Дмитро Євчин, Інна Аннітова
Українські військові командири в суді свідчили у справі про держзраду президента-втікача Віктора Януковича. Під присягою вони розповіли і про те, як Росія анексувала Крим. Журналісти Крим.Реалії зібрали відомості та з’ясували, як «зелені чоловічки» потрапили на територію півострова, чи був наказ відкривати вогонь і чому підкріплення з материка не прийшло на допомогу українським підрозділам у Криму.
Хто першим увійшов до Криму?
Командувач Військово-морських сил України (2014–2016 роки) Сергій Гайдук у залі суду розповів, які військові підрозділи російської армії брали участь в окупації Криму. Про те, хто ховався за образом «зелених чоловічків», йому доповідала розвідка.
«Ми змогли їх ідентифікувати як військовослужбовців 810-ї бригади морської піхоти Чорноморського флоту Росії. (Цей підрозділ дислокується в Севастополі. До анексії Криму морпіхи брали участь у Другій російсько-чеченській війні, зараз ‒ воюють у Сирії ‒ ред). Були ідентифіковані військовослужбовці 45-го полку спеціального призначення повітряно-десантних військ Російської Федерації», ‒ свідчить Сергій Гайдук.
Названий останнім елітний підрозділ перекинули для окупації Криму з підмосковної Кубинки. Десантники підпорядковуються Головному розвідуправлінню Генштабу Збройних сил Росії. Саме вони захопили будівлю Верховної Ради Криму в Сімферополі 27 лютого 2014 року.
Того ж року 45-а бригада спецназу ГРУ ГШ ЗС Росії воювала на Донбасі, там зазнала втрат, що змогли підтвердити волонтери міжнародного розвідувального товариства InformNapalm. Відеокадри прощання із загиблими відзняли родичі десантників уже в Росії, але російські загальнодержавні телеканали про це не розповідали.
Сергій Гайдук вказав, що українські військові змогли ідентифікувати військовослужбовців псковської повітряно-десантної дивізії
Колишній командувач ВМС України Сергій Гайдук також вказав, що українські військові змогли ідентифікувати військовослужбовців псковської повітряно-десантної дивізії.
У серпні 2014-го російський телеканал «НТВ» показав кадри, де міністр оборони Росії Сергій Шойгу нагородив псковських десантників за окупацію Криму. 28 лютого 2014 року бійці підрозділу захопили військовий аеродром у Кіровському в Криму.
Після анексії і цих російських хлопців перекинули на Донбас. У вересні 2014 року українські військові знищили майже всю першу роту підрозділу ‒ це близько сімдесяти російських десантників. Кадри з тими, кого взяли в полон, є в інтернеті.
Чому українські військові не відкрили вогонь?
До шести тисяч військовослужбовців з Російської Федерації сил спеціальних операцій, а також повітряно-десантних військ були вже перекинуті до КримуІгор Тенюх
Елітні підрозділи з Росії до Криму перекидали морем, сушею ‒ через Керченську протоку, і повітрям ‒ на вертольотах.
«За інформацією розвідки, до шести тисяч військовослужбовців з Російської Федерації сил спеціальних операцій, а також повітряно-десантних військ були вже перекинуті до Криму», ‒ розповів у суді виконувач обов’язків міністра оборони України (27 лютого ‒ 25 березня 2014 року) Ігор Тенюх.
28 лютого російські військові вже відкрито незаконно перетнули кордон з Україною в Криму, перекинули на півострів і бойові вертольоти.
Але російські солдати з’явилися на півострові ще раніше, на кадрах, знятих 24 лютого, «зелених чоловічків» «Уралами» везуть до Ялти. Після висадки на півострові вони блокували українські військові частини.
«Тактика одна й та сама: цивільні ‒ кілька людей ‒ блокують, наприклад, в’їзд до військового містечка…, якимось транспортом ламаються двері й з криками «Ви ж не будете стріляти в мирних людей!» починається захоплення», ‒ розповів міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков.
Ці слова підтверджують як численні кадри з Криму, так і свідчення виконувача обов’язків міністра оборони України (25 березня ‒ 3 липня 2014 року) Михайла Коваля на судовому засіданні.
«Росіяни прикривалися живим щитом, їх вперед штовхали. У найкращих традиціях ‒ попереду йшли «ввічливі люди», ось ці хлопці дуже хороші. Їх вели до об’єктів до кордону посту», ‒ згадує він.
Такою тактикою люди в формі без розпізнавальних знаків почали захоплювати прикордонні застави і пункти прикордонного пропуску. Опиратися українські служби не могли. На питання прокурора «Що зробили прикордонники з метою зупинити порушення державного кордону?» відповідає перший заступник начальника Державної прикордонної служби України (2003‒2014 роки) Павло Шишолін.
«Прикордонний наряд ‒ 15 осіб, сім жінок серед них. І сто осіб озброєних з технікою. З території України заблокували. З тієї території 12 машин. Що може зробити в такій ситуації прикордонний наряд?» ‒ відповідає той риторичним запитанням на запитання.
У лютому 2014 року військові звинувачували виконувача обов’язків міністра оборони Ігоря Тенюха в бездіяльності. Зараз під присягою адмірал повідомив, що віддавав письмові накази застосовувати зброю. Але відповідних документів на підтвердження його слів у судовому засіданні не надав.
«Накази зберігаються в Міністерстві оборони ‒ це раз. Друге ‒ на засіданні, яке проводив у міністерстві верховний головнокомандувач, коли вбили тоді прапорщика, це був ще один раз, коли був даний дозвіл відкривати вогонь», ‒ стверджує Тенюх.
Однак пояснити відсутність таких листів у архівах міністерства з наказами про застосування зброї він не зміг.
Командир 204-ї бригади тактичної авіації (2013‒2014 роки) Юлій Мамчур розповів Крим.Реалії, що під час анексії півострова, дійсно, регулярно зв’язувався зі своїм керівництвом, але у відповідь не чув конкретних відповідей.
«Мої інформаційні довідки йшли моєму керівництву, а рекомендації вони не могли мені надати. Єдине, що моє керівництво сказало, що «даємо тобі можливість вирішувати все самому на місці», ‒ каже Мамчур.
Наказ стріляти військовослужбовцям у Криму був не потрібний – про це Тенюх повідомив у суді. На його думку, військові й без того мали виконати свій обов’язок.
«За статутом військовослужбовець будь-якого рівня ‒ від солдата й до командира ‒ має право і зобов’язаний стріляти, якщо на територію його військової частини заходить стороння людина… Я саме одному з командирів телефоную і запитую: Чому ви не стріляєте? Відповідь: Ну як я можу, я ж в центрі міста», ‒ розповів у суді Тенюх.
Мобільна прикордонна застава «Масандра» ‒ одна з тих, що чинила спротив, там стріляли, й тільки так змогли розблокувати загін
Мобільна прикордонна застава «Масандра» ‒ одна з тих, що чинила спротив, там стріляли, й тільки так змогли розблокувати загін, який оточили «зелені чоловічки» й так звана самооборона Криму.
«Атаку відбили, старший лейтенант, начальник мобільної прикордонної групи застосував зброю в повітря, щоб не допустити захоплення цього підрозділу», ‒ свідчить перший заступник начальника Державної прикордонної служби України (2003‒2014 роки) Павло Шишолін.
Хто зламав присягу?
Підтримки у прикордонників не було, скаржиться Шишолін. Українські військові частини в Криму були заблоковані, а співробітники СБУ почали переходити на бік Росії. Про це свідчив і Валентин Наливайченко ‒ тоді вже голова Служби безпеки України.
«У севастопольському управлінні СБУ, яке за законом мало з 20 лютого почати протидіяти російській агресії, з 20 лютого проводять загальні збори прямо в управлінні СБУ, разом з генералами ФСБ Росії», ‒ запевняє Валентин Наливайченко в суді.
Воронченко, Гайдук, Коваль ‒ це прізвища українських воєначальників, які відмовлялися переходити на бік Росії. Їх російські спецназівці намагалися залякати
Воронченко, Гайдук, Коваль ‒ це прізвища українських воєначальників, які відмовлялися переходити на бік Росії. Їх російські спецназівці намагалися залякати ‒ викрадали, погрожували розправою, морально тиснули, били.
«Підлітає машина, мене за руки, за ноги ‒ в машину. Ззаду кидають зашморг (тросик такий), збоку стрибає в цивільному з пістолетом, зліва ‒ хлопчина патлатий з ножем», ‒ згадує Михайло Коваль, у той момент виконувач обов’язків міністра оборони України.
Про захоплення в російський полон Крим.Реалії розповідав в ексклюзивному інтерв’ю і Сергій Гайдук, в той час командувач Військово-морських сил України.
Ще до початку анексії в Генштабі планували відіслати до Криму додатковий підрозділ українських військових. Але в адміністрації президента ‒ тоді ще Віктора Януковича ‒ були проти. Начальникові Генштабу наказували, щоб додатковий підрозділ вирушив не до Криму, а до Києва.
«Після чергової перепалки я оголосив, що такого розпорядження не підготую й не віддам. Того ж дня президент України підписав указ про моє звільнення», ‒ згадує події 2014 року начальник Генерального штабу ЗСУ (2012‒2014 років) Володимир Замана.
Це було 19 лютого, пізніше з уже колишнім начальником генштабу Міноборони України особисто зустрічається співробітник ФСБ Росії, а ще йому телефонував нині підконтрольний Кремлю керівник Криму Сергій Аксьонов. Володимира Заману вмовляли перейти на бік Росії, він відмовився. 28 лютого в Криму відбулася зустріч із командувачем Чорноморського флоту Росії Олександром Вітком.
«Я запитав: що відбувається? Він сказав: «Ми отримали завдання і будемо йти до кінця». Я кажу: «До якого кінця?.. Це буде кровопролиття, за яке доведеться відповідати», ‒ згадує діалог Володимир Замана.
До 12 березня російські військові заблокували або ж вивели з ладу всі 57 об’єктів державної прикордонної служби України. Присягу зламали командувач Військово-морських сил України Денис Березовський, його заступник ‒ віце-адмірал Сергій Єлісєєв і начальник штабу ВМС Дмитро Шакуро. За інформацією Генеральної прокуратури України, на бік Росії перейшли 8 тисяч українських військових.
Оригінал публікації – на сайті Крим.Реалії
