Київ – У деяких колах її називають «самітом миру». Однак зустріч у «нормандському форматі» в понеділок у Парижі, схоже, навряд чи виправдає таку назву, якщо тільки не будуть більш суворо дотримуватися припинення вогню на сході України. Хоча навіть це має мало шансів, судячи з оцінок офіційних осіб, аналітиків і одного з чотирьох глав держав, залученого до цього процесу.
9 грудня лідери України, Росії, Німеччини та Франції зустрінуться вперше за понад три роки, і вперше президент Росії Володимир Путін матиме можливість зустрітися віч-на-віч із Володимиром Зеленським, комедійним актором, який був обраний президентом України у квітні після передвиборчої обіцянки про досягнення миру.
Це рідкісний шанс для реального прогресу у вирішенні конфлікту на Донбасі, під час якого було вбито 13 тисяч цивільного населення та учасників бойових дій у боротьбі між силами Києва та бойовиками за підтримки Москви. Починаючи з квітня 2014 року, після захоплення контролю над Кримським півостровом, Росія розпалює сепаратизм по всій Україні.
Канцлер Німеччини Ангела Меркель та президент Франції Емманюель Макрон, ймовірно, прагнуть прориву – великого кроку для припинення єдиної війни, яка ведеться сьогодні в Європі, конфлікту, який ускладнив відносини з Києвом та Москвою та підірвав економічні зв'язки з Росією.
Але існують обмеження в тому, що робитимуть Путін і Зеленський заради припинення війни.
Кремль хоче зберегти якомога більший вплив над Києвом, використовуючи для цього території на Донбасі, контрольовані сепаратистами за російської підтримки. У той же час, український президент повинен зважити переваги прогресу на шляху до миру з потенційно згубним ризиком, що ці кроки можуть сприйняти як капітуляцію перед Москвою.
Наступний момент, що ускладнює переговори в Парижі – це те, що вони відбуваються в умовах політично мотивованого розслідування щодо імпічменту президента Дональда Трампа у Вашингтоні. Україна опинилася у центрі події, через що виникло питання щодо багаторічної підтримки США в той час, коли Україні вона потрібна найбільше, як стверджують чиновники, дипломати та аналітики.
Усе це відповідає зниженню очікувань від зустрічі, яку розпрацьовували місяцями до того, як остаточно була визначена дати та були проведені кроки з обох сторін щодо зменшення напруженості. До цих кроків зараховують великий обмін полоненими у вересні та відведення військ із лінії фронту в трьох місцях у жовтні та листопаді.
«Я не очікую прориву на Паризькому саміту, – сказав Володимир Фесенко, директор Центру політичних досліджень «Пента» в Києві. – Але, швидше за все, цей саміт не буде невдалим».
Це занижена оцінка, але її, ймовірно, поділять вищі посадові особи як у Москві, так і в Києві.
Для Зеленського цей саміт є, до певної міри, успіхом, зауважує Альона Гетьманчук, директор аналітичного центру Центру «Нова Європа».
Те, що Київ та Москва принаймні змогли домовитись про нову зустріч після років тупикового ситуації – «це прогрес, досягнутий Україною», зазначає Гетьманчук.
«Україна задовольнила дві російські умови для проведення саміту... навіть незважаючи на те, що реалізація цих умов викликала супротив усередині України», – сказала вона, посилаючись на письмову згоду щодо так званої «формули Штайнмаєра».
Але Гетьманчук зазначила, що, хоча очікування були високі, коли лідери 15 листопада домовилися про проведення так званого саміту в «нормандському форматі», надії все ж слід стримати.
Дуель?
Зеленський припустив, що його власні очікування досить посередні.
«Часто ці зустрічі проходять по колу, коли люди повторюють однакові речі один одному», – сказав він журналістам Time, Le Monde, Der Spiegel та Gazeta Wyborcza під час інтерв'ю 30 листопада. «Ось, що я знаю, досліджуючи їх: люди прийшли на ці зустрічі з наміром, щоб нічого не сталося».
Окрім чотиристоронніх переговорів, Путін та Зеленський зможуть також зустрітися один на один, заявив у листопаді помічник Путіна Юрій Ушаков. Офіційний представник адміністрації Зеленського повідомив Радіо Свобода, що питання зустріч один-на-один розглядалося, але остаточне рішення ще не прийняте.
Обидва президенти можуть використовувати Паризькі переговори для вирішення низки питань, включаючи потенційну нову угоду про транзит та постачання природного газу. Однак, війна на Донбасі та майбутнє окремих районів Донецької та Луганської областей (ОРДЛО), буде головною темою дискусії.
Війна почалася в квітні 2014 року після того, як Росія захопила Крим. Завдяки двом мирним угодам, що відомі як «Мінськ-1» та «Мінськ-2», у вересні 2014 року та лютому 2015 року, де посередниками виступили Німеччина та Франція, вдалося заморозити лінію фронту та стримувати запеклі бої, але тривалого припинення вогню досягти не вдалося.
Бойові дії тривали, українські солдати гинули (дві-три людини на тиждень). Було зроблено кілька кроків, відповідно до Мінських угод, задля досягнення миру, але кожна сторона тлумачила їхнє формулювання по-різному. Київ стверджує, що умови, узгоджені в часи, коли їхні солдати перебували під інтенсивними обстрілами з боку противника, є більш сприятливими для Москви.
Вступаючи в переговори, Зеленський, чий рейтинг популярності знизився із 73 відсотків у вересні до 52 відсотків у листопаді, згідно з останнім опитуванням Київського міжнародного інституту соціології, зіткнувся з тиском вдома на декількох фронтах, не дивлячись на те, що 75 відсотків Українці підтримують його переговори з Путіним.
«Сподіваємось, Зеленський розуміє, що його дії мають бути обмеженими», – зазначила Альона Гетьманчук.
Критики президента, зокрема деякі націоналістичні групи, ветерани та опозиційна партія його попередника Петра Порошенка стверджують, що він готується «капітулювати» перед Путіним шляхом компромісів, які загрожуватимуть національній безпеці України та знімають з Росії відповідальність після більш ніж п'яти років збройного втручання.
Ні капітуляції
Тисячі українців протестували проти угод Зеленського з Путіним під час низки демонстрацій у центрі Києва в жовтні. Вони попередньо планують їх повторити напередодні зустрічі в Парижі.
«Люди хочуть миру, а не капітуляції», – сказав Порошенко газеті Kyiv Post минулого місяця, говорячи про майбутню зустріч у Парижі.
«Нам потрібен мир на умовах України, ніщо немає ставити під сумнів єдність України, жодних переговорів про федералізацію», – сказав він, посилаючись на процес, який підтримує Росія, щоб послабити контроль центрального уряду над Україною, передавши більше влади своїм областям.
Такі ж думки лунали минулого місяця в окопах на фронті, де багато українських військових висловлювали занепокоєння з приводу того, наскільки далеко Зеленський може піти задля припинення війни.
«Ми втратили занадто багато людей. Занадто багато крові було пролито, щоб [Київ погодився] на компроміси», – сказав військовослужбовець у місті Мар'їнці, який попросив не називати його ім’я, остерігаючись помсти з боку начальства за критику головнокомандувача.
На Паризькій зустрічі, за словами українських чиновників, чотири лідери намагатимуться досягти прогресу щодо Мінських домовленостей, які прокладають шлях до повного припинення вогню, відновлення контролю Києва над територіями Донбасу та тривалого миру.
Напередодні зустрічі, Зеленський досягнув прогресу щодо розведення військ (у трьох місцях), а також провівши переговори з Путіним задля великого обміну полоненими, коли у вересні 35 українців повернулися додому.
В інтерв'ю 30 листопада Зеленський пояснив наступні кроки, які він сподівається зробити на шляху до миру, які, ймовірно, будуть головними питаннями дискусії в Парижі. По-перше, за його словами, він хоче побачити наступний обмін полоненими «у чітко визначені терміни» та справжнього припинення вогню.
«Ці перші два моменти пов'язані з життям людей. Саме тому, для мене, це два найважливіші питання», – сказав він.
Контроль над кордоном
Також Зеленський сподівається поговорити з Путіним про вибори в районах, які зараз не перебувають під контролем уряду. У зауваженні, яке навряд чи влаштує Кремль, він повторив, що «перед виборами нам потрібен відхід військ, повне роззброєння всіх незаконних формувань...»
«Вирішення цих трьох питань дасть усвідомлення того, що ми хочемо закінчити війну», – сказав Зеленський, маючи на увазі, що невдача будь-якого з цих трьох пунктів означатиме, з погляду Києва, що Росія не зацікавлена в мирі.
Ще одним великим «яблуком розбрату» є час щодо відновлення Києвом контролю над кордоном з Росією на території, яка зараз є окупованою. Через цей кордон, як стверджує Україна та НАТО, протягом усієї війни надходять російські бойовики та зброя, включаючи ракетну установку «Бук», якою збили літак рейсу MH17 «Малайзійських авіаліній» у липні 2014 року, коли загинуло 298 пасажирів та членів екіпажу.
Київ хоче, щоб це відбулося до того, як відбудуться будь-які вибори, але наразі у Москви немає чіткої відповіді, коли буде можливо передати контроль над кордоном.
«Якщо ми навіть дійдемо до цього, то це буде найскладніше питання на цих переговорах», – сказав Зеленський в інтерв'ю, можливо припускаючи, що це гостре питання залишать на пізніше.
Це може підійти Москві.
У колонці на сайті «Республіка», російський аналітик зовнішньої політики Володимир Фролов написав, що «Кремль не хоче сюрпризів у процесі переговорів» і що Путін навряд чи вийде за рамки обговорення того, про що було заздалегідь домовлено на папері до початку зустрічі, а це не включає питання кордону.
Якого б прогресу не було досягнуто у Парижі, супротивники Зеленського в Києві, швидше за все, піднімуть ґвалт, сказав Володимир Єрмоленко, директор з європейських проектів «Інтерньюз-Україна» та головний редактор сайту новин UkraineWorld.
«Зеленський, безумовно, готовий до компромісів. Я не впевнений, що Путін хоче компромісів, – сказав він. – Я думаю, що будь-яку поступку Росії сприймуть дуже погано в Україні».
«Я думаю, що головне, чого ми повинні досягти – це припинити стрілянину, забезпечити виконання пункту Мінська щодо безпеки, – зазначає Єрмоленко. – Якщо політичне врегулювання не наблизиться, ми повинні будемо більше думати про соціально-гуманітарні питання: збільшити доступ до охорони здоров'я, продуктів харчування, освіти, контактів між людьми тощо. Гуманітарні та соціальні питання, на жаль, залишаються в тіні через тупикову ситуацію політичного процесу».
Серед прихильників Зеленського, за словами осіб, близьких до українського президента, існує занепокоєння про те, що його позиція щодо переговорів була ослаблена через слідство щодо імпічменту у Вашингтоні. У зв’язку з цим, виникла невизначеність щодо політики Білого дому стосовно України, висловлена критика країни з боку Трампа.
Розслідування щодо імпічменту
Ключовим питанням, яке розглядається в перебігу розслідування в Палаті представників США, є те, чи затримав Трамп військову допомогу Україні в розмірі 391 мільйон доларів, щоб змусити Зеленського відкрити розслідування проти політичних конкурентів президента США та необґрунтовану теорію про те, що Україна, а не Росія, втручалася у вибори президента США у 2016 році.
Кілька американських дипломатів і чиновників, які мали важливу роль у формуванні політики України в останні роки, подали у відставку або були відсторонені від своїх посад протягом останніх місяців, що ускладнило Зеленському процес із досягнення миру. Серед них колишній посол у Києві Марі Йованович та колишній спеціальний представник США Курт Волкер, який брав участь у спробах припинення війни.
Вільям Тейлор, колишній посол в Україні, який повернувся до Києва, щоб очолити посольство США після звільнення Йованович минулої весни, повідомив Радіо Свобода минулого місяця в Маріуполі, що відставка Волкера – це ще один удар, не дивлячись на те, що він досяг зовсім невеликого прогресу в переговорах із російським колегою Владиславом Сурковим.
«Сумно казати, але розмови між послом Волкером та Сурковим не просунулися далеко за останні півтора року», – сказав Тейлор.
Однак Тейлор сказав, що він не втрачає надії. «Можливо, перспективи дискусій між українцями та росіянами розвиватимуться швидше».
Виступаючи разом із Макроном 3 грудня, Трамп заявив, що прогрес на переговорах в Парижі є: «Дуже важливим» як для України, так і для Росії, «оскільки вони воювали довгий час. Занадто довгий». «І є вірогідність, що дуже великий прогрес може бути досягнутий», – сказав Трамп.
Для влади Києва та Заходу одним із головних питань є те, чи дійсно Путін хоче закінчити війну. Адже вона йому дала важелі впливу над Україною, яка обрала рішучий західний напрямок із моменту Євромайдану в 2014 році, в результаті якого був повалений уряд Віктора Януковича.
«Зеленський, безумовно, готовий до компромісів, – сказав Єрмоленко. – Я не впевнений, що Путін хоче компромісів».
Тим часом для Зеленського існує багато перешкод, але є і потенційно позитивний момент, зазначила Альона Гетьманчук: навіть якщо на саміті буде досягнуто зовсім невеликого прогресу, Україна виглядатиме краще, ніж Росія.
«Наразі стратегія Зеленського зрозуміла: показати, що він серйозно ставиться до врегулювання, що є політична воля (закінчення війни), що він готовий до навіть непопулярних кроків удома, – зазначає вона. – І якщо врегулювання не відбудеться, в цьому слід звинувачувати лише Путіна».
Оригінал матеріалу читайте на англомовному сайті Радіо Свобода.
