністю позицій у самих партіях. У коментарі Радіо Свобода він зазначив, що не вважає нинішню молодь політично активною.

Політика нині не має конкретного окреслення, що правильно, а що ні. Так само немає чіткої позиції і в питаннях міжнародної орієнтації на Сполучені Штати чи Росію. І це породжує велику невпевненість у суспільстві

«Політика нині не має конкретного окреслення, що правильно, а що ні. Приміром, масовий наплив у країну біженців. Що тут відбувається неправильно? Так само немає чіткої позиції і в питаннях міжнародної орієнтації на Сполучені Штати чи Росію. І це породжує велику невпевненість у суспільстві, тож люди, зокрема молоді, усамітнюються і замикаються на приватному житті», – пояснює директор німецької школи.

Нещодавно в одній із берлінських шкіл єврейська дитина стала жертвою антисемітизму. Саме цей навчальний заклад бере участь у державній програмі «Школа – вільна від насилля». Це означає, що такі «підігнані» шкільні програми і спущені згори норми не функціонують

У вихованні громадської відповідальності і демократичних цінностей має інтерес насамперед держава. У Німеччині щодо цього існує загальноосвітній закон «Виховання демократичної культури». У ньому йдеться про свободу мислення: різність думки та дискусії. Він має верховенство, приміром, над нормативами навчальних планів, котрі на власний розсуд може встановлювати кожна окрема федеральна земля. Так, Берлін, крім інших заходів, до плану навчання додав теми гендерного виховання, а також запровадив для кожної школи окрему посаду педагога з питань сексуального різноманіття. Він, за потреби, має розтлумачувати учням існування різної статевої орієнтації. Конрад Больцен не вбачає ефективності у таких нормативах.

«Я вважаю, що вони не функціонують так, як мали б. Давайте розглянемо ці програми з іншої перспективи. Приміром, нещодавно в одній із берлінських шкіл єврейська дитина стала жертвою антисемітизму. Цікаво, що саме цей навчальний заклад бере участь у державній програмі «Школа – вільна від насилля». Це означає, що такі «підігнані» шкільні програми і спущені згори норми не функціонують», – переконаний німецький педагог.

На його думку, якщо такі уроки залишаються незасвоєними, потрібно змінювати систему громадянської освіти і шукати нові підходи для покоління, що живе без травми Другої світової, але у непевних реаліях нового світу.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG