Доступність посилання

ТОП новини
09 квітня 2020, Київ 09:17

«Не тільки Україна повинна вшанувати Уласа Самчука» – письменник Олександр Гаврош


Пам'ятник письменнику Уласу Самчуку (1905-1987) на Театральному майдані в місті Рівному

(Рубрика «Точка зору»)

Громадянин Карпатської України

Торік Україна гучно відзначала 80-річчя Карпатської України. Із Києва на Красне поле, де відбувся головний бій з угорськими окупантами, приїхав сам президент. У Хустському краєзнавчому музеї відкрили чудову сучасну експозицію, підготовлену Інститутом національної пам’яті. Закарпатський обласний театр драми і комедії поставив першу в історії українського театру драму про події 1939 року («Останнє танго в Хусті»).

Мапа Карпатської України (вирізка з газети «Українські вісті»), 21 листопада 1938 року
Мапа Карпатської України (вирізка з газети «Українські вісті»), 21 листопада 1938 року

На колишній гімназії, де Соймом була проголошена незалежність Карпатської України, відкрили меморіальну дошку закатованому січовику Олександру Блестіву. Але цьогоріч навіть плановане скромне вшанування українського державного утворення за Карпатами змазалося оголошеним карантином.

У 2019 році побачили світ кілька важливих першоджерел – спомини сотника Антона Кущинського «Закарпаття в боротьбі», альманах очевидців і дослідників «Гомін Красного поля».

Але головною подією ювілейного року стали «Репортажі з Карпатської України» Уласа Самчука, що вийшли в тернопільському видавництві «Навчальна книга – Богдан».

Того самого Самчука, відзначати ювілей якого заборонили судом з подачі колишнього «регіонала» Андрія Портнова.

Тодішній президент України Віктор Янукович (ліворуч) і заступник голови Адміністрації президента Андрій Портнов. Крим, 2 серпня 2010 року
Тодішній президент України Віктор Янукович (ліворуч) і заступник голови Адміністрації президента Андрій Портнов. Крим, 2 серпня 2010 року

Непрочитані репортажі, роман, спомини

Український письменник Улас Самчук (1905–1987)
Український письменник Улас Самчук (1905–1987)

Улас Самчук із 1929 року почав мешкати у Чехословаччині. Певна річ, що його письменницькі інтереси одразу привернуло Закарпаття, де більшість населення складали українці. Тож ціле десятиріччя він не тільки уважно стежить за тодішньою Підкарпатською Руссю ( в його архіві збереглися підшивки місцевих газет), але й регулярно наїжджає з Праги. Проводить тут цілі місяці, живучи у приятелів у різних куточках краю.

Тут він у 1932–1933 роках працює над романом про Гуцульську республіку «Гори говорять», який досі залишається неперевершеним про події 1918–1919 років на Закарпатті.

Улас Самчук був у числі перших, хто кинувся будувати українську державність у Хусті

Тож цілком очевидно, що коли Чехословацький уряд проголосив автономію Підкарпатської Русі, Улас Самчук був у числі перших, хто кинувся будувати українську державність у Хусті. Тут він із дружиною провів п’ять буремних місяців і навіть був заарештований угорською владою після повалення Карпатської України, проте випущений 20 березня на волю як іноземний кореспондент. Справді протягом усього цього часу письменник писав репортажі для «Українського слова», що видавалися в Парижі.

Письменник, журналіст і публіцист, член уряду УНР у вигнанні Улас Самчук (1905–1987) очима художника Юрія Журавля
Письменник, журналіст і публіцист, член уряду УНР у вигнанні Улас Самчук (1905–1987) очима художника Юрія Журавля

Маючи гостре письменницьке око та аналітичний розум, він фіксував чимало цікавих деталей та передавав загальний настрій побаченого і відчутого. Перебуваючи в самій гущі подій, він як один із найкращих промовців-агітаторів об’їздив усе Закарпаття з виступами.

Дослідник Андрій Жив’юк, який упорядковував «Репортажі Карпатської України», нараховує 24 населені пункти, де побував Самчук у ці гарячі зимові місяці. Не дивно, що в репортажах до «Українського слова» ми бачимо не тільки Хуст та околиці, але й Перечин, Сваляву, Міжгірщину, Тячівщину, Рахівщину… Півтори десятка його полум’яних свідчень очевидця чудово відтворюють атмосферу того часу, адже пишучи свої статті, він не знав, що станеться завтра. І в цьому їхня свіжіть і шарм, коли нема включеної «мудрості» авторів мемуарів, які пишуть уже з поправкою на подальший хід історії.

Улас Самчук став не тільки медійним фіксатором Карпатської України

У цьому сенсі «Репортажі з Карпатської України», які за емоціональною силою та фактажем стоять поруч із кращими зразками мемуарної літератури про ті події («Щастя і горе Карпатської України» Василя Гренджа-Донського, «Карпатська Україна» Володимира Бірчака, «Одноденна держава» Майкла Вінча) мають неповторний чар безпосередньої присутності в певному місці у певний час. Можемо тільки подивуватися, що потрібно було ледь не тридцять років незалежної України, аби ці репортажі були зібрані і видані окремою книжкою.

До слова, Улас Самчук став не тільки медійним фіксатором Карпатської України, він ще й написав чудовий художній роман «Сонце з Заходу», газетна публікація якого побачила світ в американській газеті «Свобода» у 1949 році. На жаль, події у творі доведені лише до січня 1939 року, але дослідники твердять, що це лише перша частина із запланованої трилогії. Чи написав він продовження – наразі не з’ясовано.

Андрій Жив’юк у передмові до книжки вказує, що у відділі рукописних фондів і текстології Інституту літератури НАН України імені Тараса Шевченка перебуває рукопис споминів Уласа Самчука про Карпато-Українську державу «Брутальна ліквідація Гітлером Підкарпатської Руси була…» (1945–1949).

Улас Самчук. Світлина 1928 року
Улас Самчук. Світлина 1928 року

Частково подіям на Закарпатті у 1938–1939 роках присвячений і рукопис письменника «Записки не політика», створений у березні 1945 року в Таубасі в Тюрінгії.

Дослідник Карпатської України Олександр Пагіря розшукав в архівах СБУ записник Уласа Самчука із 1930-х років, коли він працював над романом «Гори говорять».

Так що тема «Улас Самчук і Закарпаття» не те, що не вичерпана, а лише окреслюється. Попереду ще чимало публікацій невідомих для нас першоджерел. І насамперед – роману «Сонце із Заходу».

«Репортажі з Карпатської України» спростовують чимало нав’язаних пізніше міфів та упереджень. Зокрема, про «повстання», яке буцімто готувала «Карпатська Січ» проти уряду Волошина. Навпаки – у повідомленнях Уласа Самчука чітко простежується, що саме чеські силовики під орудою генерала Прхали заздалегідь планували збройний виступ проти «січовиків», що й бездарно провели 14 березня. У письменника нема жодного сумніву, хто розпочав це зайве і ганебне кровопролиття напередодні угорського наступу.

Командир Організації народної оборони «Карпатська Січ» Дмитро Климпуш (у чорній шапці) разом з іншими військовими організації. Хуст, березень 1939 року
Командир Організації народної оборони «Карпатська Січ» Дмитро Климпуш (у чорній шапці) разом з іншими військовими організації. Хуст, березень 1939 року

Не тільки Україна повинна вшанувати Уласа Самчука, але й Закарпаття, якому він присвятив два історичні романи та чимало публіцистичних виступів.

Видатний письменник після десятиліття перебування у статусі «особи без громадянства» у 1939 році офіційно попросив громадянство Карпатської України. Угорська окупація зруйнувала його задум, але не перекреслила мрію побачити Срібну Земю у складі Української держави.

Улас Самчук. Світлина 1949 року
Улас Самчук. Світлина 1949 року

Нині Закарпаття відкриває для себе Уласа Самчука, як колись молодий волинянин відкривав для цілої України цей самобутній куточок найзахіднішої галузки українства.

Олександр Гаврош – письменник, журналіст

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

  • 16x9 Image

    Олександр Гаврош

    Народився 1971 року в Ужгороді. Закінчив Львівський факультет журналістики. Має понад дві тисячі публікацій у пресі. Автор понад тридцяти книжок, в тому числі збірників публіцистики «Точка перетину», «Закарпаття під прицілом»,«Блукаючий народ». Член Національної спілки письменників України. Поет, прозаїк, драматург, сценарист. 

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Загрузка...

Recommended

XS
SM
MD
LG