Словом «заморожений» хибно позначають напівзаморожені неврегульовані конфлікти на пострадянському просторі. Але жоден із них не є цілком замороженим, особливо у Східній Україні та в Нагірному Карабасі, де люди й далі гинуть. У політичному плані не є замороженим і придністровський конфлікт – але, можливо, це й на користь. Справи просуваються підкилимно – причому в позитивному напрямку, пише експерт із пострадянського простору Том Де Вааль у статті на сайті європейського Центру Карнегі під назвою «Придністровський конфлікт: розмороження на користь?»
Коріння придністровського конфлікту сягає 1992 року, коли промисловий, переважно російськомовний лівий берег Дністра силою з допомогою радянських військ виокремився від Молдови, яка тоді здобула незалежність.
Від того часу триває запеклий ідеологічний конфлікт між двома сторонами з багатьох питань, але також має місце і співпраця поза лаштунками і майже відсутнє насильство, читаємо в статті експерта Тома Де Вааля.
Переговорний процес за формулою «п’ять плюс два», який включає Молдову, Придністров’я, а також Росію, Україну, США та ЄС, відбувається під егідою ОБСЄ. Але він загальмувався вже впродовж кількох років.
Минулого листопада цей процес серйозно відновився з відкриттям руху через давно зачинений міст Гура-Бачілуй, який з’єднує обидва береги Дністра.
Це розтопило лід і дозволило обом сторонам вирішити кілька інших проблем, включно з тими, які ОБСЄ вважало пріоритетними для врегулювання.
Серед цих питань – навчання молдовською мовою на латинській абетці у восьми школах у Придністров’ї.
А 28 лютого обидві сторони погодили механізм, який визнаватиме дипломи Тираспольського університету й Міністерство юстиції Молдови буде їх автоматично сертифікувати.
Це дозволить європейським університетам брати на навчання придністровських студентів – навіть якщо вони не визнають університет у Тирасполі.
Але інші питання ще наразі не вирішені. Вони включають реєстрацію придністровських номерів на автівках, що дозволило б мешканцям лівого берега подорожувати в Європу автомобілями за згоди молдовської влади. Також серед невирішених – тема спільного телекомунікаційного ринку.
Посередники кажуть, що вирішення цих питань буде зразком, моделлю для угод про визнання адміністративних документів, а також економічне співробітництво, зазначає Том Де Вааль.
Український чинник
Деякі коментатори – в Україні й поза її межами – інколи попереджають, що підтримуване Росією Придністров’я може загрожувати Україні із заходу і що непокірні регіони у Східній Україні можуть стати «другим Придністров’ям».
У нас тут місія – створити зону стабільності, а не конфліктуВіталій Ігнатьєв
Але Том Де Вааль не переконаний у цьому. Поговоривши з представниками обох берегів Дністра, він почув: Молдова відрізняється від України.
«У нас тут місія – створити зону стабільності, а не конфлікту», – сказав у розмові з експертом де-факто «міністр» закордонних справ Придністров’я Віталій Ігнатьєв, додавши, що Придністров’я дуже відрізняється від нині окупованої російськими гібридними силами частини Донбасу.
А спеціальний посланець Молдови щодо врегулювання придністровської проблеми Іон Ставіла також погодився, що ситуація в його країні відмінна від української, і запевнив, що конфлікт в Україні зробив придністровців гнучкішими.
Придністровці відчувають тиск через геополітичну ситуацію в регіоніІон Ставіла
«Вони відчувають тиск через геополітичну ситуацію в регіоні», – сказав Ставіла, якого цитує автор статті.
Том Де Вааль пише, що де-факто президент Придністров’я Вадим Красносельський прийшов до влади наприкінці 2016 року і є людиною фактично монопольної бізнес-групи «Шериф»,
«Шериф» має більш прагматичне, орієнтоване на бізнес, ставлення до конфлікту, аніж попередники», – говориться в статті.
Політична риторика відступила на тлі того, як економічні проблеми –еміграція, бідність, сильно орієнтований на соціальні виплати бюджет – почали загрожувати Придністров’ю, за висловом одного місцевого мешканця, «катастрофою».
Росія не альтруїст, але...
Ще однією причиною поступового прогресу у врегулюванні є те, що Росія – на відміну від українського конфлікту – підтримує переговори в форматі «п’ять-плюс-два».
Експерт зазначає, що Москва припинила пряме фінансування Тирасполя і, як виглядає, сказала Красносельському, що його уряд має домовлятися з Кишиневом про спеціальний статус у складі Молдови.
Але росіяни не альтруїсти, зазначено у статті, бо мають свій порядок денний, оскільки проєвропейські сили в Молдові затьмарені корупційними скандалами.
Ключове питання: якою державою бачить себе Молдова і як у цей державотворчий процес вписується Придністров’я?Том Де Вааль
Москва, видається, зосереджена на підтримці декларативно проросійського президента Молдови, соціаліста Ігоря Додона, бо наприкінці 2018 року будуть парламентські вибори. Ці вибори також є причиною того, що в придністровському врегулюванні зацікавлений Кишинів.
Ключовим питанням, пише автор, є: якою державою бачить себе Молдова і як у цей державотворчий процес вписується Придністров’я?
Процес урегулювання тривалий. А між тим, запанував настрій реалізму і відчуття того, що не варто втрачати нагоду.
Автор підсумовує: «Це дає більше простору для міжнародного залучення у Придністров’ї і більше шансів на інтеграцію його економіки й населення із зовнішнім світом, від якого вони були ізольовані 25 років».
