Віктор Медведчук та Юрій Бойко поїздками в Кремль вирішують проблеми «Газпрому», а не українців, стверджує в газеті «День» виконавчий директор «Нафтогазу» Юрій Вітренко. Він вважає, що ці передвиборчі поїздки Медведчука та Бойка, які мають вигляд шоу, дають підстави вважати, що такими діями вони допомагають «Газпрому», з одного боку, не платити борг, який є перед «Нафтогазом» – а це 3 мільярди доларів на сьогодні; з іншого ж боку, вони допомагають «Газпрому» продовжувати зловживати своїм монопольним становищем на європейському ринку, від чого потерпає Україна. Наприклад, завдяки тим же зловживанням «Газпрому» імпортна ціна на газ в Україні є на ті ж 25% приблизно вищою, ніж вона мала би бути, якби «Газпром» цим своїм становищем не зловживав, наголошує експерт. За його словами, якщо Бойко та Медведчук хочуть відкинути від себе звинувачення в пособництві окупантам, щоб вони не були винні в тому, що Україна втратить транзит і переплачуватиме за імпортований газ, вони мають публічно закликати російську сторону погасити борг перед «Нафтогазом», а також припинити зловживання монопольним становищем, яке призводить до того, що Україна переплачує за газ і може втратити транзит.
Що ближче день виборів, то значущіше і вагоміше лунає слово соціологів, які моніторять хедлайнерів виборчих перегонів та їхніх аутсайдерів, констатує газета «День». Учені-практики вважають, що контингент виборців, зокрема любителів гречки та інших гострих відчуттів, завжди містить у собі від 7% до 25% тих, хто не визначився. Це саме те багатообіцяюче благодатне поле, за яке до останньої краплі ефіру і друкарської фарби борються всі учасники виборчого процесу. Розмножені ЗМІ результати соціологічних опитувань реально можуть відіграти вирішальну роль під час ухвалення рішення конкретним громадянином на конкретній виборчій дільниці. Виборці, які не визначилися в своєму виборі, потрапляють під наукове визначення «виборчий ресурс, яким може керувати практика побудови передвиборчих рейтингів». Рейтинг вважається однією з найбільш значущих форм ідентифікації політика. Тому політики використовують всілякі можливості задля його фальсифікації, послуговуючись некваліфікованими соціологічними групами. Докладніше про них йдеться в статті «Дзеркало чи інструмент?»
Ще недавно Україна мала вагомий козир на переговорах із Заходом. Це – Будапештський меморандум 1994 року, за яким в обмін на свій ракетно-ядерний потенціал Українська держава отримала обіцянки щодо підтримки підписантами територіальної цілісності та політичної й економічної безпеки. Однак ці обіцянки виявилися не вартими навіть паперу, на якому вони були зафіксовані, зазначають дописувачі газети «День» Сергій Грабовський та Ігор Лосєв. У підсумку це вдарило не лише по Україні, а й по самому Заходу. Коли стало ясно, що «запевнення щодо безпеки» є лише фігурою мови, за якою нічого реального немає, і сподіватися на них означає бути геополітичним самогубцем, висновок був один: єдиною реальною гарантією проти спроб збройного нападу ворога може бути лише власна ядерна зброя. Це означає, що держави, які мають підстави боятися за свою безпеку, так чи інакше мають виготовляти ядерну зброю і розвивати ракетні технології. Що зараз США, весь Захід можуть запропонувати КНДР за відмову від ядерних програм? Запевнення і гарантії? А північні корейці скажуть: ви їх уже давали Україні... Що пропонують Ірану? Те саме? А Іран має підстави побоюватися сунітського ядерного Пакистану, а також здатної створити власну ядерну зброю Саудівської Аравії. Інакше кажучи, світ на грані того, що може розпочатися ефект доміно, адже сусіди нових ядерних держав також захочуть мати реальні гарантії своєї безпеки у вигляді власної ядерної зброї. Тобто 2014 року Захід здав не тільки Україну, а й своє спокійне життя без атомних ексцесів у різних регіонах планети Земля, отримавши хаос та некерованість у міжнародній політиці. У цій ситуації українська влада могла, виклавши всі ці аргументи не лише за столами переговорів, а й у впливових мас-медіа світу, заявити про необхідність зупинити ці процеси, надавши реальну та масштабну допомогу Україні, в тому числі у військовій царині. Більше про втрачені можливості та про висновки, які варто зробити, йдеться в матеріалі «Час, коли не можна промовчати».
Завершила роботу остання, десята, сесія Верховної Ради України восьмого скликання. Чим відзначився парламент, обраний після Революції гідності, і якими були його здобутки та невдачі за неповні п’ять років діяльності? Чим новий парламент, який українці обиратимуть на дочасних виборах, відрізнятиметься від попереднього, і якими будуть для нього перші завдання? Про це газета «Голос України» розпитувала у народних депутатів. Так, позафракційна Ганна Гопко вважає, що в умовах російської збройної агресії парламенту вдалося обстояти самоідентичність – через декомунізацію, збільшення квот для української музики, ухвалення закону про український культурний фонд, захист і функціонування державної мови, почистили ефіри від російських телеканалів та серіалів. І треба не дозволити, щоб це хтось відкатав назад, наголосила депутат. Інший депутат – Оксана Корчинська – вважає, що в Україні за останні 10 років і певно в найближчі декілька років – парламент, який відходить, був найпатріотичніший. Йому, зокрема, вдалося організувати все, що стосується забезпечення функціонування українських військових на фронті та евакуації поранених.
Новий ринок електроенергії сильно підняв ціну для промислових споживачів. Якщо не вжити термінових заходів, населення також буде змушене платити більше, попереджає газета «Україна молода». Уже два тижні Україна живе у режимі вільного ринку електроенергії. Нововведення, попри скепсис деяких експертів і заклики відтермінувати нововведення ще хоча би трохи, стартували рівно 1 липня. Пройшовши етап певного хаосу, ринок стабілізувався, втім, ціни для промислових споживачів різко зросли. Це може бути результатом лобіювання владою інтересів компанії ДТЕК. Зараз сценаріїв розвитку подій може бути кілька. Про них газета розповідає в матеріалі «Один кіловат, будь ласка!»
