Доступність посилання

ТОП новини
08 серпня 2020, Київ 03:35

Гроші перед націоналізацією «ПриватБанку» Коломойський виводив до США (світова преса)


Головний офіс «ПриватБанку» в Дніпрі
  • Агентство Bloomberg повідомляє про причетність Коломойського до масштабної схеми відмивання коштів «ПриватБанку» задля інвестицій у США;
  • Австрійські ЗМІ розповідають про зв’язки вбитого днями чеченця в Австрії з Україною;
  • Газета The New York Times пише про значення та ефект повалення пам’ятників таких історичних постатей, як Дзержинський та Ленін, проводячи паралелі з теперішніми подіями у США.

Агенція бізнес-новин Bloomberg повідомляє про причетність олігарха Ігоря Коломойського до масштабної схеми відмивання коштів «ПриватБанку» задля інвестицій у США

Автор статті Ґреґ Ферел пише, що компанія у США «Optima 777», яка отримала державну фінансову допомогу у щонайменше два мільйони доларів через погіршення економічної ситуації спричиненої коронавірусом, звинувачується у допомозі у відмиванні мільярдів доларів українського «ПриватБанку» Ігорем Коломойським.

Згідно зі статтею, це стало відомо торік у зв’язку з відкриттям судового процесу проти Коломойського в американському штаті Делавер.

Наразі не ясно, хто керує компанією. Коломойський не прокоментував звинувачення.

Компанія має акції у готелі Westin у місті Клівленд. За адресою, вказаною компанією для отримання державної позики, перебуває Sage Hospitality Group міста Денвера. Дві компанії майже 10 років тому купили готель Westin, як свідчить судовий процес у Делавері, пише автор.

Згідно з судовим процесом Делавера, який був відкритий новими власниками «ПриватБанку», Коломойський та його партнер (Геннадій Боголюбов) перенаправили сотні мільйонів доларів у галузі комерційної нерухомості та металургії у США.

За словами автора, пов’язані з цією справою люди зазначили, що FBI також розслідує справу проти Коломойського і розкрадання коштів «ПриватБанку» в часи, коли він був власником банку – себто, в період до 2016 року включно.

Австрійська компанія суспільного телерадіомовлення ORF розповідає про зв’язки справи вбивства чоловіка чеченського походження з Україною.

Триває слідство проти чоловіка чеченського походження, який перебуває під підозрою у вбивстві шляхом пострілу в голову іншого чеченця, Маміхана У., який мешкав в Австрії з 2005 року та був відомий серед чеченської діаспори у Європі за його критичне ставлення до голови Чеченської Республіки Рамзана Кадирова.

Перед тим, як переїхати до Австрії, де він отримав статус політичного біженця, чоловік працював у чеченській поліції.

Вбивство сталося в суботу, 4 липня, у місті Ґерасдорф, що розташоване неподалік столиці Австрії – Відня.

Зараз стали відомі подробиці про особистість підозрюваного: Сар-Алі А. був заарештований на пункті пропуску в Західній Україні у 2013 році за перевезення вогнепальної зброї та тисячі одиниць набоїв і засуджений на три з половиною років позбавлення волі.

Далі йдеться про медійну активність жертви вбивства Маміхана У., який був активним критиком Кадирова на власному ютуб-каналі.

Також повідомляється про інтерв’ю, яке У. давав українському онлайн-порталу цього року.

В ньому він розповів про те, як у 2014–2015 роках йому пропонували виконати контрактне вбивство двох чеченців в Україні, Адама Осмаєва та його дружини Аміни Окуєвої, які очолювали чеченський збройний підрозділ у війні на Донбасі, який воював на боці України проти проросійських сил.

Третьою жертвою Маміхана У. мав стати експолітик та журналіст Ігор Мосійчук. Проте чоловік не виконав цю роботу і видав плани своїх контрактників СБУ та австрійським чиновникам.

У 2017 році було здійснено напади на чеченську пару, в наслідок чого загинула Аміна Окуєва. Декілька днів до того Мосійчук пережив напад із вибухівкою, яка вбила його охоронця та одного перехожого.

Після смерті Маміхана У., Мосійчук вийшов до преси із деталями про його спілкування з чеченцем після подій 2017 року.

Той йому повідомляв про загрозу для нього та його родини з боку української адвокатки. Мосійчук припускає, що жінка співпрацює з російськими спецслужбами.

Газета The New York Times пише про значення та ефект повалення пам’ятників таким історичним постатям, як Фелікс Дзержинський та Володимир Ленін, проводячи паралелі з теперішніми подіями у США.

Ендрю Гіґґінс із The New York Times наводить історичні приклади знесень пам’ятників відомих політичних фігур в Росії та Україні, збираючи скептичні коментарі щодо довготривалого ефекту подібних заходів на політичну ситуацію в країні.

Автор нагадує про події серпня 1991 року в Москві, коли мітингувальники відзначили невдалий переворот ГКЧП у серпневому путчі поваленням пам’ятника Дзержинському, засновника ЧК, що стояв напроти головної будівлі КДБ.

Цей акт тоді мав велике символічне значення, говорячи про зміни, які нарешті досягли Росії.

Проте тепер, майже 30 років потому, мало що змінилось: країною керує колишній офіцер КДБ Володимир Путін, а бюст Дзержинського виставлений біля будівлі московської міської поліції, зазначає автор.

Сергій Пархоменко, який працював журналістом під час знесення пам’ятника, не шкодує про ту подію, але визнає, що «все перевернулося».

«Тоді путч не вдався, але 30 років потому він переміг. Російська структура влади наразі набагато ближче до того, що хотіли досягти путчисти, аніж до того, чого прагнули мітингувальники. Це наша найбільша трагедія», – каже Пархоменко.

За словами автора, Компартія Росії досі іноді агітує за повернення пам’ятників, знесених у 1990-х роках. Проте Путін побоюється таких надто радикальних кроків.

Натомість, Кремль почав споруджувати нові пам’ятники, – наприклад Михайлу Калашникову у 2017 році у Москві.

Не тільки російські ЗМІ критикують події в США, де демонстранти за расову рівність зносять пам’ятники Христофору Колумбу та конфедеративним генералам.

Автор пише, що незалежні інтелектуали також не погоджуються з такими діями.

«Вести війну із бронзовими монументами не робить життя більш моральним чи справедливим. Насправді, це нічого не робить», – каже газеті оглядачка Марія Ліпман, яка працювала журналісткою у Москві під час комунізму та тішилася знесенню пам’ятника Дзержинському.

Автор статті наводить наступний приклад: знесення пам’ятників Сталіну не призвело до змін у менталітеті населення Росії. Як показав результат опитування 2017 року, 70% опитуваних мали позитивну думку про роль Сталіна в історії.

Тоді як подібні міри мали позитивний ефект у балтійських країнах, Росія дедалі уникає конфронтації зі своїм минулим, яке згадується з гордістю багатьма росіянами, зазначає газета The New York Times.

Також автором створені паралелі із знесенням пам’ятників Леніну в Україні. За його словами6 це не призвело до змін у сфері корупції чи верховенства права. Натомість, ці міри посилили поділ між російськомовним населенням сходу та рештою країни.

Насамкінець, цитується Олексій Кондауров, колишній офіцер КДБ, який критикує «вандалізм» за часів Бориса Єльцина та Володимира Путіна: «Ми завжди дивимось назад і старі ідеї повертаються. Але залиште пам’ятники в спокої. Вони свідки кожної епохи та її історії. Говоріть та сперечайтеся про них. Але для чого їх валити?».

  • Зображення 16x9

    Роман Руденко

    Проходить стажування на Радіо Свобода з липня 2020 року. Народився 1997 року в м. Станиця Луганська Луганської області, з 2006 року мешкає в Австрії. Наразі закінчує бакалаврську програму з політології у Віденському університеті. Пройшов семестр по обміну в Болонському університеті. Найбільше цікавиться такими темами як міжнародний розвиток та процеси демократизації у Східній Європі. 

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

ІНШЕ З МЕРЕЖІ



Загрузка...
XS
SM
MD
LG