Доступність посилання

ТОП новини
07 квітня 2020, Київ 13:50

«Наглядач» у Запоріжжі часів Януковича. Історія злету і падіння Євгена Анісімова


Запоріжжя – 26 лютого Заводський районний суд Запоріжжя має продовжити розгляд справи Євгена Анісімова, якого правоохоронці затримали 16 лютого. Упродовж 6 років він перебував у розшуку. За часів Януковича запорізькі бізнесмени неодноразово заявляли про факти тиску та здирництво з боку Анісімова. Його також, користуючись кримінальним жаргоном, називали «наглядачем» («смотрящим») за підприємцями Запоріжжя від так званої «сім’ї» Януковича. Натомість тодішня влада міста й Запорізької області твердила, що Анісімов не «кримінальний авторитет», а «зразок соціально відповідального бізнесмена і визначний меценат».

Завдяки нашому Анісімову таке поняття як «смотрящий» увійшло в обіг, словниковий запас України
Богдан Василенко

«Були такі «анісімови» в усіх регіонах практично, але публічним він став лише у нас. І завдяки нашому Анісімову таке поняття як «смотрящий» увійшло в обіг, словниковий запас України... Це показувало, що ніхто ні по яких правилах, ні по яких законах, хоча б моралі, жити не планує, що офіційна влада усувається і приходить влада бандитів, з якими судиться безрезультатно і тим більш протестувати самому не лише безрезультатно, а небезпечно», – так місцевий журналіст, редактор порталу «Гвозди» Богдан Василенко описує феномен Євгена Анісімова, якого за часів Януковича у Запоріжжі називали «смотрящим» або «сірим кардиналом» режиму.

Про діяльність Євгена Анісімова до часів Януковича відомо не надто багато. За даними видання «Цензор.нет», той до 2010 року очолював кримінальне угруповання, що «кришувало» один із ринків міста.

«Просто він опинився поряд із людиною, якій поставили завдання визначити («смотрящего» – ред.) і сказав, що у нього є команда, що може все зробити. Як-то кажуть доля… Працювали на клан Януковича. Були «намісники», як і у нас поставили цього Євгена Анісімова. Тобто це людина, яка мала займатися збором так званої «казни» тіньової економіки, яка не видима, і доставкою її до Києва», – розповідає запорізький політолог Роман П’ятигорець про те, як у Запоріжжі постало таке явище, як «смотрящий».

Діяли інституція «смотрящих» через адміністративні ресурси, використовуючи їх для отримання «тіньових» коштів на користь керівництва держави.

«Смотрящему» віддавали голову міліції Запоріжжя, голову податкової, СБУ і прокуратури. А далі він ними керує. Приходить на підприємство та висуває свої вимоги. Там відмовляються – і зранку у тебе починаються перевірки, як Черняк у себе і писав, що його підприємство пройшло багато перевірок. Ось такими методами адмінресурсу він діяв, – каже політолог. – Ніякого стосунку до класичного криміналу Анісімов не мав. Він, навпаки, повністю зачистив місцевий кримінал. Нащо йому домовлятися з криміналом за контроль над тіньовими потоками, якщо в нього абсолютна влада через повну підтримку силовиків».

Роман П’ятигорець додає: «Що ми читали у ті часи? Що в Одесі відібрали завод, але цього «смотрящего» ніхто в очі не бачив. Василь Джарти у Криму взагалі проводив міні військову операцію з вилучення майна. Але ніхто про ці речі не казав у голос. А Анісімов взявся грати з Черняком в «інформаційну війну» – знімав про того якісь фільми, про його оточення, створив окремий штаб, на існування якого витрачався шалений ресурс. А по факту припустився страшної помилки. Він вскочив на поле, де його противник мав величезний досвід та не залишив йому шансів…»

Чим займався «смотрящий» у Запоріжжі за часів Януковича?

Один із найбагатших підприємців України родом з Запоріжжя, керівник алкогольного холдингу Global Spirits Євген Черняк був серед тих, хто виніс в публічну площину інформацію про діяльність Євгена Анісімова за режиму Януковича. Після затримання того 16 лютого цього року, він поділився у соцмережах спогадами про події десятирічної давнини.

«Лідери ринку, тому повинний бути нашим. Я зробив декілька гучних заяв. І почав боротися. Перевіряли мене 10 місяців, вмовляючи поділитися. Перемовини від родини Януковичів був уповноважений вести Анісімов… Він їх вів жорстко, з чорним піаром, з фізичними погрозами моїм людям, з нападами, незаконними арештами топ-менеджерів», – пише бізнесмен.

Із 2010 року про вимагання грошей публічно також заявляв директор підприємства «Запоріжзв’язоксервіс», яке надає фінансові послуги мешканцям міста й підприємствам, Юрій Комісаров. А інший підприємець Юрій Чекальський у травні 2012 року у відкритому листі до Віктора Януковича писав про спроби Анісімова відібрати акції його підприємства «Хлібодар».

Всі, хто до нас приходив і розповідав свою історію, практично кожний просив не згадувати його ім’я, бо буде гірше
Олена Єременко

Та більшість атак на бізнес залишились невідомими широкому загалу. Голова бізнес-союзу «Порада» Олена Єременко пригадує, як до неї та представників інших бізнес-об’єднань масово надходила подібна інформація від підприємців. Пік звернень припав на кінець 2012-го – початок 2013 року.

«Всі, хто до нас приходив і розповідав свою історію, практично кожний просив не згадувати його ім’я, бо буде гірше. Тому ми навіть не могли називати імена і конкретні бізнеси, які вже постраждали чи страждають від тих чи інших дій. В більшості випадків це стосувалося, як правило, двох речей. Це сфера комунальних послуг… Це було пов’язано з техумовами, опломбовуванням лічильників та іншими речами і вимогами зробити якусь технічну документацію за шалені гроші. Все це не було передбачено законодавством. І друге – це просто у відкриту забирання бізнесу, переписування бізнесу на іншу людина, вимога віддати частку або просто знищення якогось бізнесу, бо він є чиїмось конкурентом», – характеризує тодішню ситуацію у Запоріжжі Олена Єременко.

Представники бізнес-об’єднань спочатку пробували звертатися до правоохоронців, міських органів влади, та згодом, каже Олена Єременко, зрозуміли, що це марно. Вихід з ситуації і захист для себе, пригадує, знайшли в оприлюдненні інформації у ЗМІ.

«Була така ситуація, що ми розуміли, що будь-які наші звернення просто безрезультатні. І єдиним способом, який ми тоді для себе знайшли – це почати відкрито говорити про це, – ділиться голова запорізького бізнес-союзу «Порада», – Для Євгена Черняка Анісімов – це справа принципу. Він сильно допомагав, що стосувалося засобів масової інформації. «Медіахолдинг» належав тоді йому і він дав можливість говорити через ЗМІ, через його «Медіахолдинг», і ми цього не заперечуємо. В цьому була його підтримка, і вона насправді була колосальною, бо ніхто взагалі зі ЗМІ не хотів з цим мати справу».

Вплив на суспільно-політичне життя регіону

Втім, інтереси «смотрящего» у Запоріжжі не обмежувались виключно сферою бізнесу. Політолог Роман П’ятигорець зазначає, що Євген Анісімов ніколи сам не балотувався у депутати, однак мав чималий вплив на місцеві політпроцеси.

«100% його група внутрішня була у міській раді. Мав вплив на ухвалення рішень тодішньої опозиції. Опозиційні фракції були не у більшості, але у Анісімова в якийсь період була війна з кальцівською групою (група у фракції Партії регіонів у запорізькій міськраді на чолі з нині народним депутатом Володимиром Кальцевим – ред.), тобто з тими регіоналами. Ті рішення, які торкались землі, оренди приміщень, треба було продавлювати і вирішувати через цю «групу Анісімова» за підтримкою голосів опозиційних депутатів. Всі, хто мав стосунок до групи Анісімова, мали гарну мотивацію», – розповідає політолог.

Намагався «смотрящий» контролювати і місцеві ЗМІ, в тому числі незалежні. Редактор порталу «Гвозди» Богдан Василенко ділиться власними спогадами: «Знав про нього задовго до гарячої фази, коли всі почали про нього писати. Знав, що з’явився певний центр альтернативний впливу в місті. Я тоді слабко уявляв весь масштаб. Знав, що з’явився якийсь товариш, що керує всіма корупційними, скажімо так, фінансами, всіма тіньовим фінансами… Напряму зіткнувся з його помічником. Був такий Тимченко (Артем – ред.), який втік потім в «ДНР» («ДНР» – угруповання, що діє на окупованій частині Донеччини за підтримки Росії – ред.). Він на «Антимайдані» був. Прийшов у редакцію, прямо в редакторський кабінет, і не соромлячись, демонстративно запропонував мені працювати з Анісімовим. Напряму з розповідями, що треба робити і скільки це буде коштувати».

Згодом Богдану Василенку навіть довелося перенести друк очолюваної ними газети «Суббота плюс» до Донецька. Там вона друкувалася майже 2 роки до початку Майдану.

«Натиснули на типографію, і вона нас не надрукувала. Спочатку мене викликав зам всієї корпорації, що володіє цієї типографією, і 40 хвилин розповідав, що прийшов каток до нас, що з ним не поборешся, і шо йди на зустріч товаришам, бо інакше «Кераміст» не зможе друкувати твою газету. Я про цю розмову дав у газету – я такі розмови тоді всі поспіль писав на диктофон. Дав у газету, і цей номер з цією розмовою власник типографії Зусманович не випустив під соусом, що мовляв погано пишу про його типографію. І ми тоді план відступу підготували – домовилися з типографією у Донецьку. Ми тоді вийшли на день пізніше, але в Донецьку ахметівському», – розповідає журналіст.

Ситуація в Запоріжжі призвела до появи восени 2013 року руху «Запоріжжя проти свавілля». В його рамках об’єдналися представники локальних бізнес-організацій, що намагалися захистити бізнес від тиску з боку «смотрящего», та запорізькі активісти.

Чому в Януковича вирішили арештувати свого представника?

22 жовтня 2013 року Євген Анісімов був затриманий правоохоронцями в аеропорту «Бориспіль» за обвинуваченнями у здирництві. Одна з причин арешту, яку називають свідки тих подій у Запоріжжі – це внутрішні конфлікти у системі влади, вибудованій за режиму Януковича.

«У нього був дуже сильний вплив і на політичне життя. Через більшість у міській раді він фактично контролював міського голову. На той час ми проводили дуже багато журналістських розслідувань з приводу масштабного пограбування міського бюджету. Але відповідати за це мають люди, чий підпис стояв на фінансових документах. Можливо на це не зважав і губернатор, бо у нього були свої інтереси, своє бачення. А Анісімов хотів себе позиціонувати вище мера, який, до речі, представляв міську організацію Партії регіонів, і вище губернатора, що представляв обласну організацію Партії регіонів, тобто якщо він «смотрящий», то йому підпорядковане все. Він не сприймав конкуренції…» – пояснює політолог Роман П’ятигорець.

На момент затримання Анісімов розсварився зі своїм патроном Юрієм Єнакієвським, і з нього зняли протекцію
Сергій Сідоров

Серед таких конфліктів – протистояння Євгена Анісімова та тодішнього керівника головного управління МВС області Володимира Серби. Що стало його причиною, невідомо, втім, він вийшов у публічну площину, пригадує запорізький журналіст-розслідувач Сергій Сідоров.

«На момент затримання Анісімов розсварився зі своїм патроном Юрієм Єнакієвським, і з нього зняли протекцію. Досі не зрозуміло, що Анісімов не поділив із Сербою, коли почав виставляти всі ці мітинги проплачені під ГУМВД з обвинуваченнями Серби у кришуванні наркотрафіку. Це сильно набридло і Сербі й іншим силовикам. Він перестав бути для них операційним менеджером, їхнім партнером по впливу на бізнес, і вони вирішили організувати його затримання», – ділиться однією з версій причин затримання Анісімова розслідувач.

А представниця бізнес-союзу «Порада» вважає, що до затримання Анісімова режим Януковича підштовхнув цілий комплекс причин, в тому числі і публічний розголос.

«Інформація про наявність «смотрящего» і наша активність виходили з-під контролю, бо ми писали усюди, навіть донесли цю інформацію за межі України. Казали, що це не тільки «смотрящий», а й звідки все це походить. І зрозуміло, що це не подобалося родині Януковича, що стільки говорили про цю систему. І він їх вже не зовсім задовольняв, бо ситуація виходила з-під контролю, люди починали чинити опір, і це говорило про те, що він перегнув палку, що насправді так і було», – каже Олена Єременко.

Анісімов і місцевий Майдан

Арешт Євгена Анісімова активізував протестний рух у Запоріжжі. Представники «Запоріжжя проти свавілля» почали виходити на мітинги з вимогою притягнути до відповідальності керівництво міста та області, що сприяло діям Євгена Анісімова.

Наші вимоги були: якщо затримали Анісімова, то мають бути затримані Сін і Пеклушенко. І саме ці акції, так вийшло за збігом обставин, перейшли у Майдан
Олена Єременко

«Активізувалися ми ще більше після затримання, бо все-таки до того, як Анісімов не був затриманий, всі боялися писати, говорити, підтримувати нас, називати свої імена… Для нас було три основних персонажі – це Анісімов, Сін (Олександр Сін, тодішній мер Запоріжжя – ред.) і Пеклушенко (Олександр Пеклушенко, голова Запорізької ОДА на той час – ред.). Якщо Сін, з нашої точки, був лише виконавцем, яким керував Анісімов, то щодо Пеклушенка було інакша ситуація. Область була поділена. Анісімов курирував більше Запоріжжя і певні напрямки. Наскільки знаємо, правоохоронці були більше під Пеклушенком. І вони в тандемі працювали. Відповідно наші вимоги були: якщо затримали Анісімова, то мають бути затримані Сін і Пеклушенко. Була не одна акція. Ми почали робити їх регулярними. Кількість людей почала зростати. Люди почали відкрито говорити. І саме ці акції, так вийшло за збігом обставин, перейшли у Майдан», – пригадує Олена Єременко.

Саме у розпал подій на Майдані Євген Анісімов знов опинився на свободі. За даними видання «Українські відомості», 26 січня 2014 року його випустили з СІЗО під заставу. Запорізький журналіст-розслідувач Сергій Сідоров озвучує одну з версій, чому так сталося.

«Вона від одного з бізнесменів, що зараз проходять потерпілими по справі Бондаренко-Гречковського (Олені Бондаренко та Андрію Гречковському правоохоронці інкримінують участь у злочинній групі Анісімова – ред.). Чув її при особистому спілкуванні від цієї людини. Анісімова випустили саме під Майдан. До цього Пеклушенко вийшов до протестувальників. Його почали сварити, вимагали покаятися. Пеклушенко ж заявив, що жив і помре з білетом Партії регіонів. Це розлетілося по всіх українських новинах. Віктор Федорович особисто подзвонив і подякував Пеклушенко, що він підбадьорив, об’єднав регіоналів. Сказав, що той може просити, що хоче. А Пеклушенко сказав: «Витягни мені Євгена, що сидить у вас в СІЗО – він мені дуже потрібний тут». І Янукович дав відмашку по вертикалі влади, зібралася суддівська колегія і зробила Анісімову звільнення. Тобто Пеклушенко витягав його для того, щоб Анісімов очолив розгін Майдану», – розповідає розслідувач.

Ввечері 26 січня, коли Анісімов опинився на волі, запорізький Майдан був розігнаний. У силових діях щодо активістів брали участь як правоохоронці, так і тітушки.

«Було сплановано, що ця «велика кампанія» буде збиратися для великого розгону і що його очолить Анісімов, який, як тільки прибуде до Запоріжжя з аеропорту, одразу приїде ними керувати, що сильніше закріпить позиції губернатора, і він сам (Анісімов – ред.) отримає вінець переможця. Серба (тодішній очільник головного управління МВС у Запорізькій області – ред.) ж не хотів, щоб людина, яка його поносила і з ним воювала, на затримання якої довелося витратити стільки сил і ресурсів, виходила з тюрми переможцем. Тому він зрозумів, що треба брати ініціативу у свої руки і влаштовувати розгін, а не віддавати це у руки Євгена. Серба дав команду, щоб силовики виходили на розгін о 9-й вечора, а не ближче до півночі, як планувалося, коли Анісімов прилетить на літаку до міста з Києва», – озвучує одну з версій подій 26 січня 2014 року журналіст Сергій Сідоров.

Після падіння режиму Януковича, 2014 року запорізькі правоохоронці оголосили Євгена Анісімова у розшук, в тому числі міжнародний. Його було знов затримано 16 лютого 2020 року у Києві. Наразі поліція інкримінує Євгену Анісімову вчинення злочинів, передбачених 7 статтями Кримінального кодексу України.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Загрузка...

Recommended

XS
SM
MD
LG