У понеділок, 18 травня, у Львові вшанували Івана Павла Другого. В цей день минає 100 років від дня народження Понтифіка. З огляду на карантин, презентували виставку на вулиці. Окремі заходи перенесли на осінь. Своїми спогадами про папу з Радіо Свобода поділився колишній його особистий секретар.
Коли говорять про Івана Павла Другого у Львові, то одразу ж пригадують візит Понтифіка в Україну 23-27 червня 2001 року. Це сталось за 4 роки до відходу у вічний світ папи Римського, 2 квітня 2005 року.
Але попри вік і фізичний стан, Іван Павло ІІ відвідав Україну і наповнив серця українців вірою і свободою. Говорив до них – «Не бійтесь».
Іван Павло ІІ зійшов із трапу літака, став на коліно і поцілував українську землю. В Україні папа не оминув своєю увагою важкі сторінки в історії країни – згадав про Голодомор, сталінські репресії, про євреїв, розстріляних у Бабиному Яру, примусову депортацію кримських татар, про воїнів-афганців.
Папа Римський наголошував на необхідності пошуку екуменічного діалогу поміж усіма конфесіями в Україні, закликав до порозуміння. Звернувся і до людей бізнесу, від яких залежить економіка і добробут багатьох громадян у державі. Нагадав їм про справедливість, просив дивитись на працівника передусім, як на людину, особистість, шанувати її гідність.
Під час літургій у Львові Іван Павло ІІ беатифікував 27 єпископів, священників, ченців, мирян греко-католицької церкви, які загинули за віру і свою Церкву. Раніше, у 1996 році, папа проголосив новомучениками 13 пратулинських мучеників (мешканців села Пратулин на Холмщині, яких розстріляли у 1874 році російські солдати), а також були беатифіковані римо-католицький єпископ і отець.
Куди б Іван Павло ІІ не приїжджав, відбувались зміниЮстин Бойко
«За Івана Павла Другого було чи не найбільше проголошено святих людей. Папа хотів показати, що у сучасному світі святі є знаками часу, які вказують на присутність Бога у людському теперішньому житті, не через великі чуда, а через свою велику самопосвяту. Про це мало говорять, але Іван Павло Другий відіграв дуже важливу роль, зокрема щодо Помаранчевої революції.
Тоді Україну старались підтримати люди в усьому світі. Ми у Римі ретельно стежили за подіями і хотіли підтримати. Спало на думку, щоб прийти у помаранчевих шаликах і з емблемою на зустріч до папи в середу. Хтось був за, хтось проти того, бо нас могли не пропустити. Але допоміг особистий секретар папи, тоді отець, нині митрополит Мечислав Мокшицький. Нас пропустили, ми знали, що Іван Павло Другий звернеться до нас, дійсно, він підтримав прагнення свободи українського народу кількома словами, а ми встали і заспівали «Боже великий єдиний». Це зробило ефект, тоді про це говорили італійські медіа. Це був пастирський сигнал українському народові, що папа підтримує його прагнення свободи», – наголосив отець УГКЦ Юстин Бойко.
Отець Юстин додає: «Куди б Іван Павло Другий не приїздив, відбувались зміни. Він прибув в Україну і тоді почалися зміни, сих пір ще тривають, але єдине, що українцям забракло віри, що Бог із ними і їх провадить».
Священник уперше зустрівся з папою в Україні, а під час навчання у Римі йому випала нагода молитись з Іваном Павлом Другим у приватній каплиці Понтифіка.
Папа усміхнувся, подарував мені вервицюЮстин Бойко
«Служити літургію у приватній каплиці папи для мене це був страшний шок, тому що до цієї каплиці не так легко було потрапити. Це була особиста ранішня молитва папи, яка розпочиналась десь о 7 годині. Мені вдалося сказати Іванові Павлу Другому те, що вважав обов’язком у житті. Папа усміхнувся, подарував мені вервицю, благословення», – говорить отець Юстин.
«Завжди хотів зробити якнайбільше»
Перед візитом в Україну Івана Павла Другого було багато публікацій про його життя і тоді активно шукали українське коріння папи по маминій лінії. Однак, коли Понтифіка про це запитували, він не відповів ствердно.
Майбутній папа – Кароль Войтила – народився 18 травня 1920 року у містечку Вадовіце, неподалік Кракова. Його тато був поручником польської армії, а мама – вчителькою.
Коли Каролю було вісім років, померла його мама, у 12 -річному віці він попрощався з братом. У юності мріяв про акторську кар’єру. Але Бог мав інші плани.
58-річний краківський єпископ у 1978 році був обраний Понтифіком. Через три роки, 13 травня 1981 року, Алі Агджа здійснив замах на його життя, чим підірвав здоров’я тоді ще порівняно молодого Понтифіка.
Колишній особистий секретар Івана Павла Другого, нині митрополит Львівський Римо-Католицької Церкви Мечислав Мокшицький, пригадує, що опісля цього випадку, папа повторював, що наступні роки Понтифікату йому були даровані.
У всьому довірявся БоговіМечислав Мокшицький
«Іван Павло Другий відчував свою недугу, що слабшає, але своїм життям показав, що ніколи тим не переймався, завжди хотів якнайбільше зробити. У всьому довірявся Богові. Останні роки життя не були легкі, хвороба Паркінсона і багато речей йому треба було допомагати, але Іван Павло Другий завжди якимось жестом, усмішкою, рухом руки показував вдячність. Ніколи не було злості і нас вчив, що треба терпляче сприймати хворобу. Спокійно реагував на свою хворобу, не боявся і не соромився, бо все ж таки були обстеження, ми у всьому папі допомагали, а він із легкою такою свободою піддавався тому, що йому випало і до нашої щоденної допомоги ставився спокійно і сприймав дуже природньо. Це мене теж дуже захоплювало», – пригадує особистий секретар папи, архиєпископ Мечислав Мокшицький.
За словами колишнього секретаря, Іван Павло Другий у щоденному житті був простий і щирий, багато часу приділяв молитві. Його називали «Папою молитви».
Для кожного знаходив часМечислав Мокшицький
«Для кожного знаходив час, щоб вислухати і жодної справи не залишав не вирішеною. Він мене захоплює своєю простотою, але це була дуже віруюча людина, був відповідальний за своє покликання. Переживав різні труднощі і катаклізми, але не панікував. Часом казав «О, Боже!» і йшов молитись до своєї каплиці. Шукав із міністрами виходу у тій чи іншій ситуації, думав, як Ватикан може допомогти у вирішенні проблеми. Багато часу приділяв молитві, спілкуванню з Богом», – говорить митрополит Мечислав Мокшицький.
Карантин завадив масовому вшануванню
З нагоди 100-річчя біля кафедрального собору РКЦ у Львові презентували виставку, присвячену Іванові Павлу Другому. Через світлини і текст показано дитячі роки майбутнього папи, юність, кар'єру, паломництво, візит в Україну.
А ще одну виставку через карантин Львівський музей історії релігії переніс на осінь.
«Ювілейний рік триває і сподіваємося, що покажемо виставку, яку підготували. Ставимо собі мету, щоб люди могли відповісти на запитання, чому папа став святим. Постать Івана Павла Другого має спонукати до думки, що кожна людина може прожити життя так, щоб стати святою людиною. Для експозиції маємо багато предметів і речей, пов’язаних із папою», – розповіла наукова працівниця музею історії релігії Руслана Бубряк.
Іван Павло Другий промовляв до українців під час візиту у 2001 році українською мовою. На прощання благословив український народ словами:
«Нехай Господь дасть мир тобі, український народе, бо ти з наполегливою і одностайною відданістю нарешті повернув собі свободу й розпочав віднаходити своє істинне коріння та докладаєш великих зусиль, щоби стати на шлях реформ і дати всім можливість жити та сповідувати власну віру, власну культуру й власні переконання в рамках свободи та справедливості».
Ці слова Івана Павла Другого досі актуальні і важливі.
