Прага, 6 квітня 2001 — Цими днями європейські чільники взялися за справжній дипломатичний наступ у країнах-кандидатах на вступ до Євросоюзу, яким і хочеться, і колеться: вони невдоволені деякими вимогами об’єднаної Європи, які вважають за несправедливі — хоча й самі нерідко висувають до ЄС такі самі вимоги. Одна з найгостріших — справа з вільним пересуванням робочої сили. Чи, радше, не вільним.
Ні Чехія, ні Польща так і не дійшли в п’ятницю домовленості з Європою про робочу силу — ЄС не хоче відмовлятися від своїх планів обмежити її пересування на Захід і після вступу до Євросоюзу нових членів.
Ба більше: коли раніше ці плани ніби були предметом дискусій, то останніми днями високі представники Європейського Союзу, чи не вперше чітко заявивши про конкретні терміни можливого приєднання до ЄС першої групи вступників — років за два-три, — так само твердо проголосили й те, що семирічне обмеження вже є справа ледь що не вирішена.
Комісар ЄС із розширення ¢юнтер Фергой∂ен, вислухавши в четвер і п’ятницю в Празі скарги чеської влади, спробував заспокоїти стривожених господарів зустрічі, які не хочуть у майбутній спільній Європі почуватися другим сортом — не мати права виїхати на заробітки до заможних країн. Обмеження мають переглядати що два роки, заявив він, і для декого, може, скасують і раніше від інших. Але, за словами Фергой∂ена, він таки подасть на затвердження семирічний перехідний період — як того вимагають у першу чергу Німеччина й Австрія, що межують із цілою низкою зовсім незаможних порівняно з ними кандидатів.
І в попередньому пункті призначення європейської делегації на чолі з Фергой∂еном і Головою Європейської Комісії Романо Проді — в Будапешті — вони вислухали в середу заперечення Угорщини проти перехідного періоду.
Такий самий результат і в Берліні, де з Канцлером ¢ергардом Шредером зустрівся в п’ятницю Прем’єр-міністр Польщі Єжи Бузек: кожен залишився при своїй думці. Пропозицію ЄС Шредер назвав «гнучкою», маючи на увазі ту саму можливість переглядати обмеження, — але й примирливий тон ініціятора семирічного терміну поляків розчаровує.
Ті самі слова про гнучкість і можливість перегляду пролунали і в Вільнюсі від другого ініціятора обмеження — Австрії, що її Міністр закордонних справ Беніта Ферреро-Вальднер побувала в середу з візитом у Литві.
Але очевидно, що новим членам ЄС попри все невдоволення таки доведеться зачекати, поки вони й після формального вступу набудуть усіх прав. Було так і раніше — Іспанія й Португалія, наприклад, вступивши до Євросоюзу, отримали дозвіл на вільне пересування своїх працівників тільки через п’ять років.
Та й відповісти Європейському Союзові є чим: критикуючи обмежувальні пропозиції ЄС, вступники й самі висувають їх чимало — як-то не дозволяти іноземцям купувати землю. Як західні країни побоюються напливу дешевої робочої сили, так і майбутні члени непокояться, що заможний Захід відразу скупить їхню відносно дешеву ріллю. Так що поторгуватися є про що, та й часу до вступу ще не бракує.
Ні Чехія, ні Польща так і не дійшли в п’ятницю домовленості з Європою про робочу силу — ЄС не хоче відмовлятися від своїх планів обмежити її пересування на Захід і після вступу до Євросоюзу нових членів.
Ба більше: коли раніше ці плани ніби були предметом дискусій, то останніми днями високі представники Європейського Союзу, чи не вперше чітко заявивши про конкретні терміни можливого приєднання до ЄС першої групи вступників — років за два-три, — так само твердо проголосили й те, що семирічне обмеження вже є справа ледь що не вирішена.
Комісар ЄС із розширення ¢юнтер Фергой∂ен, вислухавши в четвер і п’ятницю в Празі скарги чеської влади, спробував заспокоїти стривожених господарів зустрічі, які не хочуть у майбутній спільній Європі почуватися другим сортом — не мати права виїхати на заробітки до заможних країн. Обмеження мають переглядати що два роки, заявив він, і для декого, може, скасують і раніше від інших. Але, за словами Фергой∂ена, він таки подасть на затвердження семирічний перехідний період — як того вимагають у першу чергу Німеччина й Австрія, що межують із цілою низкою зовсім незаможних порівняно з ними кандидатів.
І в попередньому пункті призначення європейської делегації на чолі з Фергой∂еном і Головою Європейської Комісії Романо Проді — в Будапешті — вони вислухали в середу заперечення Угорщини проти перехідного періоду.
Такий самий результат і в Берліні, де з Канцлером ¢ергардом Шредером зустрівся в п’ятницю Прем’єр-міністр Польщі Єжи Бузек: кожен залишився при своїй думці. Пропозицію ЄС Шредер назвав «гнучкою», маючи на увазі ту саму можливість переглядати обмеження, — але й примирливий тон ініціятора семирічного терміну поляків розчаровує.
Ті самі слова про гнучкість і можливість перегляду пролунали і в Вільнюсі від другого ініціятора обмеження — Австрії, що її Міністр закордонних справ Беніта Ферреро-Вальднер побувала в середу з візитом у Литві.
Але очевидно, що новим членам ЄС попри все невдоволення таки доведеться зачекати, поки вони й після формального вступу набудуть усіх прав. Було так і раніше — Іспанія й Португалія, наприклад, вступивши до Євросоюзу, отримали дозвіл на вільне пересування своїх працівників тільки через п’ять років.
Та й відповісти Європейському Союзові є чим: критикуючи обмежувальні пропозиції ЄС, вступники й самі висувають їх чимало — як-то не дозволяти іноземцям купувати землю. Як західні країни побоюються напливу дешевої робочої сили, так і майбутні члени непокояться, що заможний Захід відразу скупить їхню відносно дешеву ріллю. Так що поторгуватися є про що, та й часу до вступу ще не бракує.
