Різдво у Львові: три дати родинного свята

Хоча календар і розділяє святкування Різдва в Україні, але багатокультурність Львова, яка тягнеться століттями, історично вплинула на традиції різдвяних свят у римо-католицьких, греко-католицьких, православних, вірменських родинах. Є чимало спільного у приготуванні страв і коляді, але передусім для всіх Різдво – це родинне свято, коли неодмінно провідують старших людей і колядують.

Надвечір'я у тих вірних, хто святкував Різдво за григоріанським календарем, було 24 грудня, у вірних Вірменської Апостольської церкви – 5 січня, у православних і греко-католиків – 6 січня. Дати відмінні, але те, що українці, поляки, вірмени століттями жили поруч у Львові вплинуло на творення атмосфери Різдва у місті, те, що його проводять у колі сім’ї. У римо-католиків, православних і греко-католиків різдвяні традиції і обряди дуже схожі. Ті ж 12 пісних страв на Святвечір, коляда, різдвяне богослужіння.

Голова товариства «Холмщина» Ірина Гринь розповідає, що українці, які мешкали на Холмщині, це була споконвічна їхня територія (сучасна Польща), зуміли зберегти українську мову, культуру, традицію. З березня 1944 року більшість українських сіл на цих теренах були спалені, вбито сотні людей. У вересні 1944 року уряди УРСР і Польщі підписали угоду про переселення українців з Польщі до радянської України, а поляків із Західної України – до Польщі. Останнє Різдво хомчаки, які вижили, відсвяткували у своїй рідній домівці у 1946 році. Покидали свою землю, по суті, без нічого. Могли взяти обмаль речей. Однак у пам’яті залишились родинні традиції Різдва.

«У нас дуже рідко ставили ялинку у хаті. В основному був сніп із необмолочених колосків – жито, пшениця, овес, конопля. А далі на Святвечір, традиційно, як в усіх українців, – кутя, узвар, решта страв залежала від земель, де жили українці. Більше лісу, то і більше грибних страв, де вода, то страви з риби, мав бути оселедець із діжки. Великі пампухи, або як їх називають рацухи, смажили з дріжджового тіста, без начинки і їх посипали гарячою цукровою пудрою. Вже тут ми почали і традиційні пампухи робити, а до наших ще вариться квасниця, мачанка з меду, горіхів. Ми, як могли боролись і зберігали українську мову пісню, коляду, страви», – розповідає Ірина Гринь, яка з родини переселенців із Холмщини.

Дід Ірини Гринь знав 16 куплетів коляди «Нова радість стала». Втім українці з Холмщини пам’ятають колядки, які співали ще їхні батьки. У цих різдвяних піснях слова прив’язані до рідної землі, пригадуються назви сіл, де колись жили українці.

Традиційно на святвечір в українських родинах готують кутю, узвар, вареники, пампухи, голубці, рибні, грибні страви. Залежно від традиції у родині чи в селі, господині пекли хліб.

«Моя родина потрапила в українське середовище, у Болехівський район. Звідти багатьох виселили на Сибір за українськість і переселенці з Польщі заповнили тут українську нішу. Звичайно, деякі звичаї перейняли», – каже Ірина Гринь.

Релігійна толерантність

Львів у довоєнний період, до вересня 1939 року, зберігав толерантне ставлення до людей різних віросповідань, говорить історик Іван Сварник. У 30-ті роки у Львові «Український кооператив» видавав календар, де були вказані всі українські, польські, єврейські свята.

«Коли українці працювали у крамницях, власниками яких були євреї, то власники надавали вихідний у релігійні свята і, навпаки. На побутовому рівні панувала толерантність і пошанування. Хоча після 1918 року ситуація для українців у Галичині була непростою. Слід враховувати, що між польською державою і Ватиканом була підписана угода (конкордат) про те, як мають дотримуватися релігійні погляди людей різних конфесій. Коли були змішані шлюби, то за правилом конкордату, якщо батько був католиком, то чоловіча гілка була католиками, а жіноча за віровизнанням жінки. Ці змішані подружжя створювали, значною мірою, платформу для порозуміння загалом», – зауважив Іван Сварник.

З ХІ століття у Львові проживають вірмени і тут розташований їхній головний храм. Вірменська громада жила поруч із польською, єврейською, українською, чеською у злагоді. Втім у ХХ століття Вірменська католицька церква підпала під радянські репресії, як і греко-католицька. Згідно з угодою між СРСР і Польщею у 1945 році вірмени-католики були виселені з Галичини у Польщу. До 1945 року у Львові діяв катедральний собор Львівської вірменсько-католицької архиєпархїі, який був зачинений, а з 2000 – це храм Української єпархії Вірменської апостольської церкви. Вірні цієї Церкви святкують Різдво 6 січня, одночасно із Богоявленням, як у ранні християнські часи.

5 січня вірменська громада зібралась у львівському храмі на Надвечір’я, яке називається «чрагалуйц», з вірменської «запалення лампад». За давнім звичаєм, люди запалювали свічки або лампадки і їх принесли додому. Це символізує божественне світло. Святвечір вірмени також проводять у колі родини. У них немає традиції коляди, але є багато давніх різдвяних пісень, церковних. Сьогодні на Львівщині проживає близько 3 тисяч вірмен. Близько 300 сімей – прихожани львівського собору.

«7 січня пригадуємо померлих, у нас панахида. Вірмени дуже домашні люди і люблять Різдво проводити вдома. Приймають у себе вдома тих, кого поважають. У давні часи був піст 50 днів, тепер у вірмен із 30 грудня до 5 січня. Дехто дотримується, особливо ті, хто провадять церковне життя. На святий вечір все пісне, роблять плов пісний із родзинками, горіхами, медом, сушеними фруктами, а також пісні страви без сметани, майонезу, рибні. Кожна господиня робить по своєму. Кожна страва є символічна. Кількість не має бути 12, є у давній церкві 3, було і 6. Готують і долму без м’яса. 5 січня роздаємо вірним свічки, бо Христос, як світло прийшов, освячуємо фрукт гранат. Різдвяна літургія починається вранці 6-го січня. Одразу після неї проводимо обряд освячення води, ми дотримуємося цієї давньої традиції. І роздаємо людям святу воду. Важливо не що, а як ми розуміємо Різдво, народження Христа, як по новому починаємо жити», – наголосив архиєпископ Вірменської Апостольської церкви Ісаак Поґосян.

Різдво у Львові останні десять років стало туристичним брендом і підприємці працюють із прицілом на гостей. У новорічний період з 24 грудня до 1 січня у Центр туристичної інформації міста звернули близько 3 тисяч туристів, переважно з України, Польщі, Туреччини, Білорусі, Литви, Німеччини. Більшість різдвяних заходів, запланованих у Львові, знайомлять з символами свята, як винесення дідуха (обжинковий сніп), що є символом злагоди у родині, доброго врожаю, відбудеться традиційна хода звіздарів, вертепів, а також відбудуться численні комерційні фестивалі.

Для львів’ян Різдво домашнє свято і люди відвідують один одного, для туристів – це відпочинок, розвага і ознайомлення з українськими традиціями.