9 листопада 1976 року, 45 років тому, була створена Українська Гельсінська група – друга в СРСР правозахисна організація, яка відкрито виступала проти порушень прав людини. У подальшому сам факт її існування та діяльність УГГ стали тим пусковим механізмом, який «підірвав» СРСР зсередини, вважають історики.
9 листопада 1976 року в Москві на квартирі дисидента Олександра Гінзбурга зібралися іноземні журналісти. В їхніх присутності колишній фронтовик, письменник Микола Руденко оголосив про створення Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод (УГГ).
Так була утворена друга в СРСР (після Московської) і перша в УРСР правозахисна організація, яка відкрито боролася з порушенням прав людини. Пізніше такі спілки з’явилися в Литві, Грузії, Вірменії.
До 45-річчя Української Гельсінської групи Український інститут національної пам'яті (УІНП) підготував відео в межах циклу «Події епохи».
Засновниками УГГ стали 10 українських дисидентів:
- генерал радянської армії Петро Григоренко,
- фронтовик, письменник і філософ Микола Руденко,
- хімік Оксана Мешко,
- письменник-фантаст Олесь Бердник,
- юрист Левко Лук’яненко,
- мікробіолог Ніна Строката,
- інженер Мирослав Маринович,
- історик Микола Матусевич,
- учитель Олекса Тихий,
- юрист Іван Кандиба.
«Коли вони сказали, що хочуть створити Гельсінську групу в Україні, я похолола, – згадувала голова Московської Гельсінської групи Людмила Алєксєєва про приїзд до неї Миколи Руденка і Левка Лук'яненка. – На теренах усього Радянського Союзу найжорстокіше карали в Україні. Ми просили західних журналістів писати якомога частіше про Українську групу, про кожну її людину. Бо це камікадзе. Перші арешти відбулися саме в УГГ. Терміни українцям давали найбільші. І найбільше загиблих у таборах було саме серед членів УГГ».
Факти про УГГ
- До кінця 1980-х про свою належність до організації оголосила 41 людина.
- Практично всі члени УГГ були заарештовані за сфабрикованими кримінальними обвинуваченнями і засуджені до максимальних термінів покарання.
- Фактично за відстоювання прав людини члени УГГ отримали в загальній кількості 550 років радянських таборів.
- Четверо членів групи не повернулися живими з табору особливого режиму: Олекса Тихий, Юрій Литвин, Валерій Марченко та Василь Стус.
- Михайло Мельник наклав на себе руки напередодні неминучого арешту 9 березня 1979 року.
- До кінця 1980 року УГГ оприлюднила 30 меморандумів, декларацій, маніфестів, звернень та інформаційних бюлетенів про порушення прав людини в радянській Україні.
- «Правозахисники відкрито апелювали до радянського законодавства та міжнародних документів. Вони першими поєднали боротьбу українців за право на національне самовизначення з тематикою прав людини, чим сформували ненасильницьку, легальну і правову основу для здобуття українцями незалежності й демократії».
Радіо Свобода до 40-річчя УГГ готувало спеціальний проєкт
- Журналісти Радіо Свобода зібрали факти про життя членів УГГ при безпосередній допомозі дисидента і політв'язня Василя Овсієнка, який присвятив своє життя збереженню пам'яті про дисидентський рух.
Це він показав журналістам ключі від камери Василя Стуса.
Василь Овсієнко із тих людей, про яких кажуть: «місія виконана». Працюючи у Харківській правозахисній групі, Овсієнко став справжнім хранителем інформації про український дисидентський рух і про репресії, які чинив радянський режим проти Української Гельсінської групи (УГГ) й усіх, хто не вписувався у «намічену Комуністичною партією» картину світу.
Матеріали про членів УГГ, підготовані журналістами Радіо Свобода до 40-річчя створення правозахисної організації:
Більше історій життя членів УГГ, які не побоялися відкрито виступити в СРСР на захист прав людини читайте тут
