«Я була секс-рабинею» – в 1999 році чотириразова олімпійська чемпіонка Ольга Корбут звинуватила свого тренера Ренальда Книша у зґвалтуванні. Сексуальні іграшки, порножурнали, регулярні домагання в салоні автомобіля, психологічне насильство – про це тепер розповідають ще чотири колишні учениці Ренальда Книша. «Справжнісінький наклеп», – відповідає Книш.
«Думала, ніколи в житті не доживу до того моменту, коли всі дізнаються. Він був покидьком, знущався над нами. Думала: невже він не відповість за свої вчинки страшні?» – каже одна з його учениць Галина Чесновська, в минулому тренер, викладачка спортивної гімнастики, майстер спорту СРСР.
Кореспондент білоруської служби Радіо Свобода зустрілася колишніми гімнастками, їхнім тренером та його дружиною.
1960-і роки. «Гарем Книша приїхав»
Галині Карчевскій (Грибок) 71 рік. Вона тренувалася у Ренальда Книша 8 років, приблизно з 1958-го по 1966-й.
«Уявіть, у нього [Ренальда Книша] машина «Волга». Ми, припустимо, десь у класі сьомому. Мені було років 14. О шостій годині ти приходиш [на тренування], до пів на одинадцяту буде тримати. Далі душ – вже одинадцята. Додому йти – «в машину, відвезу». І кого вже останньою відвозить...
А я жила на околиці міста. Він висаджує одну, висаджує іншу, потім везе мене. Починаються зазіхання. Я, природно, руками-ногами, а фізично я була сильною, і я зі старшими братами росла в сім’ї, завжди відчувала себе захищеною.
Везе далі, до лісу, у нас одразу за містом Чеховщизна. Це вже майже дванадцята ночі. Машина зупиняється, я вискакую в цей ліс. Він розвертається, їде. А я панічно боялася темряви в дитинстві. Темінь, ніч, ліс, я йду, у мене не те що пухирці, я вся тремчу. Хвилин через 20 він повертається: «Сідай, штанго». Місяцями я тисла на цю «штангу».
Разом із Галиною тренувалася її подруга Людмила Рябкова. Вона теж майстер спорту і теж була в збірній. Про те, як поводить себе тренер, дівчатка розповідали одна одній.
«Домагання були до всіх, обов’язково. Я почала тренуватися з 12 років, пізно прийшла в гімнастику. А він із 15 років почав домагатися, – розповідає Людмила Рябкова. – Я вся тремтіла, коли він мене останньою віз. Прийдеш додому, мама запитує: «Що з тобою? Чи не травмувалася?» А я відповідаю: «Та просто втомилася». Якби батьки дізналися, мій батько, офіцер, точно пристрелив би його».
Уже в 1960-і, як розповідає вона, Книш привозив із закордонних поїздок сексуальні іграшки і показував їх ученицям у залі.
Людмила Рядбкова і Галина Карчевска згадують також, що вульгарні вірші, анекдоти та фрази зі сексуальним натяком Книш у їхній присутності вживав постійно. Повторити їх для публікації вони не погоджуються.
«Я завжди йому говорила: як вам не соромно, Ренальде Івановичу, ви ж педагог. А він мені: «Галя – комсомольська дурепа», – згадує Галина Карчевска.
Жінка впевнена, що вже тоді «всі знали» про те, що відбувається в групі Книша. Колишні гімнастки вважають, що у тренера могли бути сексуальні відносини з іншими ученицями, тоді ще школярками.
Незважаючи на всі чутки, Галина Карчевська вважає, що для керівництва «медалі були важливішими». Тоді Ренальд Книш вже тренує Олену Волчецьку [олімпійську чемпіонку 1964 року] і Тамару Алексєєву. Алексєєва пізніше стане дружиною Ренальда Книша, у них народиться дочка. Про неординарні відносинах в групі Книша та ревнощі до Олени Волчецької Алексєєва пише в своїй книзі «Як створювалася знаменитість».
«Я коли почула про Корбут, сказала: «А хто цього не знав!» – продовжує Галина Карчевська. – Ми приїжджали на змагання до Мінська або ще кудись, про нас говорили: «Гарем Книша приїхав». Відкритим текстом. Уся республіка!»
За спогадами Карчевської, сексуальні іграшки, журнали Книш показував ученицям регулярно. Свій досвід відносин із тренером вона тепер змальовує як «знущання». Каже, що той почав її домагатися, коли їй виповнилося 16 років.
Ну що, поросятка, сидите, ніжки порозсували?
«Пригадую, у нас був такий стрибок обов’язковий на майстра спорту. У мене нога з’їхала з колоди, і я впала. Він підходить: «Ну що, покажи, де тобі болить. Покажи, як у тебе там спухнуло». Так він хвора людина!» – згадуючи це, Галина майже плаче.
«Виходив на «балкон» [у гімнастичній залі]: «Ну що, поросятка, сидите, ніжки порозсували, і чого ви чекаєте?» Він, звичайно, талановитий, щодо тренерства нічого не хочу казати. Але як людина він дика сволота. Саджав нас по шість у машину. Якій давав шоколад у пакеті, то ми всі знали, що він її залишить останньою і буде з нею «розважатися».
Галина згадує, як ховалася в диспетчерській після тренувань, щоб не їхати в машині Книша. «Мене одна добра жінка пускала, а інша не пускала. А він приходить: «Галю, я тебе відвезу, поїхали, поїхали», – розповідає вона. – Гладить по нозі: «Яка у тебе ніжка гладенька».
1980-і роки. «У моїй смерті винен заслужений тренер Ренальдо Книш»
7 квітня 1981 року 17-річна N. випила 120 таблеток нітрогліцерину і залишила записку, в якій просила звинувачувати в її смерті Ренальда Книша. Два дні поспіль вона перебувала в стані коми.
Батько неповнолітньої N. звернувся із заявою про притягнення Книша до кримінальної відповідальності за домагання, зґвалтування і доведення до спроби самогубства його дочки. – розповідає Микола Кузьмич, на той час старший слідчий Гродненської обласної прокуратури, який і вів цю справу.
Кримінальну справу завели за статтею «доведення до самогубства». «Під час слідства N. засвідчила, що в період з 1977-го по 1979 рік у неї з Книшем були статеві стосунки. Що вдома у нього були журнали порнографічного змісту, які він їй показував, – розповідає Микола Кузьмич. – Казала, що відносини почалися, коли їй було 14 років».
За словами слідчого, дівчина змальовувала відносини як традиційний статевий акт. Про зґвалтування, застосування сили не йшлося.
Сам Ренальдо Книш під час слідства свідчення N. спростовував.
«Під час слідства Книш Ренальд Іванович заявив, що не здатний мати статеві контакти з жінками, – розповідає слідчий. – У зв’язку з цим була призначена комплексна сексопатологічна експертиза. Висновок був такий, що все у нього нормально і він може мати контакти. Я ознайомив його з результатами, як і належить».
Викликали в прокуратуру і Галину Чесновську. Вона на той момент уже працювала тренером. «Я слідчому відразу сказала: «Гадаю, ви самі знаєте, що було і чого не було», – згадує вона. Але про домагання з боку Ренальда Книша Галина Чесновська теж не заявляла.
Слідчий підтверджує, що викликав й інших гімнасток для свідчень.
«Якби, наприклад, вони підтвердили слова N. або заявили, що з ними це було, це підтвердило б провину тренера. Але в ході слідства ніхто з допитаних мною гімнасток не сказав, що Книш їх ґвалтував чи ж здійснював статеві акти або щось таке подібне», – розповідає він.
«Кримінальну справу припинили через недоказовість вчиненого Книшем злочину, – робить висновок слідчий. – Із цією постановою був ознайомлений Ренальд Іванович. Ніяких запитань у нього не виникало».
Відомо, що Ольга Корбут під час слідства заступилася за тренера.
Посилаючись на слова Ольги, згадує її сестра Людмила: «Тамара Алексєєва [дружина Книша] приїхала до мене в Москву і попросила: «Олю, тільки ти можеш це зробити».
«У матеріалах справи була заява Ольги Корбут про те, що стосовно її тренера ведеться розслідування, вона в це не вірить, він дуже гідна людина і не має стосунку ні до яких протиправних дій. Я дуже добре пам’ятаю цей її лист, написаний від руки на листку з учнівського зошита», – підтверджує слідчий Микола Кузьмич.
«Іти з ось такими суперечливими свідченнями до суду не було підстав, каже слідчий. – Я вважаю, що справа була припинена обґрунтовано», – робить висновок Микола Кузьмич.
Після цього Книш уже не зміг працювати тренером. Була ця заборона офіційною чи негласною? Невідомо. Але майже на десять років Книш зник із Гродна, жив у різних містах СРСР, ніде не працював.
«Є тепер для цього слово – педофілія»
3 квітня 2018 року в програмі «Нехай говорять» на російському ТВ Ольга Корбут безпосередньо звинуватила Ренальда Книша в зґвалтуванні. Він брав участь у записі програми по скайп-зв’язку з Гродна. У залі були сестри Ольги – Людмила і Земфіра.
«Він дуже погано про сім’ю говорив і в книгах увесь час пише, що якісь дебіли, покидьки, дрантя і так далі. Це не увійшло в програму. Тільки три слова. Це підірвало Олю», – розповідає Людмила Божко (Корбут). – Я виходити не хотіла, я так плакала за лаштунками. Просила: «Зупиніть передачу, будь ласка, відкличте її, вона зірвана, у неї тепер за американським часом ніч. Вона не спала, не їла».
Книш: «Вони самі дуже хотіли»
«Хочете поговорити, як я зґвалтував Корбут?» – Ренальдові Книшу в цьому році буде 87. На інтерв’ю він погоджується відразу. Колишній тренер одружений на своїй колишній учениці Ользі. Вона молодша за нього на 20 років. Ренальдо Іванович з гордістю розповідає, що Ольга закохана в нього з дитинства. Сім’я живе в скромній гродненській «хрущовці».
Після першої заяви Ольги Корбут її тренер Ренальд Книш роздав нескінченну кількість інтерв’ю. Реакція його за всі ці роки не змінилася, і навіть слова ті ж самі.
«Як я міг! Стільки праці, стільки думок, стільки зусиль! І потім це все взяти і перед Олімпійськими іграми перекреслити?» – каже він у відповідь на прохання прокоментувати звинувачення Корбут.
«У всіх олімпійських чемпіонів таке розуміння, як я бачу: чим більше вони тренера принизять, тим більше вони себе піднімуть. Якщо ви читаєте пресу: хто олімпійське чемпіонство завоює, його всі знають, а хто у нього тренер – того в десятки і сотні разів менше згадують», – на його думку, саме це рухає Ольгою Корбут у її вчинках.
Ренальд Книш одну за одною розкриває свої книжки, читає звідти вірші, в тому числі і ті, що присвячені Ользі Корбут. Скаржиться, що його посібник «Як робити олімпійських чемпіонів» «забороняють» друкувати і поширювати. Чому?
«Мені сказали, що в цій книжці я виступаю проти переконань видатних спортивних діячів. Це олімпійські чемпіони. А олімпійські чемпіони – це вороги появи нових чемпіонів. І вони роблять усе можливе, щоб більше в історії спорту своєї країни у них суперників не було. Я в цьому давно переконався. А їх ставлять допомагати президенту, очолювати олімпійські комітети і так далі. Поки олімпійські чемпіони будуть очолювати спорт, підказувати, як треба тренуватися, це просто шкідництво, більше нічого».
«Ви не ганьбіть мене, – раптом просить Ренальд Книш. – Ці хочуть мене зганьбити. Хочуть мене принизити. Вважається так, особливо в спорті: чим більше принижуєш когось, тим більше піднімаєш себе. А тут буде договір між ними», – каже Книш.
Галина Карчевська вважає, що відповідальність за те, що відбувалося, повинні взяти на себе всі. «Всі знали. Але ж медалі передусім. Якою б не була ціна», – пояснює вона.
«Мовчати вже неможливо. Сьогодні треба про це говорити, – каже Людмила Божко. – Але ж треба ж і щоб діти йшли в гімнастику. Щоб вели туди за ручку і хлопчиків, і дівчаток. А до того ж у нього [Ренальда Книша] за спиною сім’я, що б не говорили».
«Ніхто йому нічого не зробить, – каже Галина Чесновська. – Буде він і далі почесним громадянином міста. У всіх заходах він бере участь. Розповідає всюди, як він виховав першу олімпійську чемпіонку».
«Як тепер людині з такою ганьбою бути? Не знаю... – міркує Галина Карчевська. – Це ж пляма на весь спорт».
Над матеріалом працювали Олександра Динько, Людмила Ваннек.
Повна версія публікації на сайті Білоруської служби Радіо Свобода
