У столиці Чехії цими днями, напередодні 14 жовтня, дня Покрови, який є водночас Днем українського козацтва, а також Днем захисника України, відбулася зустріч із чеським дослідником історії українського козацтва Віталієм Павленком. Він займається історією козацтва давно і не приховує свого захоплення темою, так само як і прагнення довідатись якомога більше про цю одну з найцікавіших сторінок історії України. Зрештою, на зустріч із слухачами – представниками української громади в Празі – Віталій Павленко прийшов в козацькому каптані і з шапкою, обшитою хутром, до речі, не в оспіваних «шароварах».
Як наголосив Віталій Павленко в розмові з Радіо Свобода, імпульсом до вивчення теми послужило родинне коріння: «Точно взагалі не знаю, скільки Павленки жили в цьому селі, але мій батько і дід із села Звонецьке на Дніпрі. Це село зродилось як козацьке поселення біля порогів, щоб контролювати те, що відбувається на Дніпрі, хто ходить через пороги».
Сам себе Віталій Павленко називає «популяризатором і пропагандистом» теми українського козацтва. «Більшість джерел я брав з інтернету. Є люди, які більш ґрунтовно, ніж я, займаються історичною реконструкцією, це для них не хобі, а наукова справа», – зауважує він.
Із зібраних і вивчених матеріалів, на думку дослідника, коріння організації й формування перших оборонних підрозділів, які встали на захист українських земель, потрібно шукати в історії європейського війська, зокрема, в Голландії, Іспанії, Франції. Кольчуга й ватник, який одягався під неї, щоб удар противника послабити, черевики, холодна зброя, щит, шолом – так приблизно виглядав воїн в 11-му столітті.
Віталій Павленко докладно розповів про еволюцію озброєння козаків, яким тоді можна було зупинити ворога. Зрештою, це була не тільки зброя, цьому служили й оборонні споруди – фортеці, які будувались з врахуванням бойової потуги ворога. Бої піхотинців чи вояків на конях в Центральній Європі – типовий образ битви тих часів.
Одна з важливих тем – давні українські думи і пісні про козацтво, а також образ українського козака у свідомості сучасників: чи обов’язково це має бути такий собі чоловік у широких шароварах і з «оселедцем» на голові. На думку дослідника, такий образ прижився, тому що людям такий образ козака подобається, та й «не треба боротись з тим, що є, треба просувати те, чого немає, просувати правду, а з цим у нас погано».
«Шаровари з’являються у турків в кінці 17-го століття, поступово ця мода поширюється, в тому числі й на наші землі. Я і мої колеги не говоримо, що цього не було, тобто шаровари були, але це був невеликий відрізок часу», – зазначає дослідник.
Віталій Павленко вважає, що ми мали б «просовувати свій погляд на історію, в тому числі й на нашу сучасну історію».
«Ми повсюди говоримо про козаків як про наше надбання, надбання наших пращурів, а вони воювали вогнепальною зброєю. А в Україні немає закону про вогнепальну зброю, відповідно – немає спорту, який би відтворював найважливішу козацьку зброю, те, чим вони воювали», – зауважує дослідник.
Він розповів зацікавленим слухачам на зустрічі, як українське козацтво героїчно стояло в обороні півдня руських земель, що в 13–18 століттях входило складовою до великого Князівства Литовського, а потім стало частиною Речі Посполитої. Як наголосив Віталій Павленко, Європа про Україну й відвагу українських козаків знала, «це був єдиний європейський простір, по якому ходили люди, вони родичалися і непогано себе почували».
Зустріч українського дослідника Віталія Павленка з українською громадою відбулась під патронатом Посольства України в Чехії та громадської організації «Українська європейська перспектива».
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
