Багато хто розглядав дострокові президентські та парламентські вибори у Туреччині як випробовування для все більш авторитарного правління чинного лідера Реджепа Тайїпа Ердогана. Та він зміг його пройти та залишитися в президентському кріслі. Щоправда, через ухвалені на минулорічному референдумі поправки до конституції, тепер він матиме значно ширші повноваження. З іншого боку – парламент Туреччини став найбільш різноманітним за останні три десятиліття.
Голова Вищої виборчої комісії Туреччини Саді Ґювен вранці 25 червня оголосив, що Ердоган обійшов свого найближчого суперника, лідера опозиційної Республіканської народної партії Мухаррема Індже з «абсолютною більшістю всіх чинних голосів».
Чинний турецький лідер отримав майже 53% голосів, Індже – 31%.
Явка на виборах Туреччини, населення якої складає 78 мільйонів осіб, досягла майже 87%.
Що тепер?
Ердоган перебуває при владі останні 15 років – спочатку у якості прем’єр-міністра, а потім – президента. Багато хто вбачає у його перемозі підтвердження намірів стати лідером Туреччини, який править найдовше.
Згідно з конституційними поправками, які затвердив минулорічний референдум, Туреччина після цих виборів перетворюється з парламентської на президентську республіку. Тепер президент матиме значно ширші повноваження, а посаду прем’єр-міністра взагалі скасовують. Тобто багатьох противаг сильній президентській владі не буде.
Ба більше, нова система дозволятиме 64-річному Ердогану стати президентом і вдруге, і за певних обставин і втретє – а, отже, керувати він зможе і до 2032 року, йдеться в американському виданні The New York Times.
Туреччина серйозно піднімає планку, підвищуючись над рівнем сучасних цивілізаційРеджеп Тайїп Ердоган
«Туреччина проходить демократичну революцію. З президентською системою, Туреччина серйозно піднімає планку, підвищуючись над рівнем сучасних цивілізацій», – сказав Ердоган журналістам після голосування на одній з виборчих дільниць у Стамбулі.
Опозиціонер Індже, хоча й наголосив на несправедливості виборів у багатьох аспектах, результати все ж прийняв.
У майбутньому буде продовження націоналістичного дискурсу як у внутрішній, так і у зовнішній політиціОрхан Гафарли
«Сьогодні опозиційні партії вже прийняли те, що Ердоган переміг. З іншого боку – правляча партія втратила більшість у парламенті, і стала більше залежати від коаліційної партії націоналістичного руху. Тому очевидно, що у майбутньому буде продовження націоналістичного дискурсу як у внутрішній, так і у зовнішній політиці», – зазначив в коментарі Радіо Свобода турецький політолог Орхан Гафарли.
Політично різноманітний парламент
Турецький політолог, професор Університету економіки і технологій TOBB Тогрул Ісмаїл в коментарі Радіо Свобода пояснив, що перемога Ердогана була досить «чутливою», адже загалом хоча й його особисті результати трохи покращилися, результати його партії – погіршилися. Річ у тім, що правляча партія не змогла отримати достатню кількість місць у парламенті для того, щоб спростити діяльність президента та ухвалення його реформ.
Тим не менш, Ісмаїл переконаний, що загалом вибори були цілком демократичними і відображали волю народу. Політолог також наголосив на тому, що в парламент «пройшов весь політичний колорит держави» – шість партій. Це є досить непростим, чутливим, але надзвичайно важливим моментом, зауважив Ісмаїл.
Це означає, що виборці підказали президентові Ердогану, які кроки йому необхідно робити, переконаний експерт.
Він також пояснив, що не слід забувати про різницю у підході до демократії в країнах ЄС та розуміннях демократії чинного керівництва та населення в самій Туреччині.
Сонер Джагаптай, вчений і автор, який називає Ердогана «новим султаном», заявив виданню The New York Times, що новий парламент Туреччини дійсно стане найбільш політично різноманітним за останні 35 років – в ньому представлена майже кожна велика політична фракція.
Поляризація навколо одночасно обожнюваної та ненависної особи Ердогана продовжує розділяти ТуреччинуСонер Джагаптай
«Поляризація навколо одночасно обожнюваної та ненависної особи Ердогана продовжує розділяти Туреччину», – зазначив Джагаптай.
Аманда Слоат, офіційний представник адміністрації Обами та старший науковий співробітник Інституту Брукінгза, заявила, що «однією з найбільших викликів країни в найближчому майбутньому залишається глибока поляризація турецького суспільства», – йдеться у статті.
Чи були вибори вільними?
Одне з ключових питань – в яких умовах проходив процес виборів в Туреччині.
Голова німецько-турецької парламентської групи Бундестагу Севім Дагделен заявила агенції dpa, що вибори в Туреччині не були «ані вільними, ані чесними».
Та широкомасштабних обвинувачень у шахрайстві під час виборів не було, хоча й, наприклад, правозахисна організація Amnesty International заявила, що вибори відбувались в «атмосфері страху», – йдеться в виданні The Guardian.
Справа в тому, що після спроби державного перевороту у 2016 році, у країні запровадили надзвичайний стан, і влада продовжувала переслідувати опонентів, в тому числі Селагаттіна Демірташа, якого ув’язнили у листопаді 2016 року за звинуваченнями у зв’язках з курдськими воєнізованими угрупованнями.
Також The Guardian звертає увагу на те, що переважна більшість ЗМІ належать саме союзникам президента: таким чином інформаційні джерела здебільшого прихильні уряду, а тих, хто критикує уряд, звинувачують навіть у підтримці тероризму.
Є дані, що Ердогану під час передвиборчої кампанії ЗМІ надали 181 годину охоплення державною телерадіокомпанією TRT, а Індже отримав лише 15 годин. Демирташу, який вів кампанію з-за ґрат, дали всього 32 хвилини.
Міжнародні відносини
Політолог Гафарли вважає, що попереду серйозних змін у відносинах між Туреччиною за Заходом не відбудеться, тому що як правляча партія так і партія націоналістичного руху очікуватимуть, що ЄС підпишуть нову торгівельну угоду та договір про лібералізацію візового режиму.
Проте не всі погоджуються із такою думкою.
Як зазначає видання The Wall Street Journal, «Туреччина є членом НАТО, яким нехтували у той час, як адміністрація американського президента Дональда Трампа сфокусувала увагу на Північній Кореї, Ірані та Росії. Після ще однієї перемоги, Ердоган, ймовірно, стане ще складнішим партнером», – йдеться у статті.
Роки правління Ердогана характеризується не тільки стрімким економічним зростанням та прихильністю мільйонів людей – здебільшого представників робітничого класу – але й суттєвим придушенням будь-яких критиків. За його керівництва було затримано близько 160 тисяч осіб.
Та якщо економіка колись була сильною стороною Ердогана, минулого року вона почала йти на спад. Туреччина наростила значний зовнішній борг, і турецька ліра втратила 20 відсотків своєї вартості. Також через побоювання дедалі більш антизахідних настроїв турецького лідера, впали і прямі іноземні інвестиції, мовиться у статті The New York Times.
