У Білорусі в місті Полоцьку понад півсотні людей відгукнулися на заклик історика та археолога Сергія Тарасова зібратися під стінами Софійського собору на публічну лекцію «Полоцьк – початок білоруської державності».
Через екскурс у минуле Полоцького князівства, яке можна з впевненістю називати початком довгого і тернистого шляху до незалежності Білорусі, фахівець акцентував увагу на спробах «неприхованого знущання над національною пам'яттю».
Перфоманс за незалежність під Софією
У минулому році на території Верхнього замку почалася масштабна реконструкція. Згідно з планами міського Управління капітального будівництва, до 2021 року в будівлях, де тривалий час було розташоване медичне містечко, з’явиться кадетське училище. Це означає, що поруч із собором з'явиться режимний об'єкт з усіма відповідними ознаками військової установи, що суттєво ускладнить доступ до Замчища (території, де раніше був Верхній замок – ред.)
Сергій Тарасов каже, що з 58 років свого життя 45 років тією чи іншою мірою він присвятив вивченню надр Полоцька – у свою першу археологічну експедицію під керівництвом видатного дослідника Георгія Штихова він вирушив у 1975 році, коли був ще школярем. А вже потім, особливо в 1980–1990 роках, проводив розкопки постійно.
Уся прилегла до Софії територія – це суцільний музей під відкритим небом, переконаний він. Протягом сотень років тут зводилися монастирі, храми, просвітницькі установи, які в різні епохи зникали та знову з'являлися. Будівельна діяльність радянської епохи вже завдала непоправної шкоди культурному пласту, але сьогодні «бульдозерна» реставрація загрожує знищити навіть залишки того, що змогла приховати ця земля.
«Я маю мотивацію не тільки як учений, але і як громадянин, як білорус, – зазначив Сергій Тарасов. – Під загрозою збереження Верхнього міста, який є, без перебільшення, серцем, Ґраалем історії Білорусі. А це означає, що під загрозою вся наша незалежність! Я не проти знесення шпиталю (заради справедливості, йому тут теж не місце), але категорично проти розміщення поруч із Софійським собором кадетського корпусу».
На підтвердження своєї стурбованості полоцькі активісти перед початком зустрічі навіть влаштували політичний перфоманс – біля пам'ятнику «колисці білоруської державності» склали з окремих букв на аркушах паперу слово «Незалежність».
Історичні прогалини міністра освіти
Історик каже, що був шокований, коли на сторінках «Полоцького вісника» побачив цитату міністра освіти Ігоря Карпенка, який пообіцяв докласти «максимум зусиль, щоб побудувати в історичному центрі повноцінний кадетський корпус».
«Ми з Карпенком вчилися на одному факультеті в одному інституті, у нас були одні й ті ж самі викладачі, – пояснює своє здивування Сергій Тарасов. – Але він не тих вчителів слухав, або просто не знає, що історія єзуїтського колегіуму – це 240 років проти 70 років російських кадетів, які, вибачте, «віджали» собі чуже добро! Тому для мене це одна з головних причин бути тут, у черговий раз нагадати, що Полоцьк – серце нашої держави».
Спроби поширити екскурсію на територію, де ведеться зачистка медичного містечка задля розміщення кадетського училища, результату не принесли. До цегляної огорожі, за якою колись були розташовані корпуси шпиталю, додався по всьому периметру глухий двометровий металевий паркан. Вхід і вихід – через контрольно-пропускний пункт з охоронцями, які не пропускають нікого зі сторонніх.
Водночас, поверх укріплень видно, що на об'єкті зосередили значну кількість сили – десятки будівельників, багато спеціальної і вантажної техніки. Знесенню підлягають сім будівель, над якими зараз, власне, і працюють. Інші будівлі обладнають під навчальний корпус, центр військової підготовки, гуртожиток, харчовий блок. Також спроектована площа для вправ із марширування та спортивні майданчики.
Раніше керівництво міста обіцяло, що разом із будівельниками на території працюватимуть також археологи. Однак, у кращому випадку фахівців сюди пустять лише навесні, посилаючись на те, що споруди, які зносять, «не несуть історичної цінності». Сергій Тарасов з огляду на давній досвід упевнений: як тільки дійде до прокладання комунікацій, «обов'язково залізуть в культурні нашарування». За попередніми оцінками, щоб уберегтися від неминучих втрат, доведеться перерити близько 20 тисяч кубометрів землі.
Майданчик для поширення «русского мира»
У XIX столітті з метою «російського просвітництва» почали створюватися кадетські училища. Одне з них знову хочуть спорудити поряд із національною святинею – Софійським собором. Але що це за споруда, якою повинні пишатися полочани та й взагалі всі білоруси?
Згідно з історичними документами, основу освітньої системи в Полоцьку заклав орден єзуїтів. Його діяльність не припинялася навіть після першого поділу Речі Посполитої та переходу під юрисдикцію Російської імперії. У колегіум прагнули потрапити учні з віддалених земель, де членів ордену почали переслідувати. У 1828 році в сенат навіть надійшов указ імператора Миколи I, який заповів знайти кошти на Полоцьку духовну академію.
Однак, у 1830 році розпочалися повстання, тож плани змінилися. Царський уряд затвердив «Положення про губернські кадетські корпуси», які мали відкритися в шести містах імперії, включно з Полоцьким. 25 червня 1835 року, в день народження самодержавця, з метою «впровадження в Західному краї ідеї російського просвітництва, російського патріотизму і російської справи» на місці колишнього піарського училища почав працювати навчальний заклад закритого типу для підлітків 12–14 років. Для діяльності корпусу була відведена споруда монастиря, десять будівель ордену та шість казенних.
Сюди офіцери та чиновники відправляли своїх нащадків задля встановлення «русского мира» у Північно-Західному краї. А ось дітей, чиї батьки брали участь у повстанні 1830–1831 років, у навчальний заклад не приймали (після повстань 1863–1864 років історія повторилася). Практично всі викладачі були вихідцями з центральних губерній Росії та були православного віросповідання.
У 1838 році кадетська територія доповнилася колишнім єзуїтським костелом Святого Стефана, який до 1830 року також належав піарам (католицькому чернечому ордену – ред.) Він був пересвячений як православний Миколаївський храм і виконував роль головної церкви на території училища. Під час інспекції навчального закладу сюди двічі навідувався Микола І.
Студенти виявилися менш важливими, ніж кадети
Один зі слухачів публічної лекції, полоцький літератор Олесь Аркуш, розповів, що спочатку концепція розвитку інфраструктури в районі Софійського собору була зовсім інша – це мала бути територія, що приваблює туристів. Однак несподівано для місцевих жителів, було ухвалене рішення повернути місту кадетський корпус, який працював тут від 1835 року до жовтневого перевороту в Петрограді в 1917 року. Діяльність установи була відновлена в 2010 році, нині учні займаються в колишній школі №4.
«Просто неймовірно! – обурюється він. – Були суперечки, чи потрібно переміщати лікарню. Так, їй тут не місце, тому що не тільки відвідувачі, але навіть хворі пили під Софією чорнило (народна назва плодово-ягідних вин – ред.) І коли на чолі міськвиконкому був полочанин Володимир Точило, ухвалили рішення використати будівлі задля інших цілей – насамперед туристичних. Потім його замінили, інвесторів не знайшли (може і не шукали). Ходили розмови, щоб передати нерухомість університету – і це було б нормально, вони вже займають інші корпуси єзуїтського колегіуму. Але військовий кадетський корпус у такому місці – це жахливо».
Як зазначив Олесь Аркуш, навряд чи знайдеться багато жителів, які схвалюють перспективу такого сусідства, коли з-за паркану училища будуть доноситися команди командирів і барабанний бій плацу. До того ж, у місті достатньо будівель, які б потребували значно менших фінансових витрат для переоформлення під навчальний заклад.
На основі Комплексної програми розвитку Полоцька був розроблений інвестиційний проєкт. Планувалося відтворити втрачені будівлі василіанського монастиря, провести музеєфікацію руїн храмів і цивільних споруд XII століття, створити центр історії та археології. А також відновити оборонні вежі, спорудити оглядові майданчики, пішохідний міст, готелі та кафе в середньовічному стилі.
Для цього був потрібний висновок медичних установ, що перебувають під охороною. Фактично цей пункт був виконаний, але на території Верхнього замку так і не з'явилися ні готелі, ні кафе, ні музеї, ні галереї. Амбітні плани скінчилися переселенням в історичні будівлі кадетського училища. Очікується, що 300 кадетів заселяться в казарми 1 вересня 2021 року.
Пройти шлях від кадета до калиновця
Документи проєкту зміни колишнього медичного містечка розробив інститут «Віцебскграмадянпраект». Згідно з ними, будівельні роботи оцінюються приблизно в 30 мільйонів рублів. Генеральним підрядником виступає підприємство «Полацаксельбуд», яке до цього відзначилося ремонтом будівлі районного виконавчого комітету, водогінними вежами та іншими індустріальними об'єктами.
Полоцька влада не коментує, звідки взялося таке щедре фінансування кадетського училища, в той час, як охочих інвестувати в туристичну галузь не знайшлося.
За даними полоцького громадського та профспілкового діяча, голови Вільної профспілки Білорусі Миколи Шараха, кошти були виділені відповідно до вимог так званої Союзної держави (союз Російської Федерації та Республіки Білорусь – ред.), що повністю відповідає ідеології відродження установи з проросійським нахилом.
Фінансування не білоруське, а російське. Для полочан і всіх, хто небайдужий до нашої історії, такий варіант абсолютно неприйнятнийМикола Шарах
«Є домовленість із пітерським інвесторам щодо вкладень у відновлення кадетського училища, – стверджує активіст. – Зрозуміло, при відсутності вільних коштів міська влада вхопилися за пропозицію і з задоволенням дала зелене світло. Тому фінансування не білоруське, а російське. Для полочан і всіх, хто небайдужий до нашої історії, такий варіант абсолютно неприйнятний. Сьогодні на складах припадає пилом величезна кількість артефактів, тому що їх ніде виставляти. А тут чудові площі, які логістично утворюють єдиний комплекс із Софією».
Утім, співрозмовник з посмішкою додає, що якщо інших варіантів немає, нехай російські інвестори роблять вклади і надалі. За його словами, кращі часи, безумовно, настануть, і тоді недосвідчені кадети стануть справжніми білоруськими «калиновцями» (назва походить від імені Кастуся Калиновського, одного з керівників Січневого повстання 1863–1864 років проти влади російського царя – ред.)
Оригінал матеріалу – на сайті Білоруської служби Радіо Свобода
