Доступність посилання

ТОП новини
21 Травень 2019, Київ 15:44

Війна України з Росією: українська філософія і синдром російського імперіалізму


Молоді люди під час флешмобу на підтримку армії України неподалік міста Ізюм, що на Харківщині, 12 липня 2014 року

(Рубрика «Точка зору»)

На початку 1920-х років звела доля в Празі двох великих українців – літературознавця і філософа Дмитра Чижевського і соціолога, засновника політології Іполита Ольгерда Бочковського. Обоє викладали в Празі в Українському вільному університеті (УВУ), активно займались науковою працею, уважно і з болем у серці переживали за Україну, за долю мільйонів українців в охопленому сталінським терором рідного домі.

Дмитро Чижевський (1894–1977) – український учений-енциклопедист; культуролог-славіст, філософ, літературознавець, релігієзнавець, лінгвіст, дослідник української і слов'янської літератур, історії культури, філософії, релігійної думки й слов'янської духовності
Дмитро Чижевський (1894–1977) – український учений-енциклопедист; культуролог-славіст, філософ, літературознавець, релігієзнавець, лінгвіст, дослідник української і слов'янської літератур, історії культури, філософії, релігійної думки й слов'янської духовності

У міжвоєнній Празі (1919–1939) Дмитро Чижевський належав до найшанованіших людей, тут він навчав українських емігрантів історії й літературі, активно досліджував розвиток української філософії. І далі на еміграції в Німеччині одним з перших звернувся до докладного аналізу духовної спадщини великих українців – Пантелеймона Куліша, Миколи Гоголя, Григорія Сковороди, до її національного коріння.

На думку Дмитра Чижевського, спосіб мислення і поведінки українців основані передусім на духовній базі, на багатстві й розмаїтті культури, народних традицій, які формують українську філософію.

Українська пісня, фольклор і побут значною мірою складають те, що Дмитро Чижевський назвав «філософією серця». І українська мова це яскраво підтверджує, «серце – серденько – сердечко» – герої тисяч пісень, дум і приказок, а вже яким це «серденько» може бути, як може віщувати, завдавати жалю чи розвеселяти – тут уже гама української мовної фантазії, метафор безмежна: від людини серцеїдної чи людини без серця до сердешної й добросердної…

Учасники Української республіканської капели NOW Кредо під час церемонії проводів її у закордонне турне країнами Європи та Америки на Центральному залізничному вокзалі в Києві, 7 травня 2019 року
Учасники Української республіканської капели NOW Кредо під час церемонії проводів її у закордонне турне країнами Європи та Америки на Центральному залізничному вокзалі в Києві, 7 травня 2019 року

Можна й далі продовжувати цей «серцевий» ряд, але важливіший підсумок: Дмитро Чижевський своєю «філософією серця» звернув увагу на одну з головних рис українців – на їх духовність, чутливу колоритність, часом навіть беззахисну щирість.

Ольґерд-Іполит Бочковський (1885–1939) – український соціолог, політолог і етнолог, один із провідних європейських фахівців з теорії нації та національних відносин першої половини 20-го століття; педагог, публіцист і громадський діяч
Ольґерд-Іполит Бочковський (1885–1939) – український соціолог, політолог і етнолог, один із провідних європейських фахівців з теорії нації та національних відносин першої половини 20-го століття; педагог, публіцист і громадський діяч

Не міг про це не знати і Ольгерд Бочковський, який своїм рішучим «Я звинувачую!» першим повідомив увесь світ про Голодомор в Україні і просив допомогти українцям. У Празі він очолив Комітет порятунку голодуючих в Україні, з усіх трибун закликав сучасників зупинити терор, який нищив мільйони працьовитих і сердечних людей.

Ольгерд Бочковський займався тим, що сьогодні називаємо політологією, він першим запровадив до наукового обігу поняття «етнополітика», тобто першим науково обґрунтував принципи взаємовідносин націй і народностей. Цій темі в 1916 році присвятив учений одну зі своїх найважливіших праць – «Поневолені народи царської імперії, їх національне відродженє та автономічні прямування» (тут і далі збережений авторський правопис).

Вже тоді Бочковський зауважив: «Царська Росія віддавна хорує на одну своєрідну манію – визволювання неросійських і немосковських народів з чужого «ярма». Царизм дуже радо виступає в ролі оборонця поневолених народів та борця за національний принціп. Так само і в сій всесвітній війні Росія знову одяглася в свій визвольний плащ і проголосила себе адвокатом та освободителем поневолених народів ледве чи не на всій кулі земській». І далі Бочковський щодо царської Росії наголошує: «З такими «визвольними» заявами та обіцянками виступає держава, яку цілий культурний світ так влучно та по заслузі назвав «в’язницею народів».

Як сто років тому недослухався світ до Бочковського, так і зовсім недавно, у 2008 році не почула демократична Європа Вацлава Гавела, який застерігав сучасників перед імперським синдромом Росії: «Думаю, що протягом багатьох століть існує така російська проблема, що Росія точно не знає, де вона починається, а де закінчується. І незважаючи на те, що є найбільшою країною світу, вона має відчуття, що є так трохи замала, і що їй загрожують ці мізерні сусіди, що її оточують»

Відтак синдром імперської Росії – потреба «визволяти і захищати неросійські і немосковські народи з чужого «ярма» ескалує, вона захопила Придністров’я, Абхазію, Південну Осетію, Крим, а також і частину Донбасу. Вже понад п’ять років українці ведуть боротьбу з кремлівським «визволителем». І при цьому без тіні сумніву щодо своєї перемоги над агресивним сусідом ще й співають: «Згинуть наші ВОРОЖЕНЬКИ…»

Молоді люди під час флешмобу на підтримку армії України неподалік міста Ізюм, що на Харківщині, 12 липня 2014 року
Молоді люди під час флешмобу на підтримку армії України неподалік міста Ізюм, що на Харківщині, 12 липня 2014 року

Не вороги, а «вороженьки» – яке багатозначне й водночас іронічне ставлення до агресора у цій головній пісні України, хто ще у світі в державному гімні з таким сарказмом, у здрібнілій формі зміг назвати агресора «вороженьком», і скільки в цьому – за Чижевським, української «філософії серця»!

Оксана Пеленська – дослідниця, співробітниця Радіо Свобода

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Загрузка...
XS
SM
MD
LG