Доступність посилання

ТОП новини
21 Жовтень 2019, Київ 07:37

Путін провокуватиме Зеленського, підкидаючи йому нові ребуси (огляд преси)


Ветеран війни з Росією на Донбасі біля зображення на картоні російського президента Володимира Путіна під час акції проти «п'ятої колони» української політики. Київ, 29 березня 2019 року

Журналісти інтернет-видання «Фокус» переконують, що заочний діалог між Путіним і Зеленським продемонстрував готовність останнього відстоювати національні інтереси України. Чи збережеться вона, коли доведеться переходити від слів до справи? Першою перевіркою на міцність для новообраного президента України буде Володимир Путін. Він провокуватиме Зеленського, пробуючи на міцність і підкидаючи нові ребуси на кшталт «перехресного» громадянства. У сфері мас-медіа Путін вже перейшов у наступ і щосили атакує недосвідченого опонента. Історія з російськими паспортами і громадянством лише початок гри Путіна проти Зеленського. Президент Росії напевно продовжить краш-тест для Зеленського. Пройти його гідно – чи не головне завдання для нового президента України.

Помпезне святкування Дня перемоги є дійством надзвичайно цинічним і лицемірним, переконаний дописувач інтернет-видання «Главред», заслужений штурман-випробувач СРСР Олег Коршунов. Здавалося б, все правильно – радянський народ ціною неймовірних зусиль і жертв переміг супостата і отримав законне право відзначати цю подію. Тому в цей день у багатьох містах Росії проводяться військові паради і святкові салюти. Утім, як нагадує дописувач, – головний підсумок кожної війни – це не перемога чи поразка будь-якої з протиборчих сторін, а понесені втрати. Перемога СРСР над гітлерівською Німеччиною – найяскравіший приклад того, що називається «пірровою перемогою». Це коли у переможця народу поменшало у багато разів більше, ніж у переможеного. Людські втрати Радянського Союзу в Другій світовій війні виходять за рамки здорового глузду, якщо такий термін взагалі можна застосувати до війни. А ще понад 46 мільйонів фронтовиків повернулися з війни каліками, як виявилося, нікому непотрібними, що стали тягарем, в першу чергу, для держави, яку вони так самовіддано захищали. Автор статті згадує, як улітку 1949 року Москва стала готуватися до святкування 70-річного ювілею обожнюваного вождя товариша Сталіна. Столиця чекала гостей, чистилася, милася. А тут ці фронтові колясочники, костильники, повзуни – до того «знахабніли», що влаштували демонстрацію прямо під стінами Кремля. Страшно не сподобалося це Сталіну. І він прорік: «Очистити Москву від сміття!». І тут же почалися масові облави на інвалідів, які «псують вигляд». Правоохоронні органи, конвойні війська і різного роду активісти в лічені дні виловили і вивезли з Москви викинутих на смітник історії покалічених захисників цієї самої Москви. Подібні акції пройшли по всій країні. І зараз ті, хто піднімають чарки і келихи в цей день «за Перемогу», навряд чи згадають про те, чого коштувала ця так звана Перемога. Набагато доречніше було б назвати 9 травня Днем скорботи і примирення і відзначати відповідно, як це відбувається 8 травня в інших країнах, переконаний дописувач. Стаття називається «Чи доречно вважати 9 травня днем Перемоги».

Понад 70% втрат у Другій світовій війні завдала артилерія, зазначає головний редактор «Цензор.нет» Юрій Бутусов. Незважаючи на те, що з самого початку війни Червона армія перевершувала вермахт за кількістю гармат і мінометів, протягом усієї війни німецька артилерія вистрілювала куди більше за вагою кількість боєприпасів. Якщо порахувати на 10 000 особового складу, то з радянського боку на підтримку їхніх дій в 1944 року витрачалося в день 5 тонн боєприпасів, тоді як з німецької 13,8 тонн. Ще більше боєприпасів витрачали американські армійці – 15,4 тонни в день, тобто більш ніж утричі більше, ніж у Червоній армії. Німецька тактика на всіх рівнях передбачала насамперед вогневе придушення противника, відмову від лобових атак, маневрений характер бойових дій. Радянські війська намагалися атакувати або оборонятися не за допомогою вогню і маневру, а перш за все за допомогою концентрації особового складу та забезпечення чисельної переваги. Не маючи достатньої кількості боєприпасів, не в силах придушити оборону німців, радянські командири боялися скасувати заплановані атаки, і посилали людей в бій, поки не закінчувався особовий склад. Відмова наступати могла призвести до зняття командира з займаної посади. Ось така була реальність Другої світової війни і ціна перемоги, зазначає автор. Побудована за феодальним більшовицьким принципом, радянська армія несла втрати, які в рази перевищували втрати противника. Якби не поставки військової допомоги по ленд-лізу, якби не дії США і Великої Британії, які знищили німецьку авіацію і флот й паралізували німецьку економіку, СРСР був би розгромлений повністю. Тому що ніякий героїзм не може забезпечити перевагу перед професіоналізмом і плануванням. Ціна перемоги дуже висока – і треба знати, ціною яких страшних поневірянь зумів вистояти народ СРСР – всупереч бездарній та антилюдській політиці керівництва СРСР. На цьому журналіст наголошує в статті «Логістика перемоги – хто якою ціною воював і перемагав».

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Загрузка...
XS
SM
MD
LG