Тетяна Попова
(Рубрика «Точка зору»)
12 грудня американський президент Дональд Трамп підписав «The National Defense Authorization Act», який до цього був ухвалений обома палатами Конгресу США щодо оборонних заходів держави та відповідних витрат бюджету. Згідно з положеннями «The National Defense Authorization Act», на 2018-й фінансовий рік передбачається фінансування оборонних заходів на суму близько 700 мільярдів доларів. Ця тема посіла місце в топ-новинах, оскільки серед положень цього документа є чимало пунктів, які мають безпосередній стосунок до України. Мова йде не лише про виділення 350 мільйонів доларів США на допомогу в сфері безпеки, включаючи оборонну летальну допомогу (дослівно – «defensive lethal assistance»). Ця подія фактично перетворилася в потужну інформаційну зброю, яка служить інтересам нашої держави. Зазначу, що для нас це більш ніж важливо на тлі дискусій про довіру до України та поточних внутрішніх скандалів, які нам періодично «підкидає» український політикум.
Серед основних пріоритетів уряду США на 2018 рік є дуже знакові речі щодо просування спроможностей захищати союзників, партнерів та друзів, що безпосередньо стосується України, а також покращення здатності Збройних сил США протидіяти загрозам в інформаційному домені, що є відповіддю за зростання рівня інформаційних загроз у світі.
Сам зміст офіційного документа вже має потужність стратегічного імпульсу. Один з його розділів отримав переконливу і красномовну назву: протидія російській агресії (Countering Russian Aggression). Це чіткий сигнал російському керівництву, світовій спільноті і, відповідно – Україні про те, що Росія визнана агресором (відчуйте різницю з трьохрічними потугами аналогічного спрямування з боку нашого парламенту). Відповідно, американський конгрес задекларував, що США мають зробити більше, щоб стримати російську агресію, чи то через її кордони або в кіберпросторі.
В переліку конкретних заходів:
– продовження (як відповіді на російську агресію проти України) реалізації «Європейської ініціативи з стримування» («European Deterrence Initiative»), яка спрямована на відновлення можливостей ЗС США в Європі (з бюджетом близько 4,6 мільярда. доларів);
– виділення 350 мільйонів доларів для України. Через нашу «репутацію» в очах партнерів визначена умова – міністр оборони США може витратити другу половину цієї суми лише після того, як пересвідчиться що Україна вжила суттєвих заходів для забезпечення інституційних реформ у сфері оборони;
– виділення 100 мільйонів доларів для Балтійських країн на програми підвищення їхніх спроможностей стримувати російську агресію;
– виділення 65 мільйонів доларів на програми наземних ракетних систем середньої дальності через порушення Росією положень відповідного договору про їхнє обмеження («Intermediate-Range Nuclear Forces Treaty»);
– заборона використання бюджетних коштів на двостороннє військове співробітництво з Росією;
– заборона використання програмних продуктів, розроблених «лабораторією Касперського» через наявність відомостей щодо «впливу» російської влади на діяльність бізнес-структур.
Як результат – російська сторона відреагувала на подію навіть раніше за нас. У Росії «обурилися» до рівня чергової істерії в ЗМІ. Але, вибачте, «що посієш, те й пожнеш». Обрані з боку США заходи зміцнення безпеки Європи – це також шлях стримування спільного для нас агресора.
Звичайно, пильний контроль за цільовим використанням коштів для України несе в собі певний сигнал про ставлення з боку уряду США до української влади, рівень довіри та одночасно сумніви в наших спроможностях провести реформи. Що ж, мабуть ми самі стали причиною зазначеного. Але такий підхід є притаманною для західних країн процедурою контролю. Особливістю функціонування Конгресу США, як законодавчої гілки влади, є наявність механізму впливу на характер бюджетних витрат та їхній контроль. Американські законотворці при виділенні коштів визначають конкретні вимоги щодо їхніх витрат: пріоритети, конкретні проекти, програми, спроможності збройних сил, критерії оцінки ефективності тощо. Тому якщо уряд виділяє кошти на допомогу, він хоче бути переконаний в їхньому ефективному використанні. Зрештою, пересічні українці у будь-якому випадку будуть щиро вдячні наданій підтримці наших партнерів.
Тетяна Попова – експерт зі стратегічних комунікацій ГО «Інформаційна безпека», колишній заступник міністра інформаційної політики України
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
