Доступність посилання

18 Листопад 2017, Київ 11:01

Небезпека від плану керівника МЗС Сербії. Все починається з Косова


Мурал у столиці Сербії, грудень 2016 року (ілюстраційне фото)

(Рубрика «Точка зору»)

Міністр закордонних справ Сербії Івіца Дачич запропонував новий план врегулювання косовської кризи.

У розлогій статті, опублікованій у белградській газеті «Новини», голова сербського зовнішньополітичного відомства фактично визнав повну поразку в боротьбі з невизнанням незалежності Косова. В обмін на це визнання сербський політик пропонує Приштині передати під контроль Белграда населенні сербами території Республіки Косова, а для решти сербів у країні створити широку автономію й надати фактичну незалежність православним монастирям, які перебувають на косовській території, за зразком чернечої держави на Афоні.

Зрозуміло, що такого типу ініціативи у Приштині сприймуть не інакше як замах на територіальну цілісність Косова. Міністр закордонних справ Республіки Косово Енвер Ходжай назвав свою країну «багатонаціональною демократією з міжнародно визнаними кордонами» і назвав ідеї щодо зміни меж «небезпечними й неприйнятними». Однак це тільки початок дискусії. Найголовніше у пропозиціях Дачича ‒ це готовність визнати доконаний факт зміни державних кордонів Сербії.

У 1975 році, після підписання Підсумкового акту наради в Гельсінкі, кордони на європейському континенті були остаточно зафіксовані. По суті, вони залишалися такими упродовж декількох десятиліть. Навіть коли відбувався розпад Радянського Союзу, Югославії та Чехословаччини, поділ відбувався вздовж меж союзних республік ‒ тобто вздовж меж формально проголошених держав, які об'єдналися в союзи федеративного або конфедеративного типу. У правомірності такої постановки питання переконувала хоча б присутність Української РСР і Білоруської РСР в ООН поряд зі «справжніми» державами ‒ тобто в державному статусі власних союзних республік мало сумніви навіть керівництво СРСР.

Це непорушне правило від 1975 року було порушене лише кілька разів. Це незалежність Косова ‒ до проголошення суверенітету автономного краю у складі Сербії. Це незалежність Абхазії та Південної Осетії ‒ автономій у складі Грузії. Незалежність Придністров'я ‒ до проголошення суверенітету це були звичайні райони Республіки Молдова. Незалежність Нагірного Карабаху ‒ автономної області у складі Азербайджану. Це окуповані Москвою так звані «народні республіки» українського Донбасу. І, нарешті, найбільш кричуще ‒ анексія Криму, коли автономію, яка перебувала в складі України, за допомогою військової сили приєднали до складу іншої держави, Росії. З усіх цих випадків тільки один ‒ незалежність Косова ‒ ініційований Заходом і пройшов експертизу Міжнародного суду ООН. Але при цьому залишається чимало держав, які не визнають косовський суверенітет і вважають його небезпечним прецедентом для майбутнього світопорядку. Серед цих держав аж ніяк не тільки Сербія. І не тільки Росія та її сателіти. Але й такі європейські демократії, як, наприклад, Іспанія або Україна ‒ кожна, зрозуміло, зі своїх причин.

Івіца Дачич​ і ящик Пандори

Так ось, якщо сербський план урегулювання ситуації з Косовом у тому чи іншому вигляді працюватиме, це стане найсерйознішим прецедентом з точки зору зміни підходів до міжнародного права. Свого часу саме проголошення незалежності Косова дало Кремлю можливість ‒ нехай і облудно ‒ посилатися на цей прецедент для визнання «незалежності» грузинських автономій. А врегулювання ситуації навколо Косова може дозволити погодитися з самою можливістю зміни державних кордонів з точки зору логіки доконаного факту. Буде потрібний лише переговорний процес ‒ але його результатом стане не сам факт повернення території країні, від якої її відрубали, а якийсь компроміс.

Простіше кажучи, якщо в Сербії визнають, що Косово більше не сербське, то на наступний день може виявитися, що Абхазія ‒ більше не грузинська, Крим і Донбас ‒ більше не українські, Придністров'я ‒ більше не молдовське і так далі. На зміну формулі територіальної цілісності прийде формула взаємної згоди ‒ що відкриє шлях постійному переділу кордонів із подальшим визнанням цього переділу міжнародним співтовариством.

Міністр закордонних справ Сербії, схоже, і сам не дуже розуміє, який ящик Пандори він вирішив відкрити.

Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції

Оригінал матеріалу – на сайті «Крим.Реалії»

  • 16x9 Image

    Віталій Портников

    Співпрацює з Радіо Свобода з 1991 року. Народився в 1967 році в Києві. Закінчив факультет журналістики МДУ. Працював парламентським кореспондентом «Молоді України», колумністом низки українських, російських, білоруських, польських, ізраїльських, латвійських газет та інтернет-видань. Також є засновником і ведучим телевізійної дискусійної програми «Політклуб», що виходить зараз в ефірі телеканалу «Еспресо». У російській редакції Радіо Свобода веде програму «Дороги до свободи», присвячену Україні після Майдану і пострадянському простору.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG