Доступність посилання

ТОП новини
11 липня 2020, Київ 02:05

Окупована Росією частина Донбасу стала випаленою землею (огляд преси)


На акції під Офісом президента з вимогою не підписувати «капітуляційних угод з Путіним» – не погоджуватися на так звану «формулу Штайнмаєра». Київ, 19 вересня 2019 року

Донбас, а точніше, його частина, окупована Росією, горезвісні «ОРДЛО» – це проблема, констатує газета «День». От лишень чия? Від самого початку подій і досі ця територія – проблема України. Вона несе всі обов’язки перед Донбасом (виплату пенсій і допомоги), але не має щодо нього жодних прав.

Де-факто ці землі контролюються Росією, хоча офіційно вона й визнає їх частиною України. Щоб ця територія з української проблеми перетворилася на російську, достатньо лише офіційно оголосити її окупованою Росією – що, власне, так і є.

Припустімо, що Путін пішов з ОРДЛО, і регіон повністю повернувся під контроль Києва. Що ж отримує Україна? По суті, випалену землю, з якою незрозуміло що робити. До війни Донбас був промисловим регіоном. Тепер він ним бути в будь-якому разі не зможе. Виходить, спустошили територію одні, а оплачувати її відновлення повинні інші. Але це якщо прагнути будь-що і якнайшвидше реінтегрувати ОРДЛО назад в Україну. Проте хто сказав, що це потрібно робити будь-що і якнайшвидше? – запитує автор статті Ілля Федосєєв.

Він наголошує, що українська армія вже засвідчила, що цілком здатна тримати лінію фронту на Донбасі. Потрібно лише відстояти своє, а це цілком реально. Тож Києву можна поки що тимчасово забути про ОРДЛО. Тільки б не пустити «русский мир» далі від тих кордонів, у яких він нині перебуває, зазначає дописувач.

Україна фактично виконала умови, які були виставлені Кремлем для проведення зустрічі керівників держав в межах «нормандського формату». Однак розведення не було єдиною умовою для майбутньої зустрічі. Тепер питання – чи відбудеться «нормандська зустріч»? Адже довіряти Москві немає жодних підстав, зазначає дописувач газети «День» Іван Капсун.

У ЗМІ вже з’явилася інформація, що зустріч «Нормандської четвірки» на найвищому рівні може відбутися 24 або 26 листопада. Хоча досі остаточного підтвердження ця інформація не отримала.

Утім, одна справа – добитися зустрічі, інша справа – провести її на належному рівні. Адже навпроти – досвідчений супротивник, плюс французи та німці, які фактично прагнуть «закрити» це питання. Більше про можливу зустріч йдеться в статті «Українська стратегія».

Про парадокси української економіки пише газета «Україна молода». Кореспондента видання Тараса Здоровила суперечності українського ринку не перестають дивувати. А саме: гривня суттєво укріпилася, взявши в тісні «шори» валюту, а ціни хоч повільно, але впевнено зростають фактично на всі товари та послуги, зокрема й на хліб. Ціна на нього злетіла вгору за останні два роки на 22%. І це при тому, що цього року ціна на зерно суттєво впала. То де ж логіка?

Експерт газети Олег Пендзин зазначає, що виробники хліба завжди знайдуть виправдання підвищенню цін. Він нагадує, що з початку поточного маркетингового року Україна експортувала майже 20 мільйонів тонн зернових культур. Уся ця картинка починає нагадувати економісту своєрідний курс на зубожіння власного народу заради збагачення окремих ділків та їхніх абсолютно не обґрунтованих «економічних розрахунків».

Експерт вважає, що настав час таки повернути держрегулювання на основний продукт харчування для найменш захищених верств населення й дещо збити апетити «хлібній мафії». Про це йдеться в матеріалі «Зерно дешевшає – хліб дорожчає».

Чому миролюбний дух українців призвів до втрати держави за царювання Петра І і як не повторити помилок нині, дає поради в газеті «Україна молода» історик Віталій Мамалага.

Він наголошує, що досвід попередніх поколінь, тобто історія, вчить. Й існує безліч прикладів, коли суспільства не повторювали ні своїх, ні навіть чужих помилок. Дописувач згадує приклад поляків, які наприкінці XVIII століття, припустивши можливість мирного співіснування в одній державі з росіянами, втратили власну державність та, швидко усвідомивши помилку, наступні двісті років не складали зброю у боротьбі за те, щоб бути собою.

Небагато в українській історії знайдеться більш повчальних для нас прикладів, ніж доля Івана Мазепи та його Гетьманської столиці – Батурина. Історик вважає, що його загибель стала поворотним моментом української історії. Це була справжня каральна акція. І якби у 1708 році Батурин вистояв, то можливо зовсім по іншому розвивалася б історія України. Докладніше йдеться в матеріалі «Батурин більше не загине!»

  • Зображення 16x9

    Ірина Біла

    На Радіо Свобода працюю з кінця 1990-х. Закінчила Київський університет культури і мистецтв – інформаційна, бібліотечна та архівна справа.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

ІНШЕ З МЕРЕЖІ



Загрузка...

Recommended

XS
SM
MD
LG