Доступність посилання

ТОП новини
19 Серпень 2019, Київ 07:15

Потрібно запобігти маніпуляціям на кшталт «Мы победили и можем повторить» – «Меморіал»


Спільне фото учасників проекту «Згадуючи конфлікти, думаючи про майбутнє: пишемо історію разом»

Ксеня Іванишин

Роман Тищенко

Спільний підручник з історії для України, Росії, Німеччини та Білорусі планують створити учасники міжнародного проекту «Згадуючи конфлікти, думаючи про майбутнє: пишемо історію разом», організованого товариством «Меморіал» та меморіальним центром Голокосту. З осені 2018 року вони залучили до роботи над чотири команди студентів з України, Білорусі, Росії та Німеччини. Чому саме ці країни? Та у чому ж суть проекту?​

Правозахисне товариство «Меморіал», яке зберігає історичну пам’ять про політичні репресії у СРСР та меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр» провели у грузинському Кутаїсі проект «Згадуючи конфлікти, думаючи про майбутнє: пишемо історію разом»

На думку дослідників, етичний діалог, примирення зі свою історію та вміння критично оцінювати інформацію – головні завдання, що стоять перед тими, хто пише історію у наші дні.

«Дорослих – не примириш. Тому варто зосередитися на вихованні молодого покоління», – каже один з організаторів проекту Олексій Каменських.

Щоб примирити суспільства, які мають різну історичну пам’ять, потрібно прищеплювати толерантність та неконфліктність.

Ірена Голуба
Ірена Голуба

Ціль – примирення суспільств. Вона має перевершувати агресію, персональні образи та ненависть
Ірена Голуба

«Для цього дітей потрібно ще змалку навчати реальної історії, де немає переможців та переможених, а є звичайні люди, що страждали, раділи, любили та помилялися. Тому ми намагаємося почати писати на tabula rasa (лат. — «чиста дошка») правдиво», – вважає Олексій Каменських.

Якщо говорити про те, що роз’єднує – неминуче виникне конфлікт. Тому підходити до такої розмови потрібно емоційно виважено, пояснює соціальний психолог Ірена Голуба.

«Буває проблематично починати дискусію щодо важкого моменту історичної пам’яті. Кожен представник переговорів відчуває спорідненість зі своїм народом. Тому критика історичних персонажів та подій можуть сприйматися як особисті образи. У будь-якому міжнародному діалозі варто пам’ятати про ціль – примирення суспільств. Вона має перевершувати агресію, персональні образи та ненависть», – каже Ірена Голуба.

Павел Пржечішевський
Павел Пржечішевський

Щоб примиритися зі своєю історією, не можна сприймати лише її героїчні сторінки, а потрібно зважати й на поразки. Чому? Пояснює Павел Пржечішевський, історик та міжконфесійний дипломат, один з авторів підручника польсько-німецької історії.

«Якщо ми хочемо правдивої та незавуальованої історії, то потрібно сприйняти всю її багатогранність разом із перемогами та поразками. В історії є поняття «конфліктних точок». Це діаметрально протилежні інтерпретації історичних подій та персонажів. Ці точки не можна просто зруйнувати. Для того, щоби їх здолати — потрібен діалог та компроміс. Варто усвідомлювати колективну провину та бути готовим до колективної відповідальності», – наголошує говорить Павел Пржечішевський.

У повоєнній Німеччині постала потреба знайти спосіб жити далі з усвідомленням трагедії режиму. Не можна було зробити вигляд, що не було Голокосту, що не було десятків мільйонів жертв.

Щоб усвідомити, як жити після репресивного режиму, потрібно всесторонньо дослідити та усвідомити скоєні ним злочини, каже професор, доктор університету Йоганна Ґутенберґа,​ Райнер Гольдт:

«У повоєнній Німеччині постала потреба знайти спосіб жити далі з усвідомленням трагедії режиму. Не можна було зробити вигляд, що не було Голокосту, що не було Другої Світової, що не було десятків мільйонів жертв. Для того, щоби побачити перспективи в майбутньому нам довелося дуже серйозно пропрацьовували проблеми минулого», — розповідає професор Райнер Гольдт.

Райнер Гольдт
Райнер Гольдт

Вшановуючи історичні події, важливо пам’ятати про жертви, а не возвеличувати героїв, вважає Оксана Довгополова, професор кафедри філософії та методології пізнання ОНУ ім. Мечникова.

«Культ Перемоги із поклонінням пам’ятникам полеглим солдатам – це геть-чисто нездорова практика. Ми маємо пам’ятати про масові жертви, а не вшановувати героїв війни. Варто завжди починати із себе. Богдан Хмельницький, без сумніву є героєм українського народу, проте ми не можемо замовчувати масові вбивства євреїв під його керівництвом. Потрібно завадити возвеличенню війни повторити трагедії минулого й запобігти маніпуляціям на кшталт «Мы победили и можем повторить», — каже професорка Оксана Довгополов.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Загрузка...
XS
SM
MD
LG