15 березня в підконтрольному Росії Верховному суді Криму була поставлена крапка у ще одній маловідомій кримській політичній справі ‒ проти ялтинської активістки Євромайдану Лариси Китайської. Суд змінив вирок, зменшивши умовний термін позбавлення волі на два місяці ‒ до одного року й 10 місяців. Під час розгляду апеляційної скарги розкрилися подробиці фабрикації кримінальної справи, особливості її розгляду в суді першої інстанції, а також справжні мотиви «борців з екстремізмом».
За словами Лариси Китайської, покинути півострів вона була змушена після того, як у березні 2014 року на неї скоїли замах ‒ цеглина трохи не долетіла до голови. Через тривалий час вона повернулася, щоб продати квартиру, і це повернення не минуло непоміченим.
Спочатку за Китайською демонстративно стежили. А зранку 18 липня співробітники ФСБ увірвалися до її квартири і під моральним тиском змусили чоловіка активістки підписати згоду на огляд приміщень. Фактично був проведений детальний обшук з вилученням усієї комп'ютерної техніки.
Погіршення стану здоров'я не змусило себе чекати. Наступного дня Китайська викликала невідкладну медичну допомогу. Разом із бригадою приїхали співробітники ФСБ. Сказали, що вона має щось підписати, інакше ніякої допомоги медики не нададуть. Згодом, щоправда, медсестра зробила їй укол... психотропний. За словами Китайської, препарат викликав загальмованість реакцій.Як з'ясувалося під час розгляду апеляційної скарги, все це відбувалося за відсутності адвоката і без жодних правових підстав. Сама Лариса додає, що співробітники ФСБ активно погрожували «віджиманням» квартири та погіршенням стану здоров'я. «Відкланялись» візитери через тринадцять годин, уже ближче до півночі.
Завів справу ‒ став фігурантом
Через нетривалий час після обшуку слідчий Андрусенко ухвалив рішення про порушення кримінальної справи відносно Лариси Китайської за публікацію постів у соціальній мережі Facebook, що, на його думку, розпалювали ненависть до червоноармійців та росіян. При цьому в постанові про порушення кримінальної справи він вказав не ту модель ноутбука, що була вилучена під час обшуку.
Коли з цього приводу виникли питання, слідчий замінив один варіант документа на інший, з очевидним порушенням процедури ведення розслідування. Надалі ця службова підробка трансформувалася в кримінальну статтю вже для слідчого Андрусенка, що спільно із «зловживанням посадовими повноваженнями» закінчилася вироком суду. Однак яку відповідальність поніс Андрусенко ‒ невідомо, оскільки вирок, всупереч вимогам законодавства, на сайті суду опублікований не був.
Тим часом, слідчий Коновалова запропонувала Китайській визнати себе винною у розміщенні постів. У цьому випадку вона обіцяла, що провадження буде припинене через закінчення терміну давності. Активістка у ці обіцянки не повірила, і надалі правоохоронцям довелося передавати до суду те, що було.Між тим, організаторам справи, видно, стало зрозуміло, що докази виглядають не цілком переконливо. Щоб закріпити становище, співробітники ФСБ проводять другий обшук і знаходять у квартирі Китайських два патрони. Однак компетентність адвоката, який на цей раз був присутній при обшуку, не дала можливості правоохоронцям розвинути цей сюжет повною мірою. Як зізналася Китайська, після цього обшуку у її чоловіка стався інфаркт і якийсь час він перебував у стані клінічної смерті.
Щось чув ‒ значить, винна
А було в цій справі, як стало зрозуміло під час розгляду скарги в апеляційній інстанції, небагато: слова свідків, без проведення з якоїсь причини очних ставок з обвинуваченою, дві експертизи, одна з яких (відомча, звичайно ж) змогла побачити ознаки закликів до ворожнечі та образи людської гідності, а також технічний висновок про те, що публікації зроблені з невстановленого IP у невстановленому місці десь у Києві.
Водночас, допитати ініціатора кримінальної справи, колишнього слідчого Андрусенка, підконтрольний Росії Ялтинський міський суд за нез'ясованих обставин так і не зміг, обмежившись лише його письмовими поясненнями. А ще відмовився досліджувати алібі Китайської, яка на момент інкримінованого їй злочину перебувала не в Києві, де був зроблений запис, а в Харкові. Розгляд у першій інстанції виявив кілька особливо очевидних моментів фабрикації. Свідки звинувачення з-поміж ялтинських представників «самооборони» під копірку давали свідчення, що особисто Китайську не знають, але «від когось» чули, що вона ‒ українська активістка, отже, могла написати якісь екстремістські висловлювання. А один зі свідків обвинувачення, який знайомий із Китайською, у суді наголосив, що не давав тих свідчень, про які йдеться у матеріалах кримінальної справи.
Зауважимо також, що Китайській відмовили в перекладачі, але вона давала свої свідчення українською мовою. Ніяких проблем для судді Володимира Романенка, очевидно, у цьому не було, а от державний російський обвинувач, який прибув із Дагестану, ні слова не розумів. Йому перекладав адвокат підсудної.
Десять хвилин на оскарження
В апеляційній інстанції Ларисі Китайській теж відмовили у перекладачі. На цей раз мовного бар'єра не відчував ні суддя, ні прокурор. Той факт, що сама обвинувачувана чогось може не розуміти з російської юридичної термінології, суддю не збентежив. Згідно з графіком засідань, представленим на офіційному сайті підконтрольного Кремлю Верховного суду Криму, цього дня у Юрія Латиніна були заплановані ще три засідання, й на кожне відведено всього по десять хвилин ‒ шукати перекладача занадто довго.
Ця десятихвилинна орієнтованість була помітна у поведінці судді упродовж усього процесу: він періодично перебивав адвокатів, намагаючись переконати їх у тому, що не варто проговорювати те, що вже відображено у їхніх апеляційних скаргах, а також перебивав Китайську не тільки на дебатах, але й під час проголошення нею останнього слова, що суперечить судовій етиці. Та й на винесення свого рішення Латинін витратив не більше десяти хвилин, цілком ймовірно, вносячи виправлення, відмічені в дебатах державним обвинувачем.
Сама Лариса Китайська такий підхід до судового розгляду розцінила як політичне переслідування з метою показово залякати всіх, хто не згоден з окупацією півострова й не приховує своїх переконань.
Ігор Воротников, кримський блогер
Оригінал публікації – на сайті Крим.Реалії.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
