Поки вчені шукають вакцину і способи зупинити поширення коронавірусу з Китаю, спалах захворювання обростає міфами і чутками. Паніка і неперевірена інформація – неминучі супутники будь-якої епідемії або масового захворювання.
У 1970 році в Одесі стався спалах холери – це була одна з найвідоміших епідемій в історії колишнього СРСР. В її поширенні звинувачували єгиптян і радянських офіцерів, віряни просили майбутнього главу Української православної церкви провести рятівну хресну ходу, а 16-річний школяр від нудьги надрукував листівки, в яких від імені Брежнєва закликав громадян не піддаватися паніці і спокійно помирати.
Смерть сторожа Лютикова
Спалах холери в Радянському Союзі був частиною пандемії, яка почалася в 1961 році і давала знати про себе в різних країнах світу, передусім азійських. Пік пандемії припав якраз на 1970-й. Є дві основні версії того, як збудник небезпечної хвороби, вібріон Ель-Тор, потрапив на радянську територію: з Ірану через Каспій або з Індії чи Пакистану на торгових кораблях. У липні спалахи холери мали місце в Батумі і Астрахані, а в серпні – в Одесі і Керчі.
В основу цієї публікації лягли щоденні повідомлення про епідемію і боротьбу з нею на території України, які КДБ УРСР відправляв керівництву республіканської Компартії. Ми вибрали найцікавіше з кожного повідомлення і склали хроніку тих днів.
Потрібно розуміти, що повідомлення КДБ не істина в останній інстанції і якісь дані (наприклад, про кількість жертв) можуть бути неточними. Деякі деталі, відсутні в документах спецслужби, взяті з інших джерел.
4 серпня
(Тут і далі – не дата подій, про які йдеться, а день, коли КДБ доповів про них у ЦК Компартії України. Самі події відбувалися, зазвичай, за один-два дні до повідомлення про них або раніше.)
Перший тривожний «дзвіночок» надійшов із Одеси. 3 серпня в міську лікарню доставили 56-річного Федора Лютикова. Він працював сторожем у радгоспі імені Кірова, розташованому на полях зрошення поруч із обласним центром. У чоловіка підозрювали гострий ентероколіт. Сам хворий вважав, що отруївся копченою рибою. Пізно ввечері він помер. Аналізи показали, що у Лютикова була холера.
Увагу КДБ привернув той факт, що недавно до сторожа приїжджали родичі з Узбекистану. Сім’ю померлого ізолювали.
Ось як одеський історик Павло Урсу змальовує те, що відбувалося в місті:
«Можна без жодного перебільшення сказати, що ніч проти 4 серпня 1970 року багатьом одеським начальникам запам’яталася на все життя. Вже о пів на першу ночі запрацював протиепідемічний штаб осередку хвороби, незабаром у його розпорядження прибула рота солдатів внутрішніх військ для оточення інфекційної лікарні, штабу та інших установ. У цей же час неприємна новина була передана першим особам – секретарю обкому П. Козирю, голові облвиконкому А. Дуднику, головному санітарному лікарю республіки М. Мельнику, який терміново прибув до Одеси, а також начальникам міліції і служби безпеки. Вночі та в першій половині дня 4 серпня були розгорнуті шпиталі для хворих і окремо – для підозрюваних (провізорський), ізолятор для контактних. На Пересип і в район Хаджибейської дороги попрямувала бригада лікарів-інфекціоністів для подвірних обходів».
5 серпня
У лікарні ізолювали не тільки рідних сторожа Лютикова, а й тих, хто спілкувався з ним протягом останніх днів. Будинок померлого охороняє міліція.
За добу в лікарню з підозрою на холеру потрапили ще шестеро людей. Щодо чотирьох уже готові результати аналізів – у всіх негативні.
Про холеру доповіли особисто главі республіки – першому секретареві ЦК КПУ Петру Шелесту.
Закрити на карантин
Стає зрозуміло, що подолати проблему в зародку навряд чи вийде. Створена в Одесі Надзвичайна протиепідемічна комісія (НПК) вирішує закрити місто. Виникає друге велике вогнище захворювання – Керч.
6 серпня
У одного з шістьох хворих, госпіталізованих днем раніше, все-таки знаходять холеру. Це І. Дашук, який нещодавно прилетів в Одесу із Горького.
До лікарні з ознаками небезпечної хвороби потрапляють ще троє одеситів.
Саме 6 серпня місцева влада офіційно ввела в місті карантин, розповідає у своїй книжці історик Урсу. Виїхати з Одеси тепер можна тільки після обсервації: кількох днів під наглядом лікарів у спеціально відведеному приміщенні – під це виділяли піонерські табори, школи, теплоходи в порту тощо. Як зазначає Дмитро Урсу, заходи карантину були половинчастими: місто не оточили, вокзали і порт продовжували працювати. Потрібного ефекту це не дало, зате в місті почалася паніка.
7 серпня
У лікарні з підозрами на холеру вже 12 осіб. П’ять випадків зараження підтверджені. Ще 353 людини, які контактували з хворими, – в ізоляції.
Крім Лютикова померли двоє пацієнтів – Кожушко і Чолак. Три людини у важкому стані.
Випадки зараження зареєстровані у всіх районах Одеси. Хвороба перекинулася і на сусідній регіон: 28-річний інженер-будівельник В. Ріхтер, мешканець Первомайська Миколаївської області, повернувся з одеського відрядження і відразу потрапив до лікарні у важкому стані з холерою. Ймовірно, заразитися встигли його мати і дружина.
8 серпня
Ознаки холери виявили у хворих у чотирьох областях – додалися Херсонська і Кримська.
У Керчі діагноз підтвердився у двох госпіталізованих. 73-річний П. Шаров, імовірно, заразився холерою від батумських рибалок, які прибули на траулері в керченський порт. Він помер на лікарняному ліжку.
Із Одеси 6 і 7 серпня на поїздах, автобусах і літаках вивезли 50 тисяч людей. А наступного дня міська влада ввела вже повноцінний карантин: Одесу та околиці оточили військами і міліцією, обсервація стала обов’язковою для тих, хто виїжджає. При цьому офіційно це рішення ніде не публікувалося.
Одночасно керівництво держбезпеки УРСР готується присікати чутки і доручає з’ясувати, чи не заразили часом одеситів вороги:
«У КДБ при РМ УРСР і УКДБ створені спеціальні оперативні групи. Вживаються заходи до запобігання можливих небажаних процесів і проявів, поширення провокаційних і панічних чуток. <...> Органи КДБ республіки вивчають версію про можливе занесення інфекції у ворожих цілях».
10 серпня
У лікарнях країни сотні пацієнтів із підозрою на холеру. Підтверджені випадки в двох нових областях – Запорізькій і Чернігівській, непідтверджені – ще в шести. Більшість хворих – уже не в Одесі, а в Керчі.
Затримані 17 поїздів із Одеси, на холеру перевірили півтори тисячі пасажирів. П’ятьох зняли з потягу і відправили до лікарень.
КДБ переказує повідомлення про холеру, які транслюють українською мовою Радіо Свобода і «Голос Америки». Для радянських громадян «ворожі голоси» до самого кінця епідемії будуть єдиним джерелом інформації про холеру. Місцеві ж газети, радіо і телебачення мимохідь, обтічно і без подробиць згадують про «гострі кишкові інфекції».
«Москалі», єгиптяни і західні «голоси» – кого звинувачували в епідемії
Чутки, в тому числі далекі від реальності і просто абсурдні, – характерна риса будь-якої епідемії. При відсутності офіційної інформації про холеру ці чутки народжувалися і розліталися містами СРСР із перших днів – і все ще з’являлись навіть після того, як поширення інфекції вдалося зупинити.
11 серпня
Ще одна смерть: помер 33-річний мешканець Черкас А. Миколаїв, який напередодні приїхав із Одеси. Вранці 10 серпня на карантин закрили Керч.
Городяни «негативно висловлюються» про проблеми з водою і продуктами, жахливий стан каналізаційної системи – і потрапляють у зведення чекістів.
В Одесі популярною стає версія про те, що холерний вібріон потрапив у місто морем із Єгипту. Одне з припущень – це радянський армійський інструктор повернувся з єгипетського відрядження. Побутує думка, що, навпаки, винні єгипетські військові, що прибули в СРСР вчитися. На цьому тлі, повідомляє КДБ, у місті посилюються антиарабські настрої.
«У цьому питанні мене обурює одне, що наші медичні газети і взагалі література дописалися до того, що, мовляв, у нас, у соціалістичному суспільстві, таких захворювань, як чума і холера, бути не може. У зв'язку з цим ніякої профілактики від кишкових захворювань не проводили, не було і ніякого нагляду. Зараз же, як виявилося і як стали вже писати, кишкових захворювань у нас дуже і дуже багато. То де ж логіка? І коли ця тріскотня у нас закінчиться?» – скаржиться на дезінформацію працівник київського авіазаводу М.
Є й ті, хто схильний підозрювати в усьому іноземні спецслужби. «Можливо, до цього ще хтось із іноземців доклав руку», – вважає один із співробітників видавництва «Дніпро».
12 серпня
Ще дві смерті, обидві в Керчі. За добу ізольована рекордна кількість людей, які контактували з хворими, – 1520.
В Одесі знаходять надруковану на машинці хуліганську листівку, підписану ім’ям Брежнєва. Вона закликає городян не піддаватися паніці: «Товариші, будьте мужніми і волелюбними, не збирайтеся швидко вмирати. Ви краще трішки помучтеся, як мучилися колись ваші предки». А якщо з’явилися ознаки хвороби, автор рекомендує лягати на ліжко і «спокійно помирати», «тому що холера невиліковна».
Києвом курсують чутки:
- холеру занесли іноземці;
- епідемія – «акт агресії з боку імперіалістичних держав»;
- в Одесі від холери помирає близько 300 осіб на добу;
- від хвороби помирають і в Києві.
В «підігріванні нездорових настроїв» КДБ звинувачує західні радіостанції: «Фіксуються спроби з-за кордону впливати на поширення панічних чуток».
13 серпня
Страждань одеситам додає злива: дощ частково затопив 97 будинків і заливає каналізаційну систему, а це може сприяти поширенню холери.
У Тернополі на привокзальній площі затриманий 50-річний Володимир Палиця. Будучи напідпитку, він вигукував, що холеру в Одесу завезли «москалі». Проти нього порушили кримінальну справу.
Листи і втечі
Із сотень тисяч курортників, яких епідемія застала в Одесі і Керчі (тільки в Одесі їх було близько 300 тисяч), поїхала додому лише невелика частина: на всіх елементарно не вистачало транспорту. Решта застрягла на невизначений час – поки не скасують карантин. Були й ті, хто на свій страх і ризик намагався прорватися через оточення.
14 серпня
Ще одна людина помирає в Одесі, і загальна кількість жертв холери в республіці сягає 10.
КДБ знаходить і вилучає листи, в яких «містяться панічні настрої». «Толик. Холерне кільце замкнулося навколо Криму. Кругом паніка і хаос. Карантин 75 днів. Не можу ні про що думати, не можу і писати. Молись за нас...» – йдеться в одному з таких перехоплених послань, надісланому з Севастополя в Київ.
Із листа іноземки з Києва до Франції: «Поїздка ця жахлива. Після Москви ми виїхали до Одеси. Це жахливе місто, але через 48 годин нам сказали терміново складати валізу, оскільки в місті епідемія холери і, якщо ми не виїдемо цього ж вечора, місто буде закрите. Нас відправили до Києва. Забула тобі сказати, що від’їзд був жахливим. Люди билися, щоб сісти в поїзд, була паніка, всі боялися, що не зможуть виїхати. Їхали або стоячи, або сидячи на підлозі, не дивлячись на те, що у нас були плацкартні місця. За всю ніч не стулила очей».
До кореспонденції іноземців – особлива увага. В одному з повідомлень КДБ є натяк, що спецслужби з’ясовують, чи не є епідемія результатом ворожої диверсії: «Вивчаються контакти радянських громадян із іноземцями, які відвідували раніше райони осередків захворювань, маршрути пересування іноземців, їхню підозрілу поведінку, можливо виявлявся інтерес до джерел водопостачання, каналізаційних систем і очисних споруд».
15 серпня
Повідомляють про двох нових жертв холери в Керчі (через день пізніше з’ясувалося, що одна людина все ж померла з іншої причини) і однієї в Одесі.
У поле зору співробітників КДБ потрапляє токар заводу «Електроконденсатор» у Білій Церкві Київської області П. Поліщук – за те, що критикує керівництво країни і підозрює іноземців у причетності до епідемії. Радянський Союз, за словами чоловіка, на шкоду собі допомагає закордонним «друзям» (мова явно йде про прорадянські режими в Азії й Африці), а ті натомість «завозять нам колорадського жука і холеру».
16 серпня
На пошті перехопили листа, автор якого розповідає, як виїхав із Одеси до Івано-Франківська: «Слава гнав машину без відпочинку, навкруги на дорогах стояли заслони, але Слава їх обійшов усякими правдами і неправдами. Уже навіть у Чернівцях є випадки захворювання. Всі портові міста вже закриті».
Автора листа стали шукати, інформацію про порушення карантину передали міліції.
Несподіване повідомлення надійшло з Чернігова. Там «оперативним шляхом» (скоріш за все – від агента) чекісти дізналися, що група віруючих жінок похилого віку запропонувала місцевому єпископу Володимиру організувати хресну ходу навколо міста – для захисту від холери.
Згаданий єпископ – мало кому відомий у ті роки Володимир (Віктор Сабодан). 20 років по тому він став одним із претендентів на посаду нового патріарха Московського (але в перебігу голосування на Помісному соборі він поступився з невеликим відривом Олексію Рідігеру). З 1992 року і до своєї смерті в 2014-му Володимир очолював Українську православну церкву Московського патріархату.
17 серпня
Три смерті від холери: в Одесі, Керчі та Сваляві Закарпатської області.
У селі Башківці в Тернопільській області 80-річна Анна Яремчук розповіла односельчанам, що у неї вдома оновилася ікона. 14 серпня додому до жінки прийшли близько 70 віруючих із сусідніх сіл. «... Дехто з присутніх витлумачили «оновлення» ікони і спалах шлунково-кишкових захворювань як ознаку зміни політичного ладу в країні. При цьому зазначали, що подібні події мали місце напередодні Другої світової війни (літо 1939 року), в результаті чого настали великі політичні зміни, «так буде і зараз», – рапортували співробітники держбезпеки.
Працівники райради приїхали в село і вилучили ікону.
В Одеській області жителі заробляють, допомагаючи охочим порушити карантинний режим. Житель села Кошари Михайлов за гроші перевозить охочих на човні через Тилігульський лиман до сусідньої Миколаївської області. Місцеві мешканці, у яких є машини, вивозять людей неконтрольованими путівцями.
Двоє військових із кишинівської частини ППО не могли повернутися з Одеси на службу. Якийсь провідник – теж не безкоштовно – вивів пішки їх в обхід постів. КДБ звертає увагу на брак військових для патрулювання місцевості, транспорту для госпіталізації і ліжок для хворих: «14 серпня надійшло 449 заявок на госпіталізацію, задоволено 268, 15 серпня із 345 заявок задоволено 245».
Дехто з охочих виїхати самовільно залишають область на відкритих майданчиках товарних поїздів.
«Не треба війни, ось вам війна». Протести та скарги
Звинувачення на адресу іноземців, які нібито принесли холеру, змінюються критикою влади, нездатної ефективно боротися з епідемією. Особливо обурені ті приїжджі, які залишилися в карантинних зонах та за два тижні навіть не дочекалися черги на обсервацію. Сотні невдоволених ідуть до будівель партійних органів.
18 серпня
В Одесі – чотири нові жертви холери.
Співробітники КДБ переказують у звітах розмови про те, що епідемія виникла через антисанітарію в Одесі і слабкість системи охорони здоров’я. Вони точаться, зокрема, серед медиків.
«Захворювання показало, що санітарно-епідеміологічні служби до епідемій не готові, боротися дієво з ними не можуть. Це пояснюється слабким правовим становищем цих служб», – вважає хірург другої міської лікарні Івано-Франківська Ю. Пилипенко.
«Подумати тільки, що могло б статися, якби ворог застосував у можливій війні бактерії типу холери. Адже народ, медицина зовсім не підготовлені, не знаємо, що таке холера, як із нею боротися», – міркує працівник Дніпропетровського заводу релейних приладів М. Яновський.
19 серпня
Ще дві смерті в Одесі. Епідемія забрала вже 20 життів.
Курортники, які застрягли в Одесі через карантин, пропонують вийти до обкому партії і вимагати відправити їх додому. «18 серпня мала місце спроба рушити до будівлі міськкому партії до 160 таких осіб, переважно жінок».
20 серпня
В аеропорту Бориспіль із літака, який прибув 18 серпня з Москви, знімають киянку Л. Шашкун, у якої запідозрили холеру (згодом підозри не підтвердилися). Усіх пасажирів – в основному це іноземці – і екіпаж відправляють на обсервацію в готель летовища.
Народні чутки перебільшують масштаб епідемії. «У Керчі холера. Не треба війни, ось вам війна. Як людина захворіла, через три години вмирає, заривають її десь у степу. Плавскладові зробили щеплення, а для населення немає вакцини. Дістали десь в Америці трохи. Тут коїться жахливе», – пише невідомий мешканець Керчі своїй знайомій Ф. Кислій.
Із листа від невідомого відправника з Керчі мешканцеві Майкопа Г. Кузіну: «У нас карантин, від холери помирає щодня по 20 людей, а може, й більше. Лікарі кажуть, із десяти хворих помирає п’ять».
У Керчі проти місцевого жителя Івана Колтунова, який вивозив людей із карантинної зони, порушили кримінальну справу.
21 серпня
Знову «бунтують» приїжджі, які не можуть повернутися додому через карантин. Цього разу в Керчі. 20 серпня три сотні людей зібралися в будівлі Орджонікідзевського райвиконкому з вимогою помістити їх в обсерватори або відправити для обсервації за місцем проживання.
22 серпня
Четверо невідомих людей викрали з пансіонату на березі Керченської протоки двомісний човен. Їм вдалося втекти з карантинної зони через протоку – човен знайшли у Краснодарському краї.
Влада Керчі просить виділити більше військових і техніки, щоб запобігти втечі.
«Стою в черзі на карантин, але можемо опинитися у вересні, оскільки в першу чергу забирають матерів з малими дітьми та інвалідів, та ще по блату. Маю тобі сказати, що в місті організованості немає. Місцеве керівництво тільки й турбується, як би втриматися на посаді, і тому робить дурниці, через що людям спокою немає. Приїду, про все докладно напишу в ЦК. Нехай вживають заходів до цих горе-організаторів, так званих хазяїв міста», – обурюється в листі з Одеси якийсь Віктор; його адресат – мешканець Дніпропетровська на прізвище Кутаков.
Епідемія минає, чутки залишаються
Карантин, наведення чистоти на вулицях Одеси та Керчі, а також масова профілактика за допомогою антибіотика тетрацикліну до кінця серпня 1970-го дали результат: епідемія почала відступати.
24 серпня
Останнє повідомлення КДБ зі статистикою щодо епідемії: всього з 3 серпня діагноз «холера» на території України підтверджено у 221 людини. 20 із них померли. При цьому історик Дмитро Урсу, посилаючись на документи СЕС і лікаря, який працював в інфекційній лікарні Одеси того літа, стверджує, що 20 людей померли в одній тільки Одеської області.
Ізольовано 3403 контактних осіб та 62 віброносія. В Одесі на обсервації перебуває 87 тисяч людей, в Керчі – 9200. Пройшли обсервацію в Одесі 43 700 людей, у Керчі – 5400.
У Керчі 36-річна вчителька з Москви Людмила Авер’янова написала скаргу до МОЗ СРСР із приводу затримки проходження обсервації і збирала під нею підписи. «Бесіду» про те, що так чинити не варто, з нею провів голова Орджонікідзевського райвиконкому Керчі: «Авер’янова розповіла, що це вона робила з метою якнайшвидшого виїзду з міста і зібрала під скаргою 75 підписів. Вона засудила свій вчинок і запевнила, що надалі не допустить подібних дій. Авер’янова попереджена».
25 серпня
У будівлі Орджонікідзевського райвиконкому Керчі знову зібралися жителі інших міст – уже більш ніж тисяча осіб. Людей обурило те, що член евакуаційної комісії, московський інженер Юрій Ейхенвальд, «нібито зловживає видачею направлень на обсервацію». Ейхенвальдові стали погрожувати, і міліція прибрала його подалі від невдоволених.
У керченській школі-інтернаті 780 людей, які перебували на обсервації, відмовилися від їжі, коли дізналися, що у когось із обслуговуючого персоналу виявили холерний вібріон. Заспокоювати протестувальників довелося місцевому партійному начальству.
26 серпня
Уже тиждень обходиться без нових жертв. Проте чутки про небувалий розмах епідемії усе ще циркулюють. Мешканка села Заріччя Івано-Франківської області на ім’я Бахмат розповідає знайомій, що в Одесі лише за три дні померло 600 людей.
КДБ розшукав автора провокаційної листівки в Одесі, підписаної Брежнєвим, про яку повідомляли 12 серпня. Ним виявився 16-річний школяр Юрій Руднєв. Він підробляв на шкіргалантерейній фабриці і, побачивши друкарську машинку в кабінеті головного механіка підприємства, вирішив у такий спосіб розважитися. Чекісти провели з підлітком і його батьками профілактичні бесіди.
27 серпня
«У Ленінграді, Ризі говорили, що Одеса оточена колючим дротом і штабелями лежать трупи на вулицях, а здорові люди ходять у комбінезонах із масками... уся Одеса оточена військовими і міліцією, – писав жительці Івано-Франківська А. Клименко одесит А. Малихін. – ... Їхав якийсь голова колгоспу на машині в Одесу в облвиконком, військові йому сказали, що не можна, а він своєму шоферу наказав їхати, а у військових наказ стріляти, солдат хотів вистрілити по колесах машини, потрапив у голову і вбив його».
Серед працівників київського видавництва «Веселка» існує конспірологічна версія: в країні не вистачає їжі, тому влада вигадали епідемію, щоб зменшити доставку продовольства в місто.
5 вересня
На початок вересня холера майже зникає з актуального порядку: КДБ у своїх звітах наводить лише окремі витяги з листів і розмов.
4 вересня в одеській газеті вперше виходить матеріал, в якому хвороба названа своїм ім’ям. Для звиклих читати між рядків радянських громадян це був вірний сигнал: найстрашніше позаду.
Але тут із Криму прийшла звістка про нову, 21-у жертву. 63-річний москвич Євген Яцевич приїхав на відпочинок в Планерське (зараз Коктебель). 2 вересня чоловікові стало зле, вночі його відвезли в Феодосійську лікарню, а на ранок він помер. Лікарі спочатку діагностували інфаркт, але результати аналізів показали: це холера.
Карантин поки не знято, і держбезпека звітує про декілька серпневих втеч із Криму. Так, робітники Керченського судноремонтного заводу Зеленецький, Черепахін та Цариков переодяглися у форму матросів торговельного флоту, проникли на поромну переправу і спробували поплисти на поромі у порт Кавказ Краснодарського краю. Не вийшло – їх затримали, прокуратура порушила кримінальну справу.
8 вересня
Холерний вібріон знаходять у пробах вершків і кефіру з Керченського молокозаводу. Завод закритий на дезінфекцію, його продукцію вилучають із крамниць.
Після цього холера в повідомленнях КДБ не згадується. 16 вересня карантин в Одесі був офіційно скасований. Незабаром до звичайного ритму життя повернулася і Керч.
Оригінал публікації на сайті телеканалу «Настоящее время»
