Що пише батько своїй доньці, знаючи, що його розстріляють? Як імперські риси побачив Юрій Тютюнник у більшовиках та радянській владі? Чому більшовики так нещадно покарали Тютюнника, попри те, що певний час він їх підтримував? Про це і більше можна дізнатися, прочитавши оцифровані матеріали архівно-кримінальної справи генерала-хорунжого Армії УНР Юрія Тютюнника.
Центр досліджень визвольного руху спільно з Архівом Служби безпеки України, за підтримки Українського культурного фонду, виклав у вільний доступ 53 документи архівно-кримінальної справи Юрія Тютюнника.
Його життя зіткане із пригод, які описують у книгах, за якими пишуть сценарії і знімають художні фільми.
- Юрій (Юрко) Тютюнник народився 1891 року у селі Будище, тепер Звенигородського району Київської області.
- Прапорщик царської армії. Воював на фронтах Першої світової, отримав важкі поранення, зокрема в голову, але вижив і не втратив інтелектуальних здібностей.
- Після Лютневої революції 1917 року став активним діячем українського військового руху, учасником Другого Всеукраїнського військового з’їзду (1917 рік), членом Української Центральної Ради.
- Організовував роботу Генерального секретаріату військових справ УЦР та міністерства військових справ УНР.
- Навесні 1918 року на Звенигородщині обраний кошовим отаманом Вільного козацтва.
- Влітку 1918 року був одним із керівників Звенигородського збройного повстання проти австро-німецьких військ і гетьманської влади. Його заарештували, але у грудні він був звільнений внаслідок повстання проти Гетьманату.
- У лютому 1919 року очолив штаб партизанських формувань отамана Григор’єва. Реалізував план визволення Херсона й Одеси від окупаційних військ Антанти. Підтримав повстання частин Григор’єва проти радянської влади і 9 травня 1919-го вони зайняли Катеринослав (нині Дніпро).
- Після поразки повстання у травні 1919 року на чолі невеликого загону приєднався до армії УНР. Із липня по грудень командував Київською групою військ, із грудня 1919-го став помічником командувача Армії УНР.
- Зініціював та організував Перший Зимовий похід Армії УНР (6 грудня 1919-го – 6 травня 1920 року).
- Після інтернування залишків українських частин у Польщі, був призначений членом Вищої військової ради УНР.
- Із січня 1921 року керує повстанським штабом, а з жовтня 1921 року – стає командувачем Української повстанської армії, головною метою якої було повалення радянської влади в Україні. Головний розрахунок був на селянський повстанський рух, в якому впродовж 1921 року, за підрахунками більшовиків, брали участь до 40 тисяч осіб.
- 29 жовтня 1921 виїхав зі Львова до Рівного, де завершив формування ядра майбутньої Української повстанської армії у складі 1500 вояків. Через брак сил, озброєння та оснащення Другий Зимовий похід Армії УНР (жовтень–листопад 1921 року) закінчився трагічно.
- Біля містечка Базар на Житомирщині основна група вояків опинилася в оточенні. Майже 400 вояків загинули, а понад півтисячі потрапили у полон, 359 із них відмовилися перейти на службу до Червоної армії і були розстріляні. У цьому місці тепер стоїть меморіал Героям Базару.
- Самому Тютюннику із невеличким загоном вдалося вийти з оточення і пробитися до польської території.
- У 1923 році в результаті проведеної Державним політичним управлінням УСРР спецоперації Тютюнник був виведений з-за кордону на радянську територію та заарештований.
- Співробітникам ДПУ УСРР вдалося використати Тютюнника для своїх пропагандистських цілей.
- Із 1923-го по 1929 рік Тютюнник викладав у Школі червоних старшин у Харкові, співпрацював зі Всеукраїнським фотокіноуправлінням: та став співавтором сценарію фільму «Звенигора» Олександра Довженка, грав як актор у фільмі «ПКП».
- 12 лютого 1929 року Юрія Тютюнника заарештували знову і відправили до Москви.
- У грудні 1929-го колегія ОДПУ СРСР засудила Тютюнника до страти.
- 20 жовтня 1930 року вирок був виконаний.
- Реабілітували Юрка Тютюнника аж 1997 року.
Які документи справи Тютюнника є у вільному доступі?
В електронному архіві (avr.org.ua) тепер можна побачити світлини, прочитати документи та листи із радянського кримінального провадження проти Юрія Тютюнника.
Зокрема:
- світлина з архівно-кримінальної справи;
- анкета, ордер обшуку і арешту Юрка Тютюнника;
- протоколи допитів Юрка Тютюнника;
- свідчення про створення і координацію роботи підпільно-партизанського штабу;
- листи Тютюнника, зокрема до своєї доньки Олі; знаючи, що його чекає страта, Юрко Тютюнник м'яко пише 12-річній доньці Ользі: «...Додому кожного дня мене чекати не варто, звичайно, можна сподіватися, ще й як будемо живі та здорові, то знову будемо жити вкупі родиною...»
- заяви дружини Юрія Тютюнника з проханням повідомити про чоловіка. Дружина Віра, зокрема, розповідає про роботу Юрка Тютюнника над фільмом «Звенигора» із Олександром Довженком.
- довідка про виконання вироку – розстрілу;
- реабілітаційні матеріали у справі Тютюнника, зокрема звернення депутата Шатайла в СБУ щодо реабілітації Юрка Тютюнника.
Серед документів є інформація про те, що Тютюнник порівнює радянську владу із царською, каже, що вона сама закладає основу для свого знищення, бо все будує на конфронтації. Тільки у царській Росії в усьому нібито були винні євреї, а в комуністів – куркулі.
Електронний архів (avr.org.ua) – сервіс відкритого онлайн-доступу до повнотекстових копій архівних матеріалів. Втілюється Центром досліджень визвольного руху за підтримки партнерів. Тут у вільному доступі та у високій якості публікуються документи про український визвольних рух, матеріали з архівів КГБ та інші тематичні колекції, присвячені історії ХХ століття. Зараз на сайті вже понад 26 тисяч оцифрованих архівних документів, доступних для завантаження.
