Доступність посилання

ТОП новини
22 Жовтень 2019, Київ 06:11

Росія намагається видати своїх найманців за громадян України (огляд преси)


Українські прикордонники ведуть спостереження на державному кордоні з Росією. Район пропускного пункту «Гоптівка», Харківщина (архівне фото)

Росія готує провокації, намагаючись видати своїх найманців за українських громадян, стверджує газета «Україна молода». Видання пише, що російські спецслужби використовують для провокацій в усьому світі осіб із підготовкою в терористичних угрупованнях. Одну зі схем легалізації в Україні таких російських найманців викрили співробітники Держприкордонслужби. Бойовиків підшукували серед вихідців із Північного Кавказу і країн Середньої Азії. Щоб завести в Україну такого бойовика, його документи ретельно готували, намагаючись заздалегідь кілька разів «обкатати» за маршрутом майбутнього руху через український кордон, як на заході, так і на сході. Докладніше йдеться в публікації «Ряжені від ефесбешників».

Цього року українці відзначали п’яту річницю Євромайдану. Як нагадує газета «Україна молода», 21 листопада 2013 року сотні людей вийшли на майдан Незалежності, щоб висловити свій протест проти скасування колишньою владою підписання Угоди про асоціацію з Європейським союзом. Наступного дня кількість протестувальникiв збільшилася до кількох тисяч людей, тоді й відбулися перші сутички з міліцією через спроби встановити намети. Вже 24 листопада на народному вічі зібралося близько 100 тисяч учасників. А 26 листопада до мітингувальників приєдналися студенти Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Києво-Могилянської академії. Студентське «крило» Євромайдану називали «Майдан без політики». Саме воно постраждало від агресивних дій «Беркута» 30 листопада. У статті «Хто «зливав» студентський Майдан 2013 року» видання пише, що Олег Рибачук – один iз координаторів студентського Майдану, який може бути причетний до руйнування протестного руху зсередини і роботи на Льовочкіна-Фірташа.

Масовий державний терор не змусив мільйони людей боятися думати, вільно говорити. Газета «Голос України» у статті «Розстріляли за вироком «трійки», майно конфіскували» розповідає про терор НКВС, влаштований у Биківнянському лісі на Київщині. Видання інформує, що там у 1937–1938 роках було створено «спецділянку» – могильник НКВС (тут в обстановці суворої секретності, вночі, за високим зеленим парканом скидали в траншеї розстріляних у підвалах і тюрмах за вироками «трійок» і «двійок»), поховано від 70 до 100 тисяч осіб. Репресивна сталінська система, приховуючи нелюдські злочини, не лише засекречувала справи та будь-яку іншу інформацію про свої жертви, ховала їх під грифом «таємно», а часто знищувала документи. Тож дослідники змогли поки що встановити імена лише 19 тисяч людей, похованих у Биківні. Про тих, кого пощастило врятували із забуття, розповідає парламентська газета.

Якщо країнам Балтії вдалося вскочити в євроатлантичний вагон, убезпечивши себе від агресивної Росії, то Україні – ні. Як зазначає в газеті «День» доктор політичних наук Максим Розумний, українці не змогли вчасно реформуватися й уникнути наслідків хвороби «русского мира». Він переконаний, що суспільство зі зламаним соціальним порядком є приреченим на деградацію і самоліквідацію. У підсумку воно або перетворить територію свого проживання на руїну і пустку, або стане будівельним матеріалом для інших спільнот (шляхом колонізації, окупації, добровільного приєднання, розпорошення тощо). Однак у процесі деградації суспільство продовжує жити в досить специфічному режимі, який може бути визначений як режим утилізації. Дописувач стверджує, що спотворена логіка розподілу суспільних благ у режимі утилізації призводить до того, що традиційні статуси і їхня атрибутика отримують протилежне значення. Бути представником еліти в такому суспільстві не почесно, а, з погляду нормальної людини, – соромно. Ознаки високого статусу (в першу чергу, майнового) є свідченням того, що людина взяла участь у мародерстві. Розкішний особняк, дорогий автомобіль, брендовий одяг, годинник, ювелірні прикраси є маркером участі їхнього власника у розграбуванні суспільних ресурсів. Тому що в суспільстві утилізації неможливо отримати винагороду за чесність і заслуги перед суспільством. Немає від кого. Розподіл ресурсів перебуває в руках мародерів і здійснюється ними у власному середовищі. Єдине, на що можна за цих умов сподіватися, на думку Розумного, – це остаточна утилізація залишків дармових ресурсів та підготовка будівельного майданчика для нової спільноти, здатної відновити/встановити постійний соціальний порядок. Має відбутися повна зачистка, так би мовити, території, наголошує автор в публікації «Що насправді відбувається з Україною?»

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Загрузка...
XS
SM
MD
LG