Цілий шквал обурення російського сегменту інтернету викликала світлина з мережі Інстаграм литовської актриси, яка знімається у російських фільмах, Інгеборги Дапкунайте. Фотосесія розділила російське онлайн-ком’юніті: обуренню деяких коментаторів не було меж, а їхні ідейні супротивники розкритикували «сакралізацію» громадського простору бібліотеки, яка носить ім’я Леніна.
Було це в Російській державній бібліотеці, де місцевий підприємець Михайло Куснирович влаштував показ модного одягу, та ще й з фуршетом, та ще й зі скандальною фотозйомкою Дапкунайте.
Російську інтелігенцію зачепило за живе!
Ось деякі з коментарів:
Рустем Адагамов:
«Компанія власника ГУМу Михайла Куснировича влаштувала в Ленінській бібліотеці показ мод, куди прийшла вся, підгодована Bosco, тусовка. Жерли і пили прямо на письмових столах і книжкових полицях, попередньо закривши бібліотеку для читачів. Актриса Дапкунайте залізла на стіл у мештах на підборах у знаменитій читальній залі №3, яку ремонтували п’ять років і нещодавно відкрили. Я в цій залі провів половину свого студентського життя і пам’ятаю, яка прекрасна там була атмосфера. Шелест книжкових сторінок, світло зелених ламп, голови, які схилилися над книжками – казка! Досі серце завмирає, коли бачу ці столи. Ну добре, актриса не зобов’язана бути розумною і тактовною, їй пофіг ці наші бібліотеки, читальні зали, якщо вже заплатили за зйомку. Але там же багато іншого народу, невже нікого не шокувала ця вульгарність?»
Інший коментатор називає себе «Російські літописи»:
Сергій Медведєв:
«Пригадую, щоб записатися в Ленінці, я зібрав купу паперів із аспірантури, мало не довідку з парткому, і довго оформлював читацький квиток у відділі запису, крихітному напівпідвальному приміщенні. Все було таємниче, в напівтемряві, як перший ступінь ініціації в таємну релігію.
(….)
Там була храмова напівтемрява і благоговійна тиша, наче лампади, горіли зелені лампи над столами, а нагорі, в недосяжній висоті, крізь вікна струменіло світло, як під куполом храму, і здавалося, ангели співають Алілуя Декартівському богові знання, і ти, неофіт, боязко сідав у вільну кімнатку, як за молитовний пюпітр, і вмикав світильник.
І ось сьогодні актриса Дапкунайте знехтувала каблуками священний вівтар Третьої Зали, – але чомусь я не ображений. Вечірка з <повіями> на «Аврорі», секс-оргія в біологічному музеї, панк-молитва в храмі, чемодан на Червоній площі, Стас Михайлов у Кремлі – ми давно вже пройшли всі стадії десакралізації, і для мене не залишилося священних просторів і ритуалів, та й сама ідея священності чого-небудь, існування заборонених зон, табуйованих слів і образи почуттів нестерпно смішна».
Іван Курілла:
«Цікавий кейс десакралізації простору. У найбільшому читальному залі РДБ влаштували закритий показ мод. Фотографії читального залу, в якому співають, їдять, п’ють і танцюють. (…) Наче твою квартиру (гаразд, не квартиру – твоє робоче місце) раптом хтось здав під бордель».
Ігор Попов:
«Любіть книгу – джерело знань! Тепер ось і Ленінку осквернили ... Імперія епохи розкладання».
Марія Дегтярьова:
«Я б ще запропонувала в «Ермітажі» влаштувати музичну вечірку «Малява, пред’яви, розбирання», а в Пушкінському музеї міг би зі зручністю розташуватися бордель».
Тетяна Толстая:
«Дуже смішне прочитала припущення, що наявність книг на задньому плані може впливати на гламурну публіку, і вона потягнеться до культурки.
Тобто побачить палітурку: о, а це що ?! та це,тіпа, книга! а ну, заглянемо! точно, гляди, букви!
А між іншим, це все вже було: є такі люди, які замовляють собі муляжі бібліотек, корінці красиві, шкіряні, всередині порожня коробка. Є ті, що замовляють фоліанти зі шкіри кенійського козла, а зверху смарагдики. Пробиваються до культурки нелегким шляхом. Непросто їм.
Ось ще один крок. Виявляється, бувають бібліотеки. На нервовому ґрунті й перекусити можна. Чим руки витирали?»
Сергій Мінаєв:
«Російська інтелігенція в особі Т.Толстой, розриває Дапкунайте за те, що та (увага!) на фотосесії для журналу стала НОГАМИ НА СТІЛ У БІБЛІОТЕЦІ. Як на мене, це не сильно відрізняється від православних активістів, які вриваються в театри, тому що на сцені <дупу> показали. І тут і там ревнителі моралі вживають словосполучення ЦЕ Ж ХРАМ знань / культури. Святенництво нас пов’язало».
Андрій Медведєв:
«Вакханалія в Російській державній бібліотеці, в Ленінці, на мій погляд, досить яскраво відображає те, що відбувається у вітчизняній культурі.
(....)
З нетерпінням чекаю нових модних заходів. Наприклад, у Мавзолеї або на Мамаєвому кургані. Можна влаштувати перформанс у селі Петрищево. З танцями на тій самій лаві. Не здивуюся. Вони й на це здатні».
Ліана Гаврилова:
«Звично тицьнула пальцем у кнопку на телевізійному пульті. Потрапила на канал «Росія 24» і знову розчулилася 😉 Ведучі новин і якісь люди з громадською думкою нарікають Інгеборзі Дапкунайте за те, що вона посміла в туфлях та ще й на підборищах залізти на стіл у Ленінці. Мовляв, треба було їй, якщо вже захотіла, зробити в цій залі фотосесію, взяти за основу образ героїні з «Москва сльозам не вірить». Мовляв, образила вона почуття читачів. Як бабки на лавці, чесне слово...».
Дехто з відвідувачів соцмереж висловив своє ставлення до фотосесії віршами:
Микола Подосокорський:
«Люблю актрису Інгеборгу Дапкунайте, з нею і цей знімок здається твором мистецтва. А ось якби якась Волочкова сфотографувалася як типова відвідувачка бібліотеки, з книгою і в окулярах, то все одно вийшла б вульгарщина ...».
Анна Желніна:
«Питання дня: Інгеборгу поставили на бібліотечний стіл, щоб відвернути нас від мітингів проти пенсійної реформи ?! (Сарказм). Мабуть, це закономірно, що питання культури і довкола неї викликають більше емоцій у співгромадян, ніж політика».
Не пройшло повз увагу коментаторів і те, що акторка Дапкунайте зіграла кілька років тому одну з головних ролей у норвезькому серіалі «Окуповані», в якому йшлося про те, як зелені чоловічки з Росії окупували маленьку Норвегію. У тому серіалі литовська акторка грала посла Російської Федерації в Норвегії.
Над перекладом і оформленням публікації працювала Людмила Ваннек. Оригинал статті на сайті Російської служби Радіо Свобода.
