Доступність посилання

ТОП новини
25 Квітень 2019, Київ 19:14

Гра з мистецтвом. Як фотографи відтворюють полотна відомих художників


Гра в мистецтво. Дега. Голубі танцівниці

Потрапити всередину картини, відчути її атмосферу і перевтілитися у того, хто зображений на полотні – такий спосіб контакту із мистецтвом практикують фотохудожники Вікторія Сєргєєва і Сергій Чех. Їхній спільний проект «Гра у мистецтво» набирає обертів, а роботи збирають «лайки» у соціальних мережах Радіо Свобода поговорило з митцями і про їхній проект, і про те чи потрібне комусь мистецтво у часи політичних та соціальних катаклізмів і популізму.

Гра в мистецтво. Рембрандт
Гра в мистецтво. Рембрандт

​– Що це за напрямок творчості відтворювати у фотографії полотна відомих художників)?

Вікторія Сєргєєва: Я не думаю, що цей окремий напрямок. Принаймні, ми називаємо це проектом: «Гра в мистецтво». Ми створюємо часом впізнавані, часом іронічні фото, які частково повторюють сюжети творів великих художників, або ж передають манеру майстрів, характерну для тієї чи іншої епохи у живописі.

Ми створюємо часом впізнавані, часом іронічні фото, які частково повторюють сюжетивеликих художників
Вікторія Сєргєєва

Нам цікаво не лише правильно «поставити» світло, а й передати атмосферу, спробувати вкласти в фотографію стільки ж емоційної сили, скільки вклав автор у створення оригіналу.

А ще дуже цікаво відчути себе героєм або героїнею класичного полотна, перевтілитися в створений ним образ.

І головне, в процесі цього всього на якусь мить можна відчути себе самим цим художником – Рембрантом чи Пікассо.

Сергій Чех: Колись був подібний проект Катерини Рождєствєнської у журналі «Караван Історій». Це була спроба створити точну копію картини. Була проведена титанічна робота. Картинка підбиралася під актора, з урахуванням практично повної схожості. Фактично застосовувалася практика кіностудій. Але, на наш погляд, це все ж була радше форма копіювання.

У нас інший підхід. Нас тільки двоє. Ми самі і художники, і гримери, і постановники. Використовуємо ми найпростіше обладнання.

Гра в мистецтво. Абсент - Пікассо
Гра в мистецтво. Абсент - Пікассо

– Розкажіть як ви працюєте. Що кожен із вас вносить у проект?

Вікторія Сєргєєва: Раніше я вибирала картину сама, а тепер її «замовляє» глядач. Оскільки Сергій категорично не хоче збривати бороду, мені доводиться бути і «чоловіком», і «жінкою». Я сама себе гримую, підбираю одяг.

Сергій же виставляє нашу робочу зону, освітлення, коригує мене в кадрі, ми обговорюємо емоцію, деталі і нюанси, дивимося разом, що у нас виходить, а потім доводить розпочату справу до кінця.

Сергій Чех: Професіонали відрізняються від любителів тим, що володіють графічними програмами, як мистецтвом. Треба вкрай обережно доводити роботу до бажаного результату.

Зазвичай, у фотографію ми додаємо по необхідності текстуру, які не можемо створити вдома за допомогою фонів, які використовуємо для зйомок. Це додає фотографії флер живописного полотна.

Гра в мистецтво
Гра в мистецтво

– Яку мету ви ставите перед собою, про що мрієте? І чим це може бути цікавим іншим людям?

Сергій Чех: Нам би хотілося нагадати людям, що фотографія – це мистецтво, це вміння і великі можливості, про які забули в гонитві за кількістю і кольором. Адже фотографія – це історія, не менш глибока, ніж картина, написана великими художником.

Наш проект – це акцентування уваги на тому, що всередині, це як відкритий перелом, це спроба сказати, що досягнення великих художників – це непрочитана більшістю фотографів книга майстерності.

Вікторія Сєргєєва: Так. Ми багато завдань перед собою ставимо. І мрій у нас багато. Одна з них – навчити людей бачити якість фотографії, навчити читати фотографію, думати про те, що це і для чого?

Я, наприклад, люблю «розумне фото». Просто картинка в різкості для мене не має значення, якщо вона не наповнена змістом.

Тому моя виставка – «Cоntentus», яка нещодавно пройшла в Одесі, була в категорії «філософське фото». Моєю метою було вивести глядача на діалог із усіх тем, які я намагалася висвітлити у роботах – від особистих, внутрішніх відчуттів до сприйняття сьогоднішнього світу.

Маніпуляція. Віктория Сергєєва
Маніпуляція. Віктория Сергєєва

І, як мені здається, це вийшло. Ті історії, які мені вдалося розповісти, глядачі обговорювали на зустрічах, про це ділилися думками у соціальних мережах. Писали і мені. Тобто, фотографія, обтяжена думкою – вона цікава.

Хочу, щоб інші проекти, які в роботі зараз, приносили результати, змушували думати і говорити про себе говорити.

Ілюзія пізнання. Віктория Сергєєва
Ілюзія пізнання. Віктория Сергєєва

Сергій Чех: Реалізація мрій – це робота. Коли я захотів відновити історичні методи друку фотографії – я просто почав над цим працювати.

За три роки експериментів і досліджень мені вдалося відновити і створити свій метод олійного друку, а це практично живопис з негатива. Це настільки тонка робота, в якій потрібно не тільки знання послідовності процесу, а й внутрішня величезна самовіддача. Тоді виходить неповторна картинка, де є і штрих, і малюнок, і манера, і ваш настрій при створенні цієї роботи.

Не менш цікавим є друк фотографії методом ціанотипії, колотіпії, сріблом, і іншими методами. Я володію багатьма видами відтворення зображення на папері. Але методи – це всього лише інструмент. Як молоток або пилка.

Коли ти створюєш мистецький твір, спочатку формується думка – те, що ти хочеш сказати собі, що хочеш донести до свого глядача. А вже потім для цієї думки вибирається відповідний інструмент. І в процесі роботи народжується картинка. Ось це і є, на мій погляд, справжнє мистецтво, вже без гри.

робота Сергія Чеха
робота Сергія Чеха

Коли люди бачать на виставках подібні фотографії, то їм всім цікаво, вони довго розглядають, питають, пишуть. Але я не очікую масового інтересу. Все скрізь забите «фотобелетристикою» невисокої якості. На жаль, сьогодні найчастіше зустрічається «боязнь почуттів».

Примітивно-лубочні картинки, хоч і технічно бездоганні, але абсолютно беземоційні, наповнили всі можливі і неможливі сфери простору.

У такому потоці людина просто не в змозі щось справжнє відчути.

робота Сергія Чеха
робота Сергія Чеха

Але, є ресторани високої кухні, а є громадське харчування. Кожен вибирає собі бажане. У мого друга, відомого художника Максима Кантора, у його книзі «Чортополох», присвяченій філософії живопису, є чудові слова: «Коли йдеш в бій, не слід розраховувати на перемогу. Живописець бореться не тому, що хоче перемогти. Він вступає в бій, захищаючи тлінне буття тих, хто йому дорогий. Скасувати смерть художник не може, але поки живе, бореться».

Пошук співзвучного собі триває щодня. І це не тільки переглядати зображення, живопис, графіку, це ще кілька років нових експериментів, виготовлення спеціального обладнання і ось, аж тепер, нова реальність – фотогравюра.

Я давно хотів об'єднати ці два великих інструменти світу мистецтва– фотографію і графіку.

Фотогравюра процес вкрай рідкісний у наших краях. Для обивателя це занадто складно. Але, повірте, коли ви тримаєте в руках свіжий відбиток, ви розумієте, що навіть найсучасніша друкована машина з комп'ютером останнього покоління, не в змозі передати всю красу такого зображення.

Так що – готую на осінь виставку за новою технологією. Ну, і тема буде не проста. Інтригую трохи, але все правда.

Майстерня. Робота Сергія Чеха
Майстерня. Робота Сергія Чеха

– У час, коли фотографують усі, зростає цінність чи навпаки нівелюється професія фотографа?

Вікторія Сєргєєва: Фотографують всі?! Ну, так чому ж не використовувати цю подаровану технологіями можливість. Але це не робить людей фотографами. Від того, що я вмію дати аспірин своїй дитині, я ж таки не стаю лікарем або медсестрою? Так і тут.

Кадр в різкості – це досягнення інженерії, не більше. А коли вам потрібне якісне фото, або концептуальна фотографія, або рекламне фото, то я б радила звертатися, все ж, до тих, хто розуміє, що робить і як це працює.

На жаль, ви знаєте цю знамениту картинку в Інтернеті: «завжди знайдеться той, хто зробить дешевше».

Робота Сергія Чеха
Робота Сергія Чеха

Сергій Чех: Я працював на ринку рекламної фотографії 10 років, і знаю всі таємниці торгів. Чому тепер ми бачимо тисячі невдалих і дурних реклам, або ж того, що не працює? Тому, що завдання формулюються так: «індивідуальність, як у Петрова чи у Сидорова, тільки ще дешевше».

Крім того, до мене досить часто звертаються з проханням – виправити, або відновити, або переробити… Це дуже чіткий показник того, що «знімають всі».

А що стосується альтернативи, то проявити плівку, зробити фотографію у тій чи іншій техніці друку – це одиниці тільки вміють.

Сучасна
Сучасна

– Може мистецтво вже не є тим, що людям треба? Чи не втрачає мистецтво свого впливу на людей в умовах заполітизованого інформаційного простору і популізму?

Вікторія Сєргєєва: Навпаки, я думаю, що саме мистецтво сьогодні і утримує суспільство в рамках людяності.

Людям просто необхідно мати альтернативу тому, що відбувається.

Світ не може триматися на нескінченному антагонізмі. Має бути щось, що об’єднує. Це – культура!

Цінність культури – книги, фільми, картини, музичні твори, фотографії – це все свідки епох. Наш світ занадто жорстокий, заполітизований.

І в країні – війна.

Люди забули, що людина це істота розумна, а гібридна правда – це ні що інше, як брехня. Маніпуляції підмінили поняття.

Доброта і чесність викликають глузування, а підлість і зрада називаються «умінням жити». Але на злості не можна ростити дітей, будувати щось спільне.

Світ не може триматися на нескінченному антагонізмі. Має бути щось спільне, щось, що об’єднує усіх. Це – культура!

Сергій Чех: Віка правильно говорить, але упускає один момент. Треба не забувати, що як тільки культура стає інструментом маніпуляцій – вона втрачає свою цінність.

Ви пам'ятаєте «бичування» Сахарова, гоніння на Бродського… І що? Де тепер вся ця гвардія Лернер і т.д. ?! Хто їх пам’ятає?!

Подивіться, як в процесі нашої страшної реальності, внаслідок кровопролиття, ми викреслили Кобзона, Михалкова та інших, які підтримали це все, які стали інструментом маніпуляцій і обману.

Культура – це орієнтир для суспільства, це майданчик тих людей, які потім розділяють долю епохи.

Ще раз згадаю Максима Кантора. Він каже, що «художник виходить з того, що світ єдиний; явлені нам речі утворені з однієї єдиної речовини, із загального ейдосу. Змінюючи один елемент світобудови, ти кидаєш виклик усій загальній несправедливості. По-суті справи, художник – це той, хто хоче виявити сполучну матерію світу, а знайшовши таку, він може світ змінити»

Гра в мистецтво. Голубі танцівниці Дега
Гра в мистецтво. Голубі танцівниці Дега

  • 16x9 Image

    Ірина Штогрін

    Редактор інформаційних програм Радіо Свобода з жовтня 2007 року. Редактор спецпроектів «Із архівів КДБ», «Сандармох», «Донецький аеропорт», «Українська Гельсінська група», «Голодомор», «Ті, хто знає» та інших. Ведуча та редактор телевізійного проекту «Ми разом». Автор ідеї та укладач документальної книги «АД 242». Автор ідеї, режисер та продюсер документального фільму «СІЧ». Працювала коментатором редакції культура Всесвітньої служби Радіо Україна Національної телерадіокомпанії, головним редактором служби новин радіостанції «Наше радіо», редактором проекту Міжнародної організації з міграції щодо протидії торгівлі людьми. Закінчила філософський факультет Ростовського університету. Пройшла бімедіальний курс з теле- та радіожурналістики Інтерньюз-Україна та кілька навчальних курсів «IREX ПроМедіа». 

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Загрузка...
XS
SM
MD
LG