Доступність посилання

ТОП новини
21 Жовтень 2018, Київ 07:32

Українські олігархи визначаються, кого ж підтримувати на виборах (огляд преси)


Голосування на виборах президента України. Київ, 25 травня 2014 року

Головна проблема сьогодні в Україні – відсутність реального лідера або того, хто міг би ним стати, персони, на яку можна поставити, стверджує «Український тиждень». І турбує ця проблема не лише електорат, який не бачить, за кого голосувати. Не можуть визначитися з протеже й основні гравці – олігархи. Автор статті вважає, що попри багатство вибору зупинити око немає на кому, знаків питань щодня більшає, а клуб охочих залишитися чи повернутись у владу тріщить по швах. Звісно, зазначає видання, можна піти на авантюру, оголосити полювання на нових лідерів і влаштувати в стилі епохи якусь гібридну багатоходівку. Можна розраховувати на якесь «вундерваффе» чинного президента, наприклад церковну автокефалію. Але, як пише тижневик, з упевненістю про майбутні сценарії можуть казати хіба що астрологи, бо в кращому разі те, що відбувається зараз, лише рекогностування місцевості перед справжніми електоральними баталіями. Аналіз шансів конкретних політиків на перемогу тижневик пропонує в публікації «Рейтинг поплутав».

Як імітують політичну боротьбу поплічники Януковича, що втекли до Росії, розповідає «Український тиждень». Автор статті журналіст Денис Казанський згадує, що після 2014 року кількість проросійських політиків у країні істотно зменшилася, і сьогодні на цьому фланзі головні ролі грають люди, які раніше перебували в Партії регіонів на других-третіх ролях. Долі втікачів склалися по-різному, констатує автор. Спочатку були серйозні побоювання, що в Росії з українських політиків сформують «уряд у вигнанні» на чолі з «легітимним президентом», який на російських багнетах спробує повернути собі контроль над Україною. Але Кремль не став цього робити. Причина, як вважає дописувач, через особисту неприязнь Путіна до Януковича та його людей. А самостійно об’єднуватися банкрути не схотіли. Останнім часом активність українських політиків-утікачів у Росії переважно зводиться до участі в різних ток-шоу, де вони виступають у ролі клоунів та розважають публіку нарівні з різними підставними експертами та фриками. Таку діаспору в Росії насправді було б доречніше називати неукраїнською. Всі заяви політиків-утікачів зводяться до пропозицій побудувати в Україні якусь анти-Україну – державу, в якій не буде нічого українського і яка в усьому копіюватиме Росію та підкорятиметься їй, наголошує тижневик у статті «Неукраїнська діаспора».

Заборонити комусь працювати в Росії не можуть ні українські громадяни, ні українське законодавство, вважає дописувач тижневика «Новое время» письменник Андрій Кокотюха. Їхати чи не їхати за поребрик – особиста справа кожного, вважає він. І кожен повинен бути готовий взяти на себе відповідальність за слова та вчинки, нести потім свій хрест зрадника Батьківщини. Письменник вважає, що засуджувати, зокрема, співаків на кштал Віталія Козловського, немає сенсу. Як і не варто активній, патріотичній частині українського суспільства болісно реагувати на подібні вчинки співгромадян, які не є і не можуть бути за родом діяльності моральними авторитетами. Суспільна значущість згаданих діячів давно і явно переоцінена. Усвідомивши і прийнявши це, треба йти далі. Дописувач тижневика переконує, що постійний пошук зрадників не може бути нормальною життєвою позицією. Стаття називається «Порядні мерзотники».

В Україні назріла реформа військової юстиції, стверджує «Дзеркало тижня». Дописувач тижневика переконує суспільство й законодавців у потребі створити Державне бюро військової юстиції (за аналогом НАБУ). У країні, що воює, за військовою прокуратурою має бути закріплене право здійснювати нагляд за дотриманням законів у всіх військових формуваннях. Це право слід закріпити бодай тимчасово, на період здійснення Операції об'єднаних сил, вважає автор. Адже право розслідування військових злочинів фактично перейшло до сфери повноважень практично ще неіснуючого Державного бюро розслідувань (ДБР). А слідчі зі статусом держслужбовця вже шостий місяць поспіль через конкурси лише намагаються укомплектувати ДБР, і навряд чи вони зможуть у найближчій перспективі виконувати покладену на них функцію розслідування воєнних злочинів. На цьому тижневик наголошує в статті «На війні закон має бути в погонах».

Видання «Дзеркало тижня» в матеріалі «Дембель Гіппократа» розповідає про те, як «Міноборони вбиває волонтерський шпиталь». Приводом до написання статті автор називає лист очільника медслужби Збройних сил України, в якому він стверджує, що потреба в залученні медиків з Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Пирогова зараз вже відпала. Дописувач вважає, що військове керівництво України, яке з 1 травня перебрало на себе всю відповідальність за проведення військової операції на українському Донбасі, так і не усвідомило, що тепер воно відповідає не тільки за людей у погонах, а й за цивільних жителів в окупованих районах. Адже Україна воює не тільки за квадратні кілометри, тому зміна у ставленні до людини з боку української держави важить набагато більше, ніж відвоювання того чи того поселення на лінії розмежування. Бо є сенс відвойовувати тимчасово окуповані території тільки тоді, коли Україна буде готова принести на них не лише синьо-жовтий прапор, а й нову якість життя. Нова якість життя – це насамперед інфраструктура та соціальні послуги для місцевого населення, наголошує видання.

Способів приховати свої доходи в українських можновладців більш ніж достатньо. Проаналізувавши електронні декларації чиновників і депутатів, тижневик «Фокус» з'ясував найпоширеніші і незвичні схеми приховування майна і грошей, нажитих «непосильною працею». Про них видання розповідає в статті «Фокуси декларацій».

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
Загрузка...
XS
SM
MD
LG