Київ, 9 квітня 2001 - Чорнобильський фольклор об’єднує традиційні жанри усної народної творчості – анекдоти, частівки, коломийки, римовані рядки й переробки відомих пісень. Але найбільш вагомою його частиною стали анекдоти, побудовані в формі бесіди, діалогу з кількома запитаннями. Вони явили собою своєрідну колекцію “чорного гумору” про радіацію як явища ХХ ст. Квінтесенцію її складає феномен жаху – жаху атомної катастрофи, близької загибелі, розчарування, психічної та фізичної імпотенції.
До чорнобильського фольклору належать й такі соціальні явища, як чутки та фактоїди, що відіграють важливу роль у створенні сучасної міфології. Під чутками я розумію усну інформацію, яка передається від людини до людини і не має офіційного підтвердження. Чутки здебільшого поширюються при дефіциті надійної інформації. Вони можуть бути пізніше виявитися як вірними, так і облудними. Під фактоїдами (цей термін нещодавно запроваджений західними культурологами) я розумію брехливі відомості, які видаються урядом і засобами масової інформації за факти, що нібито справді існують. Їх використання має здебільшого ідеологічну або політичну мету і дезорієнтує людей. Особливо небезпечна ситуація складається тоді, коли, чутки спростовуються фактоїдами.
А тепер пригадаємо хроніку подій. 26 квітня 1986 р. чутки про небезпеку змусили багатьох мешканців Прип’яті тікати з немовлятами через “рудий ліс”. А вже вранці наступного дня багато хто з мешканців містечка не вірив поголосу про евакуацію. На початку травня поширилися чутки про те, що члени уряду відправили свої родини до Криму, а за кілька днів – про можливість другого вибуху. Більш ніж через тиждень виявилося, що всі вони були небезпідставними. Досить надійну інформацію можна було почути в телевізійній “Актуальній камері”, і водночас, українське телебачення транслювало виступи чиновників з Міністерства охорони здоров’я, сповнені фактоїдів. От і виходило: люди, які керувалися офіційною інформацією, брали участь у першотравневій демонстрації та купалися у Дніпрі; ті, хто вірили чуткам, відчували небезпеку і всіляко намагалися захистити себе (щоправда, часом і шкідливими засобами самозахисту). Так уряд, незважаючи на небезпеку, створював міф на базі фактоїдів, а населення, у свою чергу, створювало міф на базі чуток.
До чорнобильського фольклору належать й такі соціальні явища, як чутки та фактоїди, що відіграють важливу роль у створенні сучасної міфології. Під чутками я розумію усну інформацію, яка передається від людини до людини і не має офіційного підтвердження. Чутки здебільшого поширюються при дефіциті надійної інформації. Вони можуть бути пізніше виявитися як вірними, так і облудними. Під фактоїдами (цей термін нещодавно запроваджений західними культурологами) я розумію брехливі відомості, які видаються урядом і засобами масової інформації за факти, що нібито справді існують. Їх використання має здебільшого ідеологічну або політичну мету і дезорієнтує людей. Особливо небезпечна ситуація складається тоді, коли, чутки спростовуються фактоїдами.
А тепер пригадаємо хроніку подій. 26 квітня 1986 р. чутки про небезпеку змусили багатьох мешканців Прип’яті тікати з немовлятами через “рудий ліс”. А вже вранці наступного дня багато хто з мешканців містечка не вірив поголосу про евакуацію. На початку травня поширилися чутки про те, що члени уряду відправили свої родини до Криму, а за кілька днів – про можливість другого вибуху. Більш ніж через тиждень виявилося, що всі вони були небезпідставними. Досить надійну інформацію можна було почути в телевізійній “Актуальній камері”, і водночас, українське телебачення транслювало виступи чиновників з Міністерства охорони здоров’я, сповнені фактоїдів. От і виходило: люди, які керувалися офіційною інформацією, брали участь у першотравневій демонстрації та купалися у Дніпрі; ті, хто вірили чуткам, відчували небезпеку і всіляко намагалися захистити себе (щоправда, часом і шкідливими засобами самозахисту). Так уряд, незважаючи на небезпеку, створював міф на базі фактоїдів, а населення, у свою чергу, створювало міф на базі чуток.
