Доступність посилання

ТОП новини
24 Травень 2019, Київ 14:12

Мені від Зеленського і Порошенка треба конструктив, а не змагання у маніпуляціях – Положинський


Олександр Положинський, лідер «Тартака» і «Був’є»

Володимир Зеленський і Петро Порошенко мають продемонструвати конструктив, а не боротьбу гострослів’я, брехні. Це зазначив Радіо Свобода лідер гурту «Тартак» і проекту «Був’є» Олександр Положинський. На дебатах і не лише кандидати у президенти України мають показувати щирість і конкретику, а не політтехнології та маніпуляції. Але наразі обидва кандидати користуються методами Олега Ляшка, зазначає Положинський. На його думку, передвиборчі штаби Зеленського і Порошенка сприяють розколу суспільства. Вкотре виявляється історична слабкість українського народу, що «ми боремося самі з собою і програємо справжнім ворогам».

Олександр Лащенко: Пане Положинський, 15 квітня презентація вашого альбому. 12 пісень. «Був’є». «Не хочу нікому нічого доводити». Розкажіть.

– Це не зовсім презентація. Це просто прем’єра альбому в інтернеті. Сподіваємося, що ніякі технічні перешкоди не стануть на заваді. І все станеться так, як і планується.

Ми плануємо 15 квітня, на своє п’ятиріччя («Був’є» виповнюється саме 15 квітня) оприлюднити наш другий альбом, над яким тривалий час працювали, робили, доробляли, щось перероблювали. І от нарешті ці 12 пісень готові. Хочемо їх представити публіці.

Хто такий Олександр Положинський?
Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:00:52 0:00

Не думаю, що варто очікувати чогось революційного від цього альбому. Ми радикально нічого не поміняли. У чомусь цей альбом близький до нашого першого альбому. 12 пісень, якими «Був’є» заявляє про своє існування. Чи сповіщає. Бачите, я вже плутаюся у назвах, вигадую такі назви, що потім сам не можу їх відтворити.

– У будь-якому разі «Був і є». Правильно ж?

– Так. Але я думаю, що якісь сюрпризи на наших прихильників також у цьому альбомі чекають. Тому хочеться, щоб альбом вийшов так, як і заплановано, і щоб люди, яким це цікаво, його вчасно почули.

– Буде ж і тур, напевне? Я знаю, що у Дніпрі, зокрема, буде виступ, от ви презентували –​ 15 травня. І не лише.

– Ми плануємо тур. Це будуть перші сольні концерти «Був’є» . До того часу ми виступали тільки на якихось фестивальних сценах. Це були збірні концерти, по тривалості максимум – година. Зараз ми плануємо сольні концерти.

Тур ще не є чітко розпланованим в загальному обсязі. Ми робимо спочатку невеличкий тур, десь на 8–9 концертів. Там вже є згадувані вами Дніпро, Харків, Кропивницький, Полтава, наш рідний Луцьк. Кажу, що «наш», бо «Був’є» – це луцький проект. Там всі учасники мешкають зараз і працюють у Луцьку. У тому числі і я переважно перебуваю у Луцьку останнім часом. Також запланований концерт у Львові, у Тернополі і Франківську.

– Київ не пропустили?

– Київ – це окремий концерт. Я про нього хотів сказати окремо. Тому що організатори вирішили, що цей концерт має відбутися на мій день народження. Бачите, альбом виходить на день народження проекту, а концерт у Києві заплановано на мій день народження. 28 травня в Києві планується концерт.

І за результатами вже цього невеличкого туру ми будемо бачити, чи варто його продовжувати далі. Є зацікавлення, вже висловлені від Кривого Рогу, від Запоріжжя. Цікавиться трійка південних міст – Одеса, Миколаїв, Херсон. Є також певні сподівання, що на нас чекають на Чернігівщині. У Житомир кличуть. Словом, є куди продовжувати. Але треба зробити спочатку заплановане.

– Від теми політики… Так збігається – ваш концерт 15 квітня, і буквально через шість днів буде другий тур президентських виборів. Ви ніколи не стояли осторонь політичних питань. Коли починався Євромайдан, тоді був заклик митців, кілька осіб, і ви тоді – я пам’ятаю, з вами спілкувався. І зараз не стоїте осторонь. Зокрема, пишете у «Фейсбуку»: «Розумію, що багатьом зараз не до розважальних пісеньок – тривога й неспокій панують в серцях та головах».​

От ваша оцінка цікава. Ви – не політик і не політтехнолог. Але що скажете?

Передвиборчі штаби кандидатів у президенти дуже сприяють розколу суспільства. У цьому слабкість українського народу

– Мені здається, що все очевидно. Тут вже сказано, переказано, писано, переписано. В черговий раз відбувається розкол суспільства. І це дуже прикро, що така думка мені з’явилася. Але вона з’явилася не на порожньому місці. На мою думку, власне, передвиборчі штаби претендентів на посаду президента дуже сприяють цьому поділу суспільства. А в цьому і завжди є історична слабкість українського народу, що ми постійно ділимося, приймаємо антагоністичні позиції, боремося самі з собою і, поборюючи самі себе, втрачаємо власну державність і програємо нашим справжнім ворогам.

– Переможцем Росія виявляється?

– Коли – Росія, коли – інші сусідні держави. Зараз є дуже багато негативу і від інших наших сусідів. Зрозуміло, що найпотужніший ворог наш на даний момент – Росія. Але не варто зауважувати той тиск, пресинг, який відбувається і з боку нібито наших деяких європейських партнерів, що за нашим західним кордоном. Про них теж не варто забувати. І маємо знову ж таки в історії приклади, коли біда приходила і з того боку. І не раз.

– Ви Польщу маєте на увазі?

– І Польщу, і Угорщину, і Румунію. І навіть Німеччина дуже часто, та й Франція на даний момент, й Італія демонструють не завжди проукраїнські симпатії.

Олександр Положинський у студії Радіо Свобода
Олександр Положинський у студії Радіо Свобода

– Ви після першого туру зауважили у «Фейсбук» (я так розумію, іронічно), що зловили себе на думці, що насправді «нас усіх переміг Ляшко».

– Це лише відгук на те, що відбувається зараз в інформаційному просторі, і що й як роблять наші кандидати. При тому, що один із них є професійним шоуменом, актором, і він змусив іншого грати у тому ж полі.

– Зеленський Порошенка?

Зеленський спровокував Порошенка грати за його правилами

– Так, Зеленський Порошенка. Зеленський спровокував Порошенка грати за його правилами. Принаймні, в якийсь момент. І найприкріше те, що обидва кандидати користуються тими методами і тими засобами, які активно використовує згаданий Олег Ляшко.

– Те, що Порошенко запропонував Зеленському 14 квітня в неділю на стадіоні «Олімпійський», то ви дивитиметеся ці дебати, якщо вони справді відбудуться?

Я не є прихильником жодного з цих двох кандидатів у президенти. Мені від них потрібен конструктив

– Я не впевнений, що у мене буде така можливість, по-перше. По-друге, я не бачу в цьому особливого інтересу для себе особисто. Я не є прихильником жодного з цих двох кандидатів. І мені від них треба конструктив. І мені не обов’язково, щоб цей конструктив від них йшов у формі дебатів. Це може бути звичайне звернення. От став перед камерою і сказав. Але не те, що тобі прописали політтехнологи, не те, що тобі підказали професійні спічрайтери, люди, які знають, як правильно маніпулювати людьми, а щоб щиро сказали те, що є всередині них. Це перше.

І друге – це те, що конкретно і як планують робити, щоб ми розуміли, чого від них очікувати як від президентів майбутніх, ймовірних президентів. А не перетворювати це на боротьбу гострослів’я, технологій, маніпуляцій, брехні.

– Здачу аналізів.

– Ну, це технологія, мені здається.

– Як ви вважаєте, цей момент, що все ж таки шоумен Зеленський, як до нього не ставитися, стільки голосів набирає? Всі згадували: Славко Вакарчук так і не наважився піти на вибори як кандидат у президенти. Хоча він свою позицію не приховує. Заклик перед першим туром відомий. Голосувати «не по приколу» від Славка пролунав. Ви, пане Положинський, нехай, може, потайки, нехай там, можливо, у вузькому колі своїх знайомих, друзів, людей, яким довіряєте, розглядали таку можливість, щоб ви пішли у президенти? Чи для вас це нонсенс?

Мене неодноразово спонукали йти у президенти України

– Я розглядав цю можливість у тому ключі, що мене неодноразово спонукають до цього. Невелика кількість людей. Але і навіть зараз час від часу і у «Фейсбуку», а в основному на цій платформі відбувається моє активне спілкування з широким загалом, – так от, час від часу лунають голоси, що от, якби ти йшов.

Йти в політику можна, коли здатен щось зробити, знаєш, як, і в тебе є команда

Розумієте, для мене це все занадто серйозно. Я неодноразово вже говорив про те, що йти в політику, в президенти, на якусь, можливо, менш впливову, але політичну посаду, можна йти в кількох випадках. Перше – це коли ти усвідомлюєш, що ти здатен там щось зробити і знаєш, як це зробити. Друге (і дуже важливо!), що в тебе є не лише усвідомлення і розуміння, а в тебе ще є команда, з якою ти здатен здійснити. От якщо в тебе є оці дві складові частини, можна думати, можна наважуватися, можна пробувати. В мене поки що, на жаль, немає сформованого розуміння і відчуття, що я міг би щось зробити. І в мене так само немає команди.

Можна було все це використовувати в якості особистого піару, розкрутки, популяризації себе як особистості…

– Подальшого продажу себе. Про це кажете?

– Не обов’язково продажу. Наприклад, якщо ти розкручуєш себе як особу, як особистість, то рано чи пізно ти зможеш на цьому щось заробити. Не йдеться про те, що обов’язково ти мусиш себе продати якійсь політичній силі, якимось, можливо, впливовим олігархам, які готові в тебе вкласти гроші, щоб ти потім продовжував займатися політичною чи нібито політичною діяльністю. Мова йде про те, що людина публічна у будь-якому випадку від самопіару здатна виграти.

Я не хочу піарити себе за рахунок ситуації в країні і майбутнього України. Я не хочу цим спекулювати

Але я не хочу піарити себе як особистість, не хочу піарити себе як творча особистість за рахунок дуже важливих для мене особисто речей, таких, як ситуація в країні, таке, як майбутнє України – моєї рідної країни. Я не хочу цим спекулювати просто.

– За вашими спостереженнями, Володимир Зеленський піариться? Чи він усерйоз налаштований, як він запевняє, у його штабі запевняють, дійсно бути главою держави?

– Ні. Я думаю, що Володимир Зеленський всерйоз налаштований бути президентом. Можливо, він ще не все усвідомлює, що і як він буде робити. Але за рахунок того, що в нього якраз є певне коло людей, які переконують його в тому, що якщо ти в чомусь некомпетентний, не впораєшся, ми тебе підстрахуємо, ми закриємо це питання, ми закриємо цей сегмент роботи, то я думаю, що це на нього впливає також, ця впевненість, яка передається від людей довкола. І знову ж таки, він теж досвідчена і розумна людина, з одного боку…

Олександр Положинський у студії Радіо Свобода
Олександр Положинський у студії Радіо Свобода

– Вам доводилося з ним бути знайомим?

– Звичайно, що ми перетиналися не один раз. Не скажу, що надто часто. І не буду видавати себе за доброго його знайомого. Принаймні, ми при зустрічі вітаємося і можемо перекинутися кількома словами. Тобто не робимо вигляд, що одне одного не знаємо. Хоча, знову ж таки повторюся, ми не є навіть добрими знайомими.

Він при тому, що є досвідчена доволі і розумна людина, ще й бачить, що чим більше розгортається його успіх у передвиборчій кампанії, успіх першого туру, можливо, якісь ситуативні успіхи у підготовці до другого туру, він бачить, що чим більше цей успіх проявляється, тим більше людей до нього тягнеться. З різною метою. Хтось у нього щиро вірить. Хтось намагається десь відхопити собі, як то кажуть, шматочок пирога. Хтось просто хоче бути ближче просто до сильніших, до успішних.

– Кандидати в президенти, які не вийшли до другого туру, зазнавши фактично нищівної поразки, набравши мінімальну кількість голосів, вже постійно говорять про те, яким би був Володимир хорошим президентом.

– Я не дуже стежу за тим, що говорять ті кандидати, які не потрапили у другий тур. Мене це мало обходить.

– Як ви вважаєте, такий успіх Зеленського (справді, 30%, третина голосів!) – це більше заслуга його? Його команди? Голобородька чи ні? (хоча не варто це перебільшувати – зіграний ним персонаж у «Слузі народу»), чи «заслуга» Петра Порошенка?

– Оскільки ви зачитали тільки першу половину мого допису…

– Так, ви там і про Зеленського писали (у «Фейсбуку»).

– Це успіх, який складається з двох частин. З одного боку, дійсно, Володимир Зеленський – це успішний шоумен, артист, який багато років домінує в інформаційному просторі України. Знову ж таки, він домінує не один, він постійно в оточенні якихось інших більш-менш успішних людей – політиків, артистів, внутрішніх, українських артистів, зарубіжних артистів, переважно російських. Але, знову ж таки, це аура успіху, впізнаваності. З іншого боку, є ще ж багато інших, можливо, не настільки помітних складових частин. Розбирати зараз детально немає часу і немає бажання.

Але, безперечно, у цьому всьому є величезна провина і Петра Порошенка. У нього був максимальний кредит довіри, який можна було мати на посаді президента України на початку його правління. Йому дали величезний карт-бланш, йому дали аванс великий наперед довіри в першому турі вперше за історію України.

– Кравчук ще переміг у 1991-му.

– Кравчук. Але я це вже не дуже пам’ятаю. Після Кравчука в першому турі вже ніхто не перемагав.

Головна провина Порошенка: він не використав народний порив

Так, у складних умовах дісталася йому, в критично складних умовах дісталася президенту Порошенку Україна. Але разом з тим такої підтримки, такого ентузіазму людей і бажання допомагати на різних щаблях, у різних ланках державної роботи не мав жоден президент. Мені здається, що головна провина Петра Порошенка в тому, що він не підтримав, не використав цей народний порив, а максимально його пригасив, вселив у цих людей зневіру. І зараз ми маємо результат. По-перше, порівняно доволі невисокий рейтинг самого Петра Порошенка і, як антирезультат, високий результат Володимира Зеленського.

Ви мене перетворюєте на якогось політолога!

– Просто цікава ваша думка. Все одно в центрі уваги – ця тема президентських виборів. Якби ми її оминули під час нашої розмови в ефірі…

– …Я вважаю, що кожен громадянин повинен бути цим зацікавлений.

– Я чому про Порошенка особливо у вас цікавлюся, крім того, що мені була цікава ваша оцінка перспектив не лише політика Зеленського, а й Петра Порошенка? У вашій стрічці у «Фейсбуку» вас, так би мовити, активно атакують прихильники Порошенка. Ви навіть один із постів написали: «це так смішно – шоколадки «Рошен» у моїй стрічці». Відреагували таким чином.

Таке враження, що серед ваших друзів більше прихильників Порошенка. Звісно, це не репрезентативне враження.

– Ні. Можливо, так і є. Я дозволяю своїм друзям, безпосередньо моїм друзям у житті чи мої друзям у «Фейсбуку», мати свою власну точку зору, я не хочу їм нав’язувати свою. Я готовий ділитися своєю точкою зору, але не готовий нав’язувати і не готовий її відстоювати як єдино правильну. Принаймні, у тих випадках, коли я сам не впевнений, що я правий на 100%.

У даному випадку в мене такої впевненості немає. І я готовий знову ж таки повірити в усе найкраще, що говорять про кандидатів у президенти, так само, як я готовий повірити в усе найгірше, що про них говорять. Я намагаюся якимось чином аналізувати, зважувати. І, звичайно, на це впливають люди, впливають прихильники того чи іншого кандидата або неприхильники обох кандидатів.

І серед моїх друзів – так, багато тих, які давно і впевнено готові й голосують за Петра Порошенка, переконують мене дуже часто, вони критикують мене за те, що я не готовий підтримати їхню позицію, зайняти її так чітко, як вони. Так само буває, що не тільки критикують, а й лають. І лають часто не заслужено.

– Не втратили друзів під час цієї виборчої кампанії? Не доходило до такого?

– Як? Я у «Фейсбуку» видаляю людей. Але я не вважаю, що якщо людина є моїм другом у житті, а я його видалив у «Фейсбуку», що це вже розрив стосунків. Ні! Якщо людина буде адекватно себе проявляти в реальному житті, то це для мене абсолютно не втрата. І я не буду носити камінь в кишені на цю людину – а от пам’ятаєш, ти тоді мене у «Фейсбуку» критикував?! Я можу по-дружньому підколювати, звичайно. Але заради цього… Якщо, звичайно, людина не займає активну антиукраїнську позицію. А таких в моєму оточенні, на щастя, немає!

– Саме в день виборів, першого туру ви Бонні Тайлер відому пісню розшерили…

– Там знову ж таки є певна іронія, у тому всьому. Тому що у Бонні Тайлер пісня – I Need A Hero – все-таки конкретного особистого героя. Там це про стосунки чоловіка і жінки.

– Про Україну ви писали.

– Я писав про Україну. При тому всьому, що мене дуже сильно звинувачують в інфантилізмі, коли я кажу про те, що я не можу визначитися з тим, за кого голосувати.

– Порошенко чи Зеленський?

Інфантилізм – насправді це коли ти все готовий перекласти на президента України

– Так. Я вважаю насправді, що інфантилізм насправді – це те, коли ти все готовий перекласти на президента.

– Та й тому я запитую у вас. Так.

– А мені здається, що доросле суспільство і дорослий громадянин – це той, який, так, він переживає за те, хто стане президентом, але він не робить трагедії з того, що президентом стане не той, за кого він голосував, і це не значить, що відповідальність із себе готовий перекласти тільки на того, кого вибрали.

Кожен з нас відповідає за країну

Кожен з нас відповідає за країну. Якби ми були сильним і мудрим громадянським суспільством, ми б, можливо, простіше вибирали. Але навіть у випадку, якщо ми вибирали не того, кого варто вибрати, або якби чи президент, чи політична сила, яку ми вибрали, наприклад, до парламенту, не виправдовували наших сподівань або не виконують взяті на себе зобов’язання, щоб ми, по-перше, були готові змусити їх виконувати те, що мають виконувати, з одного боку. А з іншого боку, якщо відбуваються якісь явно антиправові, антидержавницькі дії з боку таких обраних осіб, щоб ми мали можливість і бажання цим діям перешкоджати, чинити спротив. От якщо є таке – єдність, відчуття відповідальності, – то в принципі не так важливо, хто персонально буде президентом.

– Ви випереджаєте моє наступне запитання. Таке враження, що просто – «пан або пропав».

– Так воно і є – «пан або пропав» в умовах, коли є активна зовнішня агресія, яка вже продемонструвала себе і в захопленні наших територій. З одного боку.

– Що це не жарт, жодним чином.

Безвідповідально думати, що західні союзники готові кинути нас напризволяще

– Але, з іншого боку, ми також маємо сильних союзників. Безвідповідально думати, що ці союзники готові кинути нас напризволяще. Хоч і маємо певні історичні аналогії. Однак тоді явних, відкритих союзників, так, як зараз, ми тоді не мали.

– Все ж таки зараз ліпша ситуація, ніж, наприклад, 100 років тому, так?

– У чомусь значно ліпша.

Олександр Положинський у студії Радіо Свобода
Олександр Положинський у студії Радіо Свобода

– Як справи у «Тартака»?

– «Тартак» зараз в якомусь…

– Паралельно залишається?

– У позаминулому році вийшов один другий альбом. У минулому році вийшов другий альбом «Тартака». У нас було кілька турів за пару років по всій Україні. Ми виступили практично на всіх великих фестивалях, за деякими винятками. Трошечки ми перебрали з активністю «Тартака». І зараз її трошечки збавили, зменшили оберти.

У нас є певні вже запрошення на виступи на літніх фестивалях. У нас є ще певна кількість переговорів. «Тартак» є, «Тартак» існує, «Тартак» планує виступити. Але поки що у «Тартака» пауза чи певне затишшя. Я маю трошечки більше уваги приділити «Був’є».

ПОВНІСТЮ РОЗМОВА З ОЛЕКСАНДРОМ ПОЛОЖИНСЬКИМ – У ВІДЕОВАРІАНТІ ІНТЕРВ’Ю

  • 16x9 Image

    Олександр Лащенко

    На Радіо Свобода – з березня 2005 року. До того працював три роки на Громадському радіо. Народився 1969 року в Києві. Закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Загрузка...
XS
SM
MD
LG