Доступність посилання

ТОП новини
26 Квітень 2018, Київ 01:32

Спів і живопис як візитна картка України в ЄС


Дні України в Кошицях відбудуться в квітні цього року уже вчетверте. Культуру представлять роботи художники Закарпаття, колективи «Кантус» і «Бревіс» з Закарпаття, ансамблі з Вінниці, Нової Каховки та інших міст

Як переїхати в Словаччину і залишитися українцем

За дві години їзди від Ужгорода стоїть невеличке словацьке місто Кошиці. В 2013-му воно отримало статус культурної столиці Європи і може похвалитися великою кількістю мистецьких заходів. Серед них – виставки українських художників і музикантів, також тут проходять Дні України. Як українські таланти шукають себе в Словаччині і пропагують свою культуру на території об’єднаної Європи?

Україна може багато чого навчитись у Словаччини. Тут є чимало народних фестивалів – словаки танцюють, співають, і для їхньої культури є підтримка на усіх рівнях. Вони дружні, у них прийнято бути терпимими. І усе це можна взяти для себе, порівнюючи звичаї, народний одяг, бачити, що спільне, а що відмінне.

З пензлем за кордон

Художниця Наталія Студенкова живе в Кошицях із сім’єю уже близько 10 років. Переїзд у Словаччину був родинним рішенням. Спочатку приїхали з чоловіком як туристи, захопились природою і доброзичливістю людей, а згодом переїхали сюди жити. Мову спочатку не знали, але завдяки схожістю з українською проблем з вивченням не було. Допомогли підручники, спілкування з місцевими мешканцями.

Наталя признається, що словаки сприймали їх із самого початку дуже добре і тепло. «Але саме ставлення до України трансформується, бо раніше могли сказати, мовляв, «Україна? То дам десь біля Москви, а Київ – то російське місто», а зараз це все змінюється з приїздом великої кількості українців», – згадує Наталя.

Художниця мала чимало виставок у різних містах Словаччини – в Гуменному, в Пряшеві, Свиднику, Кошицях, Братиславі, – а також брала участь у фестивалях і пленерах по всьому світу – в США, Італії, Болгарії, Таїланді. Також її роботи нещодавно були представлені в Пакистані на міжнародному акварельному бієнале.

Наталія родом з Києва, малювала окрему серію про це місто
Наталія родом з Києва, малювала окрему серію про це місто

​Словаки часто говорять Наталі, що краще було б, щоб Україна була сильною і економічно розвинутою державою. Тому що їм цікаві і політичні відносини, і туристичний розвиток. Українцям цікаво приїжджати, бо Словаччина дуже красива, багато зусиль тут приділяють захисту природи. Чого тільки варті зимові Татри!

Словаччину Наталя починала малювати ще в Києві, і природу, і саму Братиславу. Згодом, у Кошицях, знайомилась з митцями, дізнавалась можливості для виставок, їздила на пленери. Через декілька років Наталю прийняли у Спілку митців Словаччини. У них така схема, що її членами можуть бути іноземні художники, ось-як з Польщі, Чехії, Нідерландів.

Художнє натхнення

Творчість Наталі отримала розвиток саме у Словаччині, тут вона намагалась й інших митців спонукати до розвитку. Каже, що вони «не дуже рухливі»: буцімто словацькі художники не дуже амбіційні, їм комфортно у себе в країні. Вони мають фонд підтримки мистецтв, свої заходи, роблять свої виставки, і це всіх влаштовує.

Наталія побувала в багатьох країнах і містах, її картини захоплюють яскравими барвами і різноманітними пейзажами
Наталія побувала в багатьох країнах і містах, її картини захоплюють яскравими барвами і різноманітними пейзажами

​«Надалі будемо їх розбурхувати, щоб вони відчували конкуренцію. Кажуть, що не думали, що я приїду така активна і буду пропонувати стільки усього», – сміється Наталя. Аби чогось досягти, зробити кар’єру як професійний митець, потрібно обирати один напрямок, і в ньому розвиватись. У Наталі це техніка акварелі.

Одна з її робіт – серія картин про Майдан, вона називає її батальним живописом. «Ми в той час жили уже в Словаччині – кінець 2013-го і початок 2014-го. Бачили це все, і було тяжко, бо хотілось щось зробити. Ось я це втілила в творчості», – розповідає Наталя. Ці картини, їх небагато, виставляла в березні 2014-го в Кошицях. Зацікавленість була велика, словаки це підтримували, мовляв, треба показувати правду людям.

«Було у словаків таке відчуття: і цікаво, і лякались водночас. Бо вони ж дуже спокійні, не люблять таких революційних політичних змін: «А як це так, в центрі міста, що ж роблять з камінням, а пожежі…» – ділиться спогадами художниця. Вона вважає, що мистецтво було певним джерелом інформації для словаків, саме через картини місцеві українці можуть щось донести.

Роботи про Майдан художниця переживала болісно
Роботи про Майдан художниця переживала болісно

​Пленери дають чимало натхнення – це постійний рух. Бачиш техніку, на майстер-класах можеш дізнатись, які пензлики, які фарби застосовують. Змінюється і твоя творчість. Коли Наталя їде на пленери, то завжди пишуть, що вона з України. Знають, що представляє українську школу мистецтва. Живопис, звісно, відрізняється від словацького. Не лише темою (сама Україна), але й технікою. Та і у словаків інша академічна школа. На пленери приїжджає багато митців з Закарпаття, тому між художниками є добрий зв’язок і постійний обмін. Словаки знають українську школу, захоплюються і навіть трохи лякаються конкуренції.

Розвиток мистецтва

Наталя разом з чоловіком у 2017-му зробили перший фестиваль акварельного живопису в Братиславі. Посольство допомогло їм отримати приміщення концертного залу Дворяна. Це дуже велике приміщення, в якому в декілька рядів вдалося помістити роботи 280 митців з 52 країн світу. Тільки самі рами важили 400 кілограмів. Виставка тривала майже два тижні.

Словаків було небагато, але на відкриття приїхало дуже багато митців з 16 держав, зокрема, з Еквадору, Мексики, Філіппін. Все продумали чітко, роботи присилали поштою. Багатьох митців Наталя знала, бо за декілька років вже мала імідж і репутацію. Це було нелегко, але тепер подружжя має унікальний досвід. «Для мене також важливо, що мене запрошують і знають не лише як митця, але як організатора і куратора. Так налагоджую багато міжнародних зв’язків», – каже Наталя.

Розвиток для митця у Словаччині дуже цікавий, якщо не маєш лінощів і хочеш, то знайдеш шлях
Розвиток для митця у Словаччині дуже цікавий, якщо не маєш лінощів і хочеш, то знайдеш шлях

​Ще у грудні 2017-го брали участь у «дипломатичному базарі» – благодійних ярмарках, які проходять по всьому світу. Вони збирають завжди багато людей. І в Чехії, і в Австрії, і в Словаччині була представлена Україна. Кожне посольство має свій стіл, де презентують культуру тієї держави. Зазвичай – це їжа, напої, прикраси, іграшки. Усе можна купити, потім ці гроші передають на благодійність.

Усе посольство допомагало з підготовкою. Адже потрібно працювати з самого ранку до ночі, спілкуватись, промотувати. У Братиславі був дуже великий інтерес до України. «Ми привезли українські рушники, скатертини, ляльки з тканини. Розкупили усе, подобались наші узори, класичне червоне по білому», – згадує Наталя. Люди знають, що український стенд завжди яскравий і є на що подивитись, тому приходять.

Дім, який недалеко

Наталя не відчуває, що живе десь далеко від дому. Може не вистачати спілкування рідною мовою, хоча навіть українську подружжя вивчило вже в Словаччині. Ба більше, навіть у розмовах у них починає з’являтись словацько-український суржик. А якщо хочеться української кухні, то можна піти в ресторан «Барвінок» в центрі Кошиць.

Наталя уже другий рік волонтерила на «Дипломатичному базарі»
Наталя уже другий рік волонтерила на «Дипломатичному базарі»

​«Ми постійно їздимо в Україну, наша донька хоче спілкуватись з бабусею і дідусем, їй цікаво в Києві. Їздимо, щоб піти в театр, щоб купити українські книжки. Хочемо, щоб дитина знала мову, вона говорить словацькою і читає багато українською», – каже Наталя.

Люди світу

В державному оперному театрі Кошиць працюють декілька українців. Вони зайняті в хорі, балеті і в оркестрі, також там є подружжя українських солістів – тенор Максим Куценко і мецо-сопрано Мирослава Гаврилюк. Вокалістка родом з Тернополя, виросла у сім’ї музикантів. Вона каже, що з дитинства їй передбачали музичну кар’єру. Тому розвивалась різносторонньо, займалась балетом декілька років, згодом – фортепіано, за цією спеціальністю закінчила музичне училище. А в консерваторії – вокальне відділення.

Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:01:09 0:00
ЗАВАНТАЖИТИ

Шлях до Словаччини не був легким. Спочатку приїхали у Братиславу, але згодом перебрались у Кошиці. Головною причиною переїзду була близькість до України, подружжя почувається тут комфортно і природно

У 2016-му Мирослава здобула другу премію міжнародного вокального конкурсу імені Антоніна Дворжака в Карлових Варах
У 2016-му Мирослава здобула другу премію міжнародного вокального конкурсу імені Антоніна Дворжака в Карлових Варах

​«Я не є тією людиною, яка йде легким шляхом. Мене ніхто не возив на конкурси, їздила сама. Особливо на мої перші поїздки – в Сарагосу і в Барселону. Не було на кого розраховувати, лише на себе», – розповідає Мирослава.

Словаки в театрі сприймають Мирославу і Максима як гостей. Ба більше, вона і сама так почувається. «Але це наша робота. Вона узагалі полягає в тому, що ми люди світу. Бо сьогодні ти працюєш в одному театрі, а потім отримуєш шанс – і вже в іншому місці. Ми намагаємось взяти від долі усе і йдемо вперед», – стверджує вона.

Оперна співачка відчуває, що словацький народ прихильний до українців. А ще – у них є хороша риса цінувати свою культуру, звичаї. Мирослава дуже хоче, аби українці теж мали таку рису. Коли їздила на різні конкурси, то бачила, наскільки інші підтримували своїх виконавців, це помітно і в рецензіях, і в розмовах. «Нам бракує цього для того, щоб наша країна стала такою ж самодостатньою. А вона має величезні таланти, і ми гідні більшого», – вірить вона. В певний момент Мирослава зрозуміла, що українці занадто скромні люди, і часто це заважає. Особливо в такий складний момент історії.

Мирослава Гаврилюк вважає, що українці дуже талановиті і здатні цим змінити країну
Мирослава Гаврилюк вважає, що українці дуже талановиті і здатні цим змінити країну

В майбутнє – з Україною

Про своє творче досягнення Мирослава розповідає так: «У грудні була та межа, до якої я прийшла свідомо – це партія Кармен. Вона була визначальною для мене, я її повністю відчуваю. До неї йшла дуже довго, бо не була спочатку готова психологічно. Ця партія дуже глибока і поєднує в собі дуже багато характерів. Ця циганка не є такою простою, як її бачить більшість співачок. Вона мінлива, але водночас яскрава. Я її виносила і виплекала. Це була моя прем’єра – перший вихід з цією партією на сцену. І хотіла її виконати саме в цьому театрі».

Мирослава має великі плани – мріє про «Монтеккі і Капулетті» Белліні. Там є партія Ромео. Називає її войовничою, динамічною і такою, що якраз підходить їй. А ще хоче заспівати голосом Шарлотти з опери «Вертер».

Словаки в театрі ставляться прихильно до українців
Словаки в театрі ставляться прихильно до українців

​Мирослава каже, що поки вони з чоловіком молоді, то хочуть пізнати якомога більше. Хочуть дізнатись, як українців сприймають в різних країнах, побачити свій максимум, чого можна досягнути. Не будуть зупинятись лише в одному театрі, зараз інші ритми. Тому поїхали з дому і намагаються досягати висот, але дуже плекають надію, що повернуться в Україну.

«Розумію, що в мене поетапне життя – є етап закінчення консерваторії, є етап в театрі на Подолі, потім народження моєї доньки, а зараз – це межа. Це нове життя, яке приносить і сценічні, і творчі зміни», – каже співачка.

День прем’єри «Кармен» виявився символічним для Мирослави. Кастаньєти їй подарувала викладачка, народна артистка України Людмила Юрченко в день закінчення Національної музичної академії імені Петра Чайковського, вони завжди з нею на згадку про той день
День прем’єри «Кармен» виявився символічним для Мирослави. Кастаньєти їй подарувала викладачка, народна артистка України Людмила Юрченко в день закінчення Національної музичної академії імені Петра Чайковського, вони завжди з нею на згадку про той день

​«Де б ми не були – усюди представляємо Україну, і це для мене велика честь. Я хочу бути візитівкою країни, і я така не одна. Бо наших прекрасних голосів багато по всьому світу. І в Австрії, і в Німеччині, і навіть в Х’юстоні. Нам є чим пишатись», – стверджує Мирослава.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
Загрузка...
XS
SM
MD
LG