Те, що про розмову Петра Порошенка з Володимиром Путіним українці дізналися з російських ЗМІ, – не така значуща проблема, як брак внутрішньої комунікації між народом та владою України, вважає головний експерт групи електронної демократії «Реанімаційного пакету реформ» Сергій Лобойко. У студії «Ранкової Свободи» він висловлює більше занепокоєння тим, як мало українці долучені до ухвалення рішень на державному рівні. На думку Лобойка, прикладом успішного залучення громадського активу може слугувати Київ.
– Багато хто дізнався про розмову Порошенка та Путіна з російських ЗМІ. Кожна сторона подає свої версії цієї розмови. Чи повинна влада бути прозорою та підзвітною?
Що б влада не написала, залишиться місце для конспірології
– У нас, враховуючи високий рівень недовіри, який існує до влади, найменша схожа ситуація одразу викликає багато різних домислів. Що б влада не написала, погодьтеся, все одно залишиться місце для різних версій, конспірології і таке інше. Ми ж не є присутніми при самій розмові.
Тут важливо все-таки питання того, наскільки сама політика держави і та, яку демонструють перші особи, будує довіру до того, що вони роблять.
Але прозорість – це лише четвертий із 12 принципів good government (хорошого державного управління – ред.). Насправді для того, щоб добитись довіри до демократичного уряду, треба робити значно більше.
У нас звикли, що консультуватися з людьми – це вже коли якісь проекти рішення, в нас існує нормативне положення, ще давно прийняте урядом, що треба оприлюднювати ці рішення і таким чином давати людям можливість їх відкоментувати перед остаточним прийняттям. Але в нас тисячі законопроектів, які лежать у Верховній Раді, щороку десятки тисяч проектів рішень, які розглядаються урядом. Коефіцієнт прийняття цих рішень у Верховній Раді менше ніж 10%, в уряді – на рівні 20–25%. У Київраді, до речі, краще – 50%.
Люди не відчувають, що були включені в процес підготовки, і вони на це не реагують.
– Як знайти межу, про що інформувати, а що треба приховати?
Президент в нас головнокомандувач, а все, що пов’язано з цією сферою, є конфіденційним
– Якщо ми говоримо про це на прикладі президента – це не найкращий кейс, тому що все-таки президент за Конституцією в нас головнокомандувач, а все, що пов’язано з цією сферою, апріорно є, як то казали раніше, ДСВ (для службового використання – ред.), є конфіденційним.
Якщо ми говоримо про розбудову демократії, питання в тому, наскільки відкриті і наскільки ефективна ця відкритість із боку уряду і парламенту. Парламент наш є головний з точки зору нашої сучасної Конституції орган прийняття рішень.
Рівень довіри до Верховної Ради практично нульовий
Якщо врахувати рівень рейтингу довіри до Верховної Ради, він практично нульовий. І це дуже небезпечно, тому що це головний орган управління країною, і до нього немає довіри.
Ми не розуміємо, чому ухвалюються такі рішення, до чого вони призводять, які наслідки. Ось це питання, на якому треба було б сфокусувати увагу експертному середовищу і шукати шляхи відповіді, як із цим боротися.
Чомусь вважають, що народний порядок денний можна дізнатись з соціологічних досліджень
Є таке поняття, як «народний порядок денний». В нас чомусь традиційно вважають, що цей народний порядок денний можна дізнатись тільки з соціологічних досліджень.
Законом про звернення громадян були легалізовані електронні звернення та електронні петиції. Останні, наприклад, стали дуже потужним маркером демократичності органів. Ми маємо парадоксальну ситуацію, коли дуже активно цим інструментом і успішно користуються на місцевому рівні, але на рівні центральних органів влади фактично втрачена довіра, і адресати – Верховна Рада, уряд і президент – практично не користуються.
Сотні тисяч звернень отримують президент, прем’єр чи уряд, Верховна Рада – але хто з ними працює?
Коли ти експерт, коли ти на вершині піраміди влади, тобі здається, що дуже багато речей пишеться непрофесійних, наївних і так далі. Але в той же час вони відповідають на те, що людей турбує. Так само звернення: сотні тисяч звернень на рік отримують і президент, і прем’єр чи уряд, Верховна Рада – але хто з ними працює?
На одну й ту ж саму тематику за місяць бувають десятки різних петицій, вони збирають якусь кількість голосів. Це тисячі, десятки тисяч громадян, яких турбує якась тема. І у вас вже є інформація, що це за громадяни. Це не соціологія, але це значно точніше розуміння, де які проблемні групи, в яких є якісь питання.
Вирішуючи не дуже професійні запити людей, починаєте змінювати соціум
Ви, точково вирішуючи, здавалось би, не дуже професійні запити людей, але допомагаючи їм включитися в процес вироблення рішень, починаєте змінювати сам соціум. Соціум починає ставати більш організованим, більш свідомим, починають додавати більш якісні петиції, самоорганізовуватись. Найголовніше – починає дуже значно рости довіра.
Ми таку річ практикуємо зараз уже третій рік на прикладі Києва. Дуже складне місто, столиця, перетин всіх і всього. Але уявіть, що в нас користувачі цих сервісів у результаті того, що ми змогли знайти частину агентів змін серед органів виконавчої влади, секретаріату Київради, для того, щоб почати проактивно реагувати на ці інструменти – на сьогоднішній день аудиторія цього сервісу є більшою, ніж аудиторія президента чи Верховної Ради.
Кожен день реєструється п’яти нових петицій. Київська влада почали проводити зустрічі з авторами
Кожен день реєструється близько п’яти нових петицій. Вони (київська влада – ред.) почали проводити зустрічі з авторами, поєднали цей інструмент із громадським бюджетом. За рік ми змогли вирости з 50 мільйонів, які люди взяли під контроль, до 150.
Київ уперше погодився на те, щоб запровадити плани реалізації для успішних петицій, які готує виконавча влада, але в кінцевому результаті ця дорожня карта має бути офіційно погоджена з авторами петицій. Так само з громадськими проектами, які стали переможцями.
Маємо потужне зростання професіоналізму громадянського суспільства
У результаті ми маємо не просто додатковий громадський контроль і головний біль для чиновників. Ми маємо потужне зростання професіоналізму громадянського суспільства і значно більше долучення активних громадян.
– Не так давно журналісти-розслідувачі з проекту Радіо Свобода та телеканалу «UA:Перший» «Схеми» дізналися про таємний відпочинок Петра Порошенка на Мальдівах. Як ви оцінюєте ефективність прес-служби президента?
– Всіх у будь-якому випадку дратувала б історія про те, що люди бідують, країна убожіє, а перші особи живуть собі.
Те, як комунікується – дуже часто це помилка, яка працює на втрату довіри
Президент та перші особи є зразком для дій решти чиновників, тому, звичайно, це є помилка, і те, як комунікується – дуже часто це та помилка, яка працює на втрату довіри. Бо питання не в Порошенкові, питання в інституті влади. В тій ситуації, яка є в Україні, коли країну треба зшивати і обороняти, мені здається, треба боротися за кожну частку частки відсотка довіри людей усіма можливими способами.
20% мінімум готові волонтерити на країну
В чому є елемент оптимізму і величезного потенціалу, яким можна було б скористатися – на сьогодні в нас уже в громадському секторі бере участь більша кількість людей, ніж у цілому прийнято в тій же Європі. Це мінімум 10–12%. Але останні дослідження показують, що є ще як мінімум стільки ж людей, які готові долучитися, якщо знайдуть собі адекватну спільноту, громадську організацію, побачать якусь мету. 20% мінімум – у Західній Україні ще більше – готові волонтерити на країну. Тобто замість кількох сотень тисяч чиновників, які управляють країною, плюс півмільйона депутатів ми можемо мати мільйони людей, які готові волонтерити на розбудову цієї країни. До них треба просто правильний меседж і правильний інструмент для їхньої самореалізації запропонувати.
Ранковий ефір Радіо Свобода слухайте і дивіться на YouTube-каналі
