В інтерв’ю Радіо Свобода експерт французького Центру міжнародних досліджень, віце-президент Французької асоціації українських студій Анн де Тенґі висловила свої думки щодо цієї російської ініціативи, яку все настирливіше пропонують українцям замість європейської інтеграції. Вона висловила переконання, що Митний союз несумісний із зоною вільної торгівлі, тож Україні слід вибирати, бо цим Росія хоче нашкодити все виразнішим проектам інтеграції до ЄС.
– Росія і далі робить все можливе, щоб привабити Україну співробітництвом у пострадянському просторі. Наближення укладення угоди про асоціацію України та Європейського Союзу має низку наслідків. Особливо, щодо майбутньої зони вільної торгівлі між сторонами, яка ніяк не сумісна з іншим проектом – Митним союзом із Росією, Білоруссю та Казахстаном. Все це добре відоме пану Путіну і тому він докладає всіх зусиль, щоб Україна обрала саме російську ініціативу. Цей проект покликаний, з одного боку, посилити позиції росіян щодо України, а з іншого – нашкодити все виразнішим проектам інтеграції України до Європейського Союзу. Це не є новим. Все це продовження потужних і численних зусиль, які Росія докладає від часу обрання Януковича Президентом, щоб якнайміцніше пов’язати Росію з Україною.
– Серед Ваших колег-експертів існують думки, що наразі стосовно України між Європою та Росією відбувається щось на зразок перетягування канату. Чи згодні Ви з таким твердженням?
– Насамперед, я згодна з одним: Україна – суверенна держава, і всі ці політичні ігри між нею та іншими країнами мають дуже негативне значення. Українці мають самі вибирати свій шлях і без тиску з боку Росії, який постійно присутній. А з боку європейської співдружності тиску немає. Натомість тут простежується навіть деяка втрата інтересу до України. На мій погляд, у Європейському Союзі є інша складність щодо українців, а саме: робити вигляд, що їй байдуже, як розвиваються стосунки з цією складною державою. Власне, ризик з боку Євросоюзу якраз і полягає у цій байдужості. Але найголовніше те, що саме українці повинні робити свій вибір.
– Чи пов’язана ця втрата інтересу ЄС до країн Східної Європи, зокрема, України, з подіями в арабських державах?
– Це питання засобів, що Європа вкладає у відносини із сусідніми державами. Справді, є ризик того, що європейська політика щодо сусідів через події в арабському світі може «перехилитися» на південь, на шкоду стосункам із сусідами на сході. Стратегія повинна будуватися не за принципом «або схід, або південь», а саме «і схід, і південь».
– Україна сьогодні має тільки один вихід: вибудовувати багатовекторні стосунки з одного боку з Євросоюзом, а з іншого – з Росією та іншими країнами, що розташовані на сході. Ви погоджуєтесь із таким положенням?
– Україна не повинна вибирати якийсь один із цих двох напрямків. Ми знаємо її історію, її географічне положення. Вона вже віддавна намагається зберегти добрі стосунки з Росією і якомога глибше інтегруватися до Європи. Треба дати Україні можливість це реалізувати. Угоду про асоціацію з ЄС та зону вільної торгівлі слід підписати. Все це не суперечить існуючим стосункам із Росією. А от в економічній сфері, безумовно, треба вибирати: якщо Україна вступить до Митного союзу з Росією, Білоруссю та Казахстаном, то це несумісне із зоною вільної торгівлі з ЄС. У цьому випадку доведеться вибирати.
– Росія і далі робить все можливе, щоб привабити Україну співробітництвом у пострадянському просторі. Наближення укладення угоди про асоціацію України та Європейського Союзу має низку наслідків. Особливо, щодо майбутньої зони вільної торгівлі між сторонами, яка ніяк не сумісна з іншим проектом – Митним союзом із Росією, Білоруссю та Казахстаном. Все це добре відоме пану Путіну і тому він докладає всіх зусиль, щоб Україна обрала саме російську ініціативу. Цей проект покликаний, з одного боку, посилити позиції росіян щодо України, а з іншого – нашкодити все виразнішим проектам інтеграції України до Європейського Союзу. Це не є новим. Все це продовження потужних і численних зусиль, які Росія докладає від часу обрання Януковича Президентом, щоб якнайміцніше пов’язати Росію з Україною.
– Серед Ваших колег-експертів існують думки, що наразі стосовно України між Європою та Росією відбувається щось на зразок перетягування канату. Чи згодні Ви з таким твердженням?
– Насамперед, я згодна з одним: Україна – суверенна держава, і всі ці політичні ігри між нею та іншими країнами мають дуже негативне значення. Українці мають самі вибирати свій шлях і без тиску з боку Росії, який постійно присутній. А з боку європейської співдружності тиску немає. Натомість тут простежується навіть деяка втрата інтересу до України. На мій погляд, у Європейському Союзі є інша складність щодо українців, а саме: робити вигляд, що їй байдуже, як розвиваються стосунки з цією складною державою. Власне, ризик з боку Євросоюзу якраз і полягає у цій байдужості. Але найголовніше те, що саме українці повинні робити свій вибір.
– Чи пов’язана ця втрата інтересу ЄС до країн Східної Європи, зокрема, України, з подіями в арабських державах?
– Це питання засобів, що Європа вкладає у відносини із сусідніми державами. Справді, є ризик того, що європейська політика щодо сусідів через події в арабському світі може «перехилитися» на південь, на шкоду стосункам із сусідами на сході. Стратегія повинна будуватися не за принципом «або схід, або південь», а саме «і схід, і південь».
– Україна сьогодні має тільки один вихід: вибудовувати багатовекторні стосунки з одного боку з Євросоюзом, а з іншого – з Росією та іншими країнами, що розташовані на сході. Ви погоджуєтесь із таким положенням?
– Україна не повинна вибирати якийсь один із цих двох напрямків. Ми знаємо її історію, її географічне положення. Вона вже віддавна намагається зберегти добрі стосунки з Росією і якомога глибше інтегруватися до Європи. Треба дати Україні можливість це реалізувати. Угоду про асоціацію з ЄС та зону вільної торгівлі слід підписати. Все це не суперечить існуючим стосункам із Росією. А от в економічній сфері, безумовно, треба вибирати: якщо Україна вступить до Митного союзу з Росією, Білоруссю та Казахстаном, то це несумісне із зоною вільної торгівлі з ЄС. У цьому випадку доведеться вибирати.
