Українцям пора усвідомити: загострення відносин із сусідніми країнами, як останнім часом із Польщею та Угорщиною, неминуче. І причина, як переконує тижневик «Новое время», не тільки в тому, що їхній націоналізм зачіпає українську мову і українську територію. Буде наївно вважати, що коли Україна, нарешті, взялася за формування власної ідентичності і захисту своєї мови, то країни-сусіди плескатимуть в долоні. Зіткнення неминучі, переконує видання. І якщо Україна не захистить свою ідентичність і мову, то не захистить і свою територію. Тому повинна захищати. Не відмовляючись від пошуку рішень і компромісів у суперечках із сусідами. Навіть якщо в цьому пошуку і Києву, і сусідам доведеться бігти по лезу. Мета у всіх (крім Росії) одна – добігти до фінішу без кривавих порізів. На цьому «Новое время» наголошує в статті «Сусіди, що біжать по лезу».
«Український тиждень» розповідає, як поплічники бойовиків отримують політичний дах. Йдеться про суд над депутатом Донецької міськради Сергієм Білогородським, якого звинувачують у створенні та участі у сепаратистській організації. Видання стверджує, що обвинувачений стояв біля джерел створення угруповання «ДНР», однак вже під час судового процесу в Білогородського з’явилися непрості захисники від президентської фракції. І невдовзі натхненник бойовиків може вийти на волю. Докладніше йдеться в публікації «Ще один «казус Штепи».
У цьому ж числі «Український тиждень» розповідає, як «Укрзалізниця» гальмує розвиток країни. Видання нагадує, що запекла боротьба точиться навколо «Укрзалізниці» з моменту перетворення її на ПАТ у жовтні 2015-го. За цей час там п’ять разів міняли керівників, вона виводилася з підпорядкування Мінінфраструктури й повернулася назад. Усе це відбувається на тлі корупційних скандалів, реформаторських невдач і зростання збитковості. Тижневик пише, що проблеми «Укрзалізниці» виходять далеко за межі владних кабінетів і корпоративної бухгалтерії, оскільки вона забезпечує 50% усіх пасажирських і понад 80% вантажних перевезень країни. І якщо найближчим часом там не почнуться ґрунтовні реформи, вона може стати серйозною перешкодою для розвитку країни. На цьому тижневик наголошує в матеріалі «Потяг у нікуди».
В Україні сьогодні є детективи НАБУ, є спеціальні прокурори, журналісти-викривачі, готові з'явитися викривачі-громадяни, але, як констатує «Дзеркало тижня», бракує останнього елемента – суду, який би ухвалював справедливі рішення. Хоча його створення і не повинно стати самоціллю. Видання пише, що Антикорупційний суд міг би стати такою собі «милицею», напівзаходом для забезпечення роботи системи правосуддя, коли всі інші суди себе повністю дискредитували. Тижневик зазначає, що протидія корупції в Україні стала заручником квадратно-гніздового способу мислення: з нею одночасно боролася величезна кількість структур і відомств, а віз і нині там. Українська картина нагадує, радше, копання однієї ями багатьма робітниками: у кожного своя лопата, але реально працюють або по черзі, або хтось один чи двоє. Як наслідок – до успіху завжди можна «примазатися», а від невдачі відхреститися. На такому родючому ґрунті виростають прекрасні взірці колективної безвідповідальності. На цьому видання наголошує в матеріалі «Тимчасова гарантія безкорупційної України».
Ухвалення нового проекту Виборчого кодексу на нинішніх базових параметрах гарантує збереження при владі олігархічних кланів і афілійованих з ними партійних утворень, пише «Дзеркало тижня». Видання зазначчає, що і чинне законодавство про вибори, і проект Кодексу містять безліч норм, які узаконюють використання адмінресурсу й лазівки для фальсифікації. До всього, відтепер на голів місцевих адміністрацій не поширюється закон про державну службу. У результаті, вони отримали законне право використовувати свої посади для агітації та прямої участі у виборчому процесі. Докладніше йдеться в статті «Брудні технології під нігтем закону».
Тижневик «Фокус» стверджує, що Україна – країна парадоксів. Один з них – ситуація на ринку праці: здобувачі скаржаться на відсутність роботи, а роботодавці запевняють що готові платити кваліфікованим співробітникам будь-які гроші, але потрібні кадри важко знайти. Причина проста – найініціативніші співробітники давно припинили чекати від українських роботодавців манни небесної і перейшли на фріланс. «Фокус» дізнавався – чи є світле майбутнє у концепції роботи на віддалі і які підводні камені чекають людей, які вирішили працювати у таких спосіб.
Тижневик «Новое время» стверджує, що українські лідери думок соціальних мереж, незалежно від виду діяльності, перетворилися в особливу касту, здатну істотно впливати на життя країни. Потрапити в це коло – заповітна мрія кожного політика. Серед найактивніших там – Святослав Вакарчук, Петро Порошенко, Міхеїл Саакашвілі, Мустафа Найєм, Арсен Аваков, Арсеній Яценюк. У статті «Віртуальна влада» тижневик стверджує, що завдяки мережевим лідерам думок ухвалення рішень стало значно прозорішим, і приховати підкилимні домовленості стало набагато складніше.
У цьому ж числі «Новое время» стверджує, що потужна і високобюджетна фабрика інтернет-тролів у Росії стає серйозною силою, яка істотно впливає на ситуацію у власній країні і здатна розхитати світ. Стаття називається «Із Росії з розбратом».
