Доступність посилання

ТОП новини

Проблема виборів – безвідповідальні та нереалістичні обіцянки кандидатів (огляд преси)


Газета «День» аналізує наслідки вибору 1999 року, 20-річчя якого виповнюється цьогоріч. Ідеться про відповідальність не тільки влади, а й громадянина за свій вибір. Видання переконує, що у 1999-му українці знову схибили, обравши вдруге президентом Леоніда Кучму. Плоди пожинають досі. Показником «глухого кута», в якому опинилися українці, є черговий цугцванг на виборах президента, які відбудуться через місяць. Українці знову змушені обирати серед двох чи трьох бід. Газетярі вважають, що сьогодні важливо розуміти «підводні течії» і особливості української політики, яка багато в чому є продовженням 1999-го. Так, говорячи про теперішні вибори, головна їхня проблема – безвідповідальні та заздалегідь нереалістичні обіцянки. Соціально-економічна та політична ситуація в Україні достатньо складна, і багато політиків цим користається. Політику важливо прийти до влади, тому обіцяють все, що потребує суспільство, – і зниження цін на газ, і збільшення пенсій та заробітних плат, цей перелік безкінечний. Для того, щоб не бути обманутим, треба не піддаватися на пусті обіцянки, уважно вивчати, а, за можливості, ставити запитання кандидатам, як вони їх будуть реалізовувати. А потім контролювати. Щоб цей контроль був ефективним, треба або брати безпосередню участь, або підтримувати громадянське суспільство, робити з себе відповідальних громадян. На думку експертів газети, сьогоднішні вибори дуже нагадують вибори 1999 року. Лише замість Симоненка – Тимошенко і Зеленський. Останній, на їхню думку, уособлює дуже небезпечну тенденцію знецінення виборів, акумуляцію голосів «противсіхів», що роспропаганда подає під тезою «туземці не здатні до самоуправління». Стаття називається «Рубікон 1999-го: 20 років по тому».

Нинішній тиждень ознаменувався двома гучними інформаційними приводами, які стосуються оборонної сфери – це корупційний скандал в українській оборонці та арешт колишнього голови Генерального штабу Збройних сил України Володимира Замани (2012–2014 роки). Як нагадує газета «День», військова прокуратура звинувачує Заману в державній зраді, інкримінуючи йому скорочення складу ЗС України, зокрема кількості авіаційних військових частин, що «фактично позбавило протиповітряної оборони» Україну, й передачу Військово-морським силам військових частин Повітряних сил ЗСУ. Кримінальне провадження, предметом якого було розслідування діяльності колишніх міністрів оборони України та начальників Генштабу ЗСУ, зареєстроване в травні 2014 року. Тобто слідство триває вже майже п’ять років. Експерти видання вважають, що багато хто намагається робити висновки щодо Замани на емоційному рівні – винен чи не винен, зробити з нього «цапа відбувайла», домішуючи у справу більше політики ніж права. В цій ситуації в експертів газети виникає запитання – у разі засудження Замани за «державну зраду», чи не стане це деморалізуючим чинником для армії?

В Україні неухильно зростає кількість сміттєзвалищ, констатує газета «Україна молода». Щороку, за офіційними даними, українці продукують 11 мільйонів тонн сміття, це приблизно 300 кілограмів на людину. Лише 4% відсортовується та йде на переробку, а більше 93% – опиняється на сміттєзвалищах. В Україні функціонує майже 6 тисяч офіційних сміттєвих полігонів і ще 30 тисяч неофіційних. Для боротьби зі стихійними сміттєзвалищами в Мінекології створили карту ecomapa.gov.ua, куди користувачі можуть завантажувати координати і фото звалищ та стежити за тим, як комунальники їх прибирають. Експерти вважають, що головне зараз – навчити людей правильно організувати роздільний процес сортування сміття.

Сьогодні районний центр Чернігівської області місто Корюківка відзначає сумні роковини. В цей день 1943 року його було фактично стерто з лиця землі, а майже сім тисяч місцевих мешканців спалено живцем або розстріляно. Фактично – це найбільша каральна акція за весь період Другої світової, стверджує газета «Голос України». Видання зазначає, що ця трагедія в радянські часи ретельно приховувалася й здебільшого замовчувалася, а вшанування пам'яті її жертв відбувалося лише на рівні міста чи району, інколи – області. Відомо, що тогочасні пропагандисти тему злочинів проти цивільного населення якщо й згадували, то аж ніяк не задля встановлення історичної справедливості, а для того, щоб використати її як допоміжний засіб зображення образу ворога СРСР. І вже лише в наші часи стало зрозуміло, чому правду так ретельно приховували – у ній було багато свідчень і незаперечних доказів та фактів, що спровокували трагедію саме місцеві «народні месники» – радянські партизани. Докладніше йдеться в статті «Трагедія, яку довго замовчували».

  • Зображення 16x9

    Ірина Біла

    На Радіо Свобода працюю з кінця 1990-х. Закінчила Київський університет культури і мистецтв – інформаційна, бібліотечна та архівна справа.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

ФОТО ТА ВІДЕО

XS
SM
MD
LG