Доступність посилання

ТОП новини
16 Липень 2019, Київ 07:03

Олег Саакян: «Команда Зеленського нагадує клаптикову ковдру» (огляд преси)


Мало не щодня виникають скандали щодо окремих кандидатур у виборчих списках президентської партії «Слуга народу», які керівництву політсили доводиться «підчищати», констатує газета «День». «Оскільки в Зеленського фактично немає кадрових спеціалістів, на яких він може спертися та які були б перевірені завчасно, тому на сьогодні так звана «команда Зеленського» нагадує клаптикову ковдру. Зараз вони зшивають вужа та їжака», – зазначає експерт газети, політолог Олег Саакян. На його думку, кадрові призначення президентом відбуваються радше за принципом наближеності, лояльності, але не фаховості та патріотизму. В умовах війни це вкрай небезпечно, адже в такий час дуже важливим є соціальна стійкість. Сьогодні існує великий ризик дезорієнтації суспільства після кадрових призначень, вважає політолог. Інший експерт «Дня» політолог Віктор Небоженко переконує, що нинішні призначення президента – це не призначення людей, які будуть керувати одразу гідно. Це радше призначення для того, щоб терміново заповнити вакуум влади. А вакуум влади в умовах війни є дуже небезпечним чинником. І не виключно, що Росія може скористатися цією ситуацію на свою користь. Це, до речі, стосується й знаменитого виразу «команда Зеленського», в якій, на переконання політолога, за деякий час так само розпочнуться конфлікти.

Україна сповзає до прірви, стверджує дописувач тижневика «Країна» публіцист Сергій Чирков. Державні інституції президент намагається дестабілізувати. Верховну Раду – геть! Уряд – у відставку! Міністра оборони, головного дипломата – звільнити! На зачищені відповідальні посади косяками йдуть друзі й колеги по цеху гумористичної культури. І ніхто не зупиняє дилетантського розгулу верховного неофіта, що заходився господарювати в країні, наче на сцені гумористичного шоу. Дилетант вимахує указами – всі коряться. Мовчки прямують до дверей народні депутати. Пише заяву прем’єр. Слухняно поспішає у відставку армійське керівництво – до пуття не передавши командування військом і фронтами гарячої війни. Кидають Україну напризволяще. Віддають у порожні руки, наголошує дописувач. П’ять років тому українці порятувалися. Нині – буде важче, адже ворог – всередині. За 28 років Україна не надбала дієвих засобів самозбереження, стверджує автор. Незалежність України вразлива. Її доволі просто розмити або й демонтувати. Не надто руйнуючи при цьому береги законності. Можна від безвиході нагадувати неофітам про запах шин, що колись огортав урядовий квартал. Можна з надією позирати в бік окопів – війна з Московією загартувала патріотичних офіцерів. Полковників біля кормила України ще не було. Може, й справді порятують. Але це не знімає проблеми відсутності механізмів захисту держави від спроб демонтажу, а суспільної свідомості – від єзуїтських впливів штучного походження, наголошує автор статті.

За п’ять років в Україні провели системні зміни, болісні для громадян. Однак, як переконує в тижневику «Країна» економіст Павло Кухта, не зробили тих, що вдарять по фінансово-промислових кланах. Залишилося подолати їхній опір і знищити неформальний механізм, через який керують державою. Економіст стверджує, що фінансові групи не дали провести радикальні реформи. Із 1990-х модель керування країною залишилася та сама. Тільки замість комуністів тепер олігархи. Вони швидко освоїли механізми заробляння на державі, формують правила під себе. Це зупинило творення нормальної вільної ринкової економіки. Олігархи досі розставляють своїх людей по держпідприємствах. Монополії не зруйнували. Знищити неформальний механізм керування державою було можливо одразу після Майдану. Натомість зацементували олігархічний режим. Експерт переконаний, що дострокові вибори парламенту можуть змінити все. Але в обидві сторони. Найгірше, на його думку, якщо великий вплив отримає проросійська партія «Опозиційна платформа – За життя». Також є небезпека однопартійної системи в країні. Більшість у партії, пов’язаної з президентом, – це узурпація влади. Існуватиме спокуса для олігархів запхати туди своїх людей, перекупити тих, хто вже в ній. Партія «Голос» має намір збалансувати парламент. Електоральні настрої українців свідчать про запит на нове. Докладніше йдеться в статті «Щоб перемогти Росію, треба зламати олігархічний режим в Україні».

Реваншу в зовнішній політиці не передбачається. Головна небезпека – внутрішня, переконаний і журналіст Ігор Луб'янов. В тижневику «Країна» він стверджує, що перші кроки Зеленського та його оточення засвідчили: реваншу в зовнішній політиці не передбачається. Хоч як би цього хотіли полум’яні російськоорієнтовані прихильники нового президента. Головна небезпека реваншу – внутрішня. І насамперед гуманітарна. Армія, мова, церква. Передусім може перепасти мові, вважає журналіст. Сам Зеленський і мало не все його оточення вирізнялися активною боротьбою проти української мови у вигляді системи квот, суворішого мовного законодавства, кіноіндустрії тощо. Окремі представники Зе-команди принципово відмовляються розмовляти українською. Тож мовне законодавство стане тим флюгером, за яким визначатиметься напрямок усієї політики. Це перше, проти чого боротимуться. Нічого особистого. Люди хочуть робити бізнес російською для Росії «і великого ринку країн СНД». І його таки продавати в Україні за залишковим принципом, оскільки продукт цей здебільшого російський за змістом або максимально вихолощений у плані держави чи будь-яких маркерів. І тут українська коле в очі, бо росіяни не хочуть купувати дубльований продукт. І якщо Порошенко, теж російськомовний, був свідомий потреби повернення до української і захисту прав україномовних, для Зеленського і Ко такої проблеми не існує. Які україномовні? У нас же демократія! Проте, якщо Зеленський не використає суди для скасування квот і мовного закону, то скасовувати їх доведеться новому парламенту. Що буде проблематичним і спричинить величезний опір громадянського суспільства. І автор зовсім не певен, чи готовий буде президент створити конфлікт на порожньому місці. Наступним болючим питанням є декомунізація і взагалі історичний дискурс. Докладніше з міркуваннями журналіста видання знайомить в матеріалі «Варвари йдуть?».

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Загрузка...
XS
SM
MD
LG