350 років тому – 29 вересня 1669 року – королем Речі Посполитої став Міхал Вишневецький. Його правління було доволі коротким і вважається одним з найневдаліших в історії цієї держави. Але його постать цікава іншим: Міхал Вишневецький був представником руського князівського роду Вишневецьких. Тож про нього можна говорити як про руського чи, за сучасною термінологією, українського монарха на чолі польсько-литовської держави.
Про Міхала Вишневецького і рід Вишневецьких Радіо Свобода поговорило з істориком Віталієм Михайловським.
– Річ Посполита була дещо нетиповою для свого часу державою. Адже, зазвичай, король – це наслідуваний титул, а тут короля обирали. Кого там могли обрати королем?
– Річ Посполита складалася з Королівства Польського і Великого князівства Литовського. Тобто, король польський одночасно був великим князем литовським, великим князем руським і так далі.
Теоретично королем могли обрати будь-якого шляхтича, осілого в Речі Посполитій, але була одна умова – він обов’язково мав бути католиком. А далі ви включаєте фантазію, гроші, вплив, славу роду…
– Але були й такі королі, які приїздили з-за кордону. Наприклад, Стефан Баторій був немісцевий.
Королем могли обрати будь-якого шляхтича, осілого в Речі Посполитій, але була одна умова – він обов’язково мав бути католиком.
– Так. Але він був католиком. Саксонець Август ІІ змушений був перейти на католицизм – це була обов’язкова умова. Шведський принц Сигізмунд, який став Сигізмундом ІІІ, також був католиком. До речі, династія могла виникнути навіть при обранні, бо два сини Сигізмунда ІІІ – Владислав IV і Ян ІІ Казимир, стали королями.
– Отже, могли обрати або представника закордонної династії, або місцевого шляхтича. Міхалу Вишневецькому, коли він став королем, було якихось 29 років. Доволі молодий вік, як на таку посаду. Завдяки чому його обрали королем?
– Думаю, що тут зіграли випадок і бажання шляхти мати нарешті свого «домашнього короля», що королем має бути «П’яст». Так називали місцевих претендентів на честь першої династії у Польському королівстві, легендарним засновником якої був П’яст. П’ясти вигасли на Казимирі ІІ у 1370 році. Ця ідея фікс існувала у Речі Посполитій завжди.
Міхал чи Михайло Вишневецький. Можемо його українізувати, адже він народився під Олеськом, у Білому Камені, а помер у Львові
Ян ІІ Казимір відмовився від престолу. Було два сильних претенденти: французький і габсбурзький князі. Вони були певні, що хтось з них переможе. Але тут випадково запропонували «П’яста», і ним чомусь виявився той, кого вважали найменш імовірним кандидатом – Міхал чи Михайло Вишневецький. Можемо його українізувати, адже він народився під Олеськом, у Білому Камені, а помер у Львові – на території України.
Тут ще зіграв випадок, що він виховувався на королівському дворі. Оскільки його батько Ярема помер ще у 1651 році, то Міхала взяла під опіку королівська родина Яна ІІ Казимира і Цецилії-Ренати. Не маючи своїх дітей, вони вважали його за сина, оплачували його навчання в колегіумі та в університеті.
Слава батька, опіка королівського двору та ідея фікс, що потрібен «П’яст», тобто місцевий, відкинула всіх закордонних претендентів.
– Ви згадали батька Міхала – князя Ярему Вишневецького. Про нього православні полемісти казали «руського кореня лях», тобто він народився православним, але перейшов у католицтво.
Міхал Вишневецький використовував косметику для обличчя і за це його звинувачували у гомосексуальності. Тобто він був нетиповою ззовні й за поведінкою людиною
– Про Міхала вже точно так не казали. Він був цілком людиною Речі Посполитої, але специфічною. Він вдягався не як його сучасники-поляки, а як люди тогочасної Західної Європи: любив французький одяг, носив перуку, бо комплексував через раннє облисіння. Він використовував косметику для обличчя і за це його звинувачували у гомосексуальності. Тобто він був нетиповою ззовні й за поведінкою людиною: був сором’язливим, малоактивним, не любив полювання, не любив пиятик. На противагу, Ян Собеський, який став королем після нього і був його опонентом, був «у дошку свій» – рубав шаблюкою, пив, скандалив, полював і вдягався як справжній поляк за тодішньою «сарматською» модою.
– На той момент Річ Посполита переживала дуже складний момент: конфлікт зі шведами, з Московським царством і з Османською імперією, конфлікт з козаками. І тут обирають королем молодого хлопця – нетипового і неактивного. Важко зрозуміти логіку такого вибору.
– А ми часто розуміємо логіку, коли народ когось обирає? Якщо Сполучені Штати Америки обирають Трампа, Україна обирає Зеленського… Можна наводити багато прикладів із сучасності.
Ярема Вишневецький втрачає величезні маєтності на Лівому березі. Це потім впливатиме на політику короля Міхала, на його загравання з московським царем Олексієм Михайловичем
Ситуація дійсно була складною. В 1648 році починається велике повстання – Хмельниччина. Відтак Ярема Вишневецький втрачає величезні маєтності на Лівому березі. Це потім впливатиме на політику короля Міхала, на його загравання з московським царем Олексієм Михайловичем з надією повернути ці маєтності. А до того єдиний військовий похід, який відбув Михайло Вишневецький, був похід 1663-1664 років на Лівий берег, коли Ян ІІ Казимир прагнув повернути ці втрачені території, а Міхал – свої маєтки.
Далі Швеція: втрата величезної території та її повернення за Олівським миром у 1660 році. Весь цей час козаки не давали забути про своє існування: самі сварилися, підпорядковувалися Москві чи султану. Історія Дорошенка тут найбільш показова, як мені здається.
Плюс внутрішні чвари: тільки закінчили воювати за Швецією, військо починає бунтувати через несплату жалування. І так званий рокош Любомирського перевертає з ніг на голову і так нещасну, бідну, розорену війнами державу. Король Ян ІІ Казимир каже, що з нього досить. У нього помирає дружина, він хоче в Париж.
У цей час, як Міхал стає королем, всі говорять, що наближається війна з Туреччиною. Буде облога й падіння Кам’янця і ганебний Бучацький мир
У цей час, як Міхал стає королем, всі говорять, що наближається війна з Туреччиною, яка дійсно почнеться у 1672 році. Буде облога й падіння Кам’янця і, як казали сучасники, ганебний Бучацький мир – втрата величезної території Речі Посполитої. Рятівником стане наступний король Ян ІІІ Собеський.
– А як король Міхал вибудовував відносини з козацтвом? До речі, у тому ж 1669 році в Корсуні відбувається рада, на якій козаки склали присягу османському султану.
Король робить вибір на користь, мабуть, найслабшого, але найбільш лояльного – Ханенка. Але це не сприяло порозумінню у козацькому світі
– Спочатку доволі нейтрально. Він розуміє, що вибирати треба, як в типовій для нашої історії ситуації – кращого з гірших. На той час є декілька козацьких ватажків: є Дорошенко – найбільш впливовий, є Многогрішний, який підпорядкував Лівобережжя, а ще виринає Ханенко. Питається: з ким домовлятися? Король робить вибір на користь, мабуть, найслабшого, але найбільш лояльного – Ханенка. Але це не сприяло порозумінню у козацькому світі. А ще він звільняє з ув’язнення Івана Сірка.
– Він готувався до війни з Османською імперією, а Сірко – це ж великий фахівець по війні з турками.
– Так. Крім того, це жест царю Олексію Михайловичу. Бо у 1667 році ще за Яна ІІ Казимира укладається Андрусівське перемир’я. Одне з положень, що Київ через два роки має відійти назад до Речі Посполитої. Але все, що втрапляє до московських рук, складно вирвати назад до попередніх власників. Міхал Вишневецький має свій приватний інтерес – сподівається повернути чи компенсувати втрачені величезні задніпрянські маєтки, а тому не наполягає на тому, щоби повернули Київ.
– Ярема Вишневецький уславився своєю безкомпромісністю щодо Хмельницького. Якщо при королівському дворі була партія, яка виступала за компроміс, то князь Ярема казав, що тільки вогнем і мечем маємо вирішити цю проблему. А яким Міхал Вишневецький був щодо козаків?
– Міхал Вишневецький був більш поміркований, він не відрізнявся тим запалом, який мав Ярема. Ярема хотів бути першим скрізь: їздити верхи найкраще, стріляти з будь-якої зброї найкраще, битися на шаблі найкраще. У Міхала цього не було. Він, як зараз би сказали, був інфантильною людиною, замкненою в собі.
Одруження короля – це політична справа. І вибір на користь дому Габсбургів означав підпорядкування політики певним великим європейським питанням, де Габсбурги були гостро анти османськи налаштовані
Його одруження також стало політичною грою, бо Сейм дуже опікувався королівським шлюбом. Коли він став королем, то був неодруженим молодим чоловіком. А одруження короля – це політична справа. І вибір на користь дому Габсбургів означав підпорядкування політики певним великим європейським питанням, де Габсбурги були гостро анти османськи налаштовані. Коли він одружується з принцесою з дому Габсбургів, то це говорить, що його будуть підштовхувати на війну з Османською імперією.
У цей час він був бідний, як церковна миша, і заставив свої маєтки, щоб якось існувати. Коли він став королем, то йому навіть не було що на обід накрити в палаці у Варшаві. Він був змушений у родичів позичати гроші, аби якось функціонував двір. Бо король не має ходити на базар чи шукати собі обіду по шинках.
– Отже, величезний дефіцит бюджету. Цим пояснюються катастрофічні наслідки війни з Османською імперією?
– Звичайно! До війни не були готові – війська не було! Посполите рушення шляхти – це вже такий анахронізм на другу половину XVII століття. До того ж, якщо король наказав зібратися на початок вересня, то деякі воєводства зібралися аж в листопаді. Ще й обмежували термін був у цього.
– Міхал Вишневецький помер на четвертому році свого правління. Вважають, що це сталося через розпач, бо ситуація була катастрофічною: турки захопили Кам’янець-Подільський і взяли в облогу Львів, він змушений був укласти ганебний Бучацький мир.
Стрес, невпевненість, у тому чи гідний він правління та корони, і дійсно катастрофічна ситуація – усе це призвело до його ранньої смерті
– У принципі, так. Але він був хворою людиною. Лікарі, які опікувалися ним в останні дні у Львові, у кам’яниці архієпископа Львівського на площі Ринок – на розі вулиць Руської і Сербської – засвідчили, що він помер через розрив виразки шлунку. Дослідження, які робилися над його прахом, підтверджують, що він мав проблеми з виразкою шлунку. Але не дарма кажуть, що виразка – це психосоматична хвороба. Стрес, невпевненість, у тому чи гідний він правління та корони, і дійсно катастрофічна ситуація – усе це призвело до його ранньої смерті.
– Як би ви позиціонували Міхала Вишневецького щодо української історії?
Українські землі були інтегральною частиною Речі Посполитої. Чому ми маємо будувати мур і казати, що це не наша, а Польська або Польсько-Литовська держава? Це наша історія
– Я би позиціонував його як одного з наших королів, у широкому розумінні цього слова. Бо українські землі були інтегральною частиною Речі Посполитої. Чому ми маємо будувати мур і казати, що це не наша, а Польська або Польсько-Литовська держава? Це наша історія.
До того ж, він Вишневецький – стара руська родина з роду Рюрика, а не Гедиміна, як показують генетичні дослідження нащадків Рюрика і Гедиміна. Такий проект існує близько десяти років і досліджує ДНК. Тому це наша історія.
– Фактично, це останній Рюрикович, але на варшавському престолі.
