Доступність посилання

ТОП новини
23 Липень 2019, Київ 04:39

Путін у Белграді: кремлівського лідера зустрічали як султана


Зображення президента Росії Володимира Путіна всередині «Бару Путіна» в сербському місті Новий Сад (архівне фото)

(Рубрика «Точка зору»)

Учорашній офіційний візит президента РФ Владіміра Путіна в Белград сербська влада позиціонує як велику історичну подію. У повітряному просторі Сербії літак кремлівського лідера зустріли винищувачі, на летовищі його чекали представники найвищої влади й армії, над містом цілий день чергували гвинтокрили, державні ЗМІ організували безперервну трансляцію візиту, було підписано понад 20 міждержавних угод, а перед найбільшим храмом країни президента Росії вітали понад 100 тисяч людей на святковій демонстрації. Путіна зустрічали з такою помпою, ніби в свою далеку провінцію приїхав султан. Втім, небувалий пафос лише оголює слабкість Росії: фактично, під керівництвом «геніального стратега» Путіна вона втратила свій вплив на Балканах, тож тепер у регіоні може опертися тільки на маленьку Сербію.

Шанувальник російського президента Владіміра Путіна цілує його портрет. Белград, 17 січня 2019 року
Шанувальник російського президента Владіміра Путіна цілує його портрет. Белград, 17 січня 2019 року

«Потьомкінські села» Росії в Сербії

Медійний супровід цього «історичного» візиту розпочався в Сербії одразу після Нового року. Інтерес підігріла й новина, що Путін вручить президенту Сербії Вучичу орден Александра Невського. Це мало б свідчити про віковічну приязнь Сербії й Росії, а також про повну довіру і співпрацю між лідерами двох країн. Владімір Путін привіз із собою цілу делегацію міністрів, директорів держпідприємств і бізнесменів, сторони підписали два десятки угод, а ввечері візит закінчився символічним походом у церкву і понад стотисячним (за даними поліції) мітингом сербів, яких влада звезла в столицю з усіх куточків країни. За масштабами події можна б припустити, що Путін привіз Сербії новини планетарного масштабу, інвестиції й допомогу, але щедрим президент РФ виявився тільки на слова.

Якщо рахувати обіцянки й запевняння у віковічній дружбі, то візит Путіна був дуже успішним. І розмови про гіпотетичні інвестиції в «Турецький потік», і про співпрацю в ядерній та космічній сферах, і про військову підтримку, не кажучи вже про кооперацію в галузях науки й культури, були сповнені оптимізму й радості. Але нічого конкретнішого за ними не стояло. Просто через те, що Путіну нічого запропонувати Сербії, крім політики ізоляціонізму, зростання напруги з сусідами й ЄС і потенційні нові воєнні конфлікти.

Якщо подивитися на структуру торгівлі між двома «віковічно братніми», як про це неодноразово заявляли офіційні особи обох країн, народами, то виявиться, що найбільше Росія сербам продає газ, а Сербія росіянам – яблука. Це було б смішно, якби не було таким печальним: йдеться про дві сировинні економіки, що давно відстали від сучасних технологій. Росіяни не мають своїх успішних комп’ютерів і телефонів, їхня медична техніка не є взірцем для світу, їхні автомобілі ніхто не хоче купувати навіть у Сербії. Тому й залишається продавати газ, хвалитися своєю великою культурою й погрожувати всім навколо війною. Ось те, з чим Путін приїхав у Сербію.

Президент Росії Владімір Путін. Белград, 17 січня 2019 року
Президент Росії Владімір Путін. Белград, 17 січня 2019 року

Геополітична самотність РФ на Балканах

Протягом останніх років вплив Росії в регіоні, що завжди вважався залежним від Кремля, значно послабився. Майже всі країни Балканського півострова стали членами Євросоюзу і НАТО, або ж до такого членства прямують. Остання велика поразка РФ у регіоні – грецько-македонський компроміс про зміну назви Македонії, який відкриває цій країні дорогу на Захід. Попри обурення Кремля, зупинити цей процес росіянам не вдалося.

Навіть традиційно – також «віковічно»! – проросійська православна Чорногорія успішно стала членом НАТО і рухається в Євросоюз, зірвавши спробу росіян здійснити збройний переворот у країні. Тому у Путіна залишився єдиний союзник – Сербія. Але й ця країна має офіційно закріплену мету стати членом ЄС.

Тож попри пишний прийом, Владімір Путін мав доволі скромний порядок денний. Зустріч із Вучичем і сербською владою, а також із одіозним сербським лідером з Боснії Мілорадом Додиком та маргінальним чорногорським проросійським політиком Марком Мілачичем. Ось і все.

Президенти Росії та Сербії, Владімір Путін (ліворуч) і Александар Вучич. Белград, 17 січня 2019 року
Президенти Росії та Сербії, Владімір Путін (ліворуч) і Александар Вучич. Белград, 17 січня 2019 року

Від 5 літрів молока до 20 євро: як людей звозили на мітинг

Владімір Путін прилетів у Белград, аби продемонструвати, що попри цілу низку поразок Росія все ще має бодай одного надійного союзника на Балканах. Крім того, йому приємно було почути безмежні похвали, яким свого «султана» обсипав президент Сербії. Російські ЗМІ компліменти Путіну тиражували блискавично – вочевидь, засумувавши за часом, коли хтось хвалить їхнього президента. Але й президент Сербії – не наївний хлопчик на побігеньках. Він також візит Путіна використав у своїх цілях, для внутрішньополітичної боротьби.

Автор цих рядків уже третій тиждень перебуває на резиденції для письменників у Белграді, і мав нагоду уважніше придивитися до настроїв сербського суспільства. Попри те, що Вучич сконцентрував у своїх руках усю владу, фактично монополізував усі великі ЗМІ і впевнено рухається до авторитарної моделі, у Сербії невпинно зростають протестні настрої. Воно й не дивно, адже пропаганда в країні зашкалює: президент не зникає з екранів телевізорів, а його партія вже буцімто налічує 10% населення країни. У той же час, все більше сербів у пошуках кращого життя емігрують за кордон. Ясна річ, не в Росію, а в країни Західної Європи.

Уже кілька тижнів поспіль центром Белграда та інших великих міст країни проходять багатотисячні демонстрації протестантів. Люди вимагають свободи для ЗМІ, чесних і конкурентних виборів, припинення політики залякування інакодумців (силові напади на опозиціонерів частішають, а поліція «не може» знайти винних). Ці акції носять символічну назву «1 з 5 мільйонів», підкреслюючи масову еміграції з країни, яка офіційно налічує 7 мільйонів громадян, а також громадянський характер протестів. Серби досить скептично ставляться до опозиційних партій і не дозволяють опозиційним політикам верховодити в демонстраціях. За настроєм це дуже схоже на Україну часів правління Януковича.

Щоб показати свою міць і рівень підтримки, Александр Вучич організував контрмітинг – звіз людей на зустріч із Путіним. 17 січня з цілої країни вирушили в столицю автобуси, організовані владою, правлячою партією й місцевими чиновниками, хоча офіційно все мало виглядати як добра воля громадян. Сербські ЗМІ оприлюднювали десятки фактів «заохочення» мітингувальників: скажімо, крім безплатного транспорту, селянам пропонували 5 літрів молока, а декому й «добові» в еквіваленті 20 євро. Поліція повідомила про понад 120 тисяч учасників мітингу, хоча сторонні оглядачі називають цифри в рази менші.

Зустріч Путіна було організовано в найкращих тоталітарних традиціях, з великою помпою й шиком. Але наслідком її будуть тільки чергові проблеми для Сербії, якій все більше не довіряють західні партнери, і зростання напруги на Балканах.

Все закономірно: адже насправді ключовим експортним товаром Росії є не газ, а ворожнеча, конфлікти й проблеми.

Андрій Любка – письменник

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції

  • 16x9 Image

    Андрій Любка

    Український поет, прозаїк, есеїст. Автор восьми книжок, лауреат літературних премій «Дебют» та «Київські лаври». Твори перекладені на понад десять мов, окремими книжками виходили в Австрії та Польщі. Живе в Ужгороді.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Загрузка...
XS
SM
MD
LG