Київ, 20 квітня 2001 -
Сергій Головатий:
“Усе, що на касетах - це дії Кучми, які підпадають під різні статті Кримінального кодексу України: замовлення вбивства журналіста, вимагання хабаря у розмірі 250 мільйонів доларів…Усе це різні дії, які підпадають під ознаки злочину різного характеру. Кучма боявся, боїться і буде боятися нести кримінальну відповідальність. Задля цього буде робитися все, щоб неможливо було розкрити справу Гонгадзе, щоб звинуватити в чомусь США, Раду Європи. Буде робитися все, щоб Кучмі “сухим вийти з води”.
Ви ставите питання: як може бути, що, з одного боку, говорять: на цих касетах є державна таємниця, а з іншого боку - ці таємниці не визнаються прокуратурою? Я скажу так: те, що сказав МЗС у заяві ( що проти Мельниченка порушено кримінальну справу за незаконне прослуховування і розголошення державної таємниці), я це кваліфікую, як брехню з боку МЗС або суцільний непрофесіоналізм.
Немає кримінальної справи проти Мельниченка за незаконне прослуховування, бо немає такої статті в Кримінальному кодексі. Немає і кримінальної справи проти Мельниченка за розголошення державної таємниці, бо ніхто ще не встановив, що є державна таємниця на записах. Навіть Генеральна прокуратура. До сьогодні прокуратура каже, що це фальшивка і брехня. Отже, немає таких кримінальних справ. Немає кримінальної справи проти Мельниченка і за державну зраду - порушена кримінальна справа за наклеп на президента.
Але ми ухвалили новий Кримінальний кодекс, там такого злочину вже немає. Тому що те, що при сталінському режимі називалося “наклеп”, - сьогодні це одна з форм реалізації свободи слова, свободи думки, свободи інформації. А за реалізацію свободи думки людину в тюрму садити не можуть. Якщо щось неправдиве поширюється, це можна компенсувати матеріально.
Тому в нас, за новим Кримінальним кодексом, вже немає переслідування за наклеп. А якщо людину все-таки переслідують за наклеп і порушують кримінальну справу, для будь-якої демократичної держави це ознака: це є переслідування за політичними мотивами, переслідування за погляди, за поширення інформації.
Тому США абсолютно справедливо, відповідно до принципів верховенства права, до принципів захисту прав людини, надали Мельниченку притулок - бо його хочуть посадити за те, що він збирав інформацію.”
Гість “Вечірньої свободи” народний депутат Віктор Суслов:
“Тобто Ви вважаєте, що можна записувати президента?
Сергій Головатий:
“Так.”
Зиновій Фриз ( Прага):
“Запитання до пана Суслова. Невже Ви думаєте, що українські спецслужби шукали Мельниченка для того, щоб нагородити його орденом Ярослава Мудрого? Невже не було зрозуміло: якщо б його знайшли, навряд чи він би був живий сьогодні. У цьому контексті, чи мали США право надати притулок Мельниченку?”
Віктор Суслов:
“Я не можу нічого стверджувати стосовно того, як би діяли спецслужби, якщо Мельниченко був би знайдений.
Якщо він офіційно був би переданий Україні, це гарантувало б йому життя і можливість проведення відкритого судового процесу за тими статтями, які йому інкримінуються. І, очевидно, це б було правильно. Як би там не було, українським громадянам дуже важко пояснити право охоронця президента записувати президента.”
Сергій Головатий:
“По-перше, переслідування за шпигунство стосується тільки іноземців. Не може бути шпигун українець в Україні. Це має бути іноземець. Але є в Кримінальному кодексі є 16 стаття, яка називається “крайня необхідність.” Там йдеться про наступне:
“Не є злочином дія, яка, хоч і підпадає під ознаки діяння, передбаченого кримінальним законом, але вчинена у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує інтересам чи правам людини або інших громадян, і якщо цю небезпеку неможна було усунути іншими засобами.” Отже, це і робив Мельниченко.
Якими ще засобами можна було оприлюднити злочинні вказівки Кучми на знешкодження Гонгадзе? Як можна ще було довести те, що Кучма вів систематичні розмови з Кравченком, Деркачем, Потебеньком стосовно того, як переслідувати інших політиків? Як ще можна було усунути цю небезпеку, окрім як записати і показати, що це правда?
Отже, поки що ніхто не навів жодного прикладу, що там ( на плівках Мельниченка - РС) йдеться про державний інтерес та державну таємницю, поки що там -матюки, хабарі, злочинні замовлення, приниження і так далі.”
Зиновій Фриз:
“Іншими словами, справа Мельниченка не підлягає під статтю шпигунство?”
Сергій Головатий:
“Я ж кажу, за шпигунство може переслідуватись тільки іноземець”.
Сергій Головатий:
“Усе, що на касетах - це дії Кучми, які підпадають під різні статті Кримінального кодексу України: замовлення вбивства журналіста, вимагання хабаря у розмірі 250 мільйонів доларів…Усе це різні дії, які підпадають під ознаки злочину різного характеру. Кучма боявся, боїться і буде боятися нести кримінальну відповідальність. Задля цього буде робитися все, щоб неможливо було розкрити справу Гонгадзе, щоб звинуватити в чомусь США, Раду Європи. Буде робитися все, щоб Кучмі “сухим вийти з води”.
Ви ставите питання: як може бути, що, з одного боку, говорять: на цих касетах є державна таємниця, а з іншого боку - ці таємниці не визнаються прокуратурою? Я скажу так: те, що сказав МЗС у заяві ( що проти Мельниченка порушено кримінальну справу за незаконне прослуховування і розголошення державної таємниці), я це кваліфікую, як брехню з боку МЗС або суцільний непрофесіоналізм.
Немає кримінальної справи проти Мельниченка за незаконне прослуховування, бо немає такої статті в Кримінальному кодексі. Немає і кримінальної справи проти Мельниченка за розголошення державної таємниці, бо ніхто ще не встановив, що є державна таємниця на записах. Навіть Генеральна прокуратура. До сьогодні прокуратура каже, що це фальшивка і брехня. Отже, немає таких кримінальних справ. Немає кримінальної справи проти Мельниченка і за державну зраду - порушена кримінальна справа за наклеп на президента.
Але ми ухвалили новий Кримінальний кодекс, там такого злочину вже немає. Тому що те, що при сталінському режимі називалося “наклеп”, - сьогодні це одна з форм реалізації свободи слова, свободи думки, свободи інформації. А за реалізацію свободи думки людину в тюрму садити не можуть. Якщо щось неправдиве поширюється, це можна компенсувати матеріально.
Тому в нас, за новим Кримінальним кодексом, вже немає переслідування за наклеп. А якщо людину все-таки переслідують за наклеп і порушують кримінальну справу, для будь-якої демократичної держави це ознака: це є переслідування за політичними мотивами, переслідування за погляди, за поширення інформації.
Тому США абсолютно справедливо, відповідно до принципів верховенства права, до принципів захисту прав людини, надали Мельниченку притулок - бо його хочуть посадити за те, що він збирав інформацію.”
Гість “Вечірньої свободи” народний депутат Віктор Суслов:
“Тобто Ви вважаєте, що можна записувати президента?
Сергій Головатий:
“Так.”
Зиновій Фриз ( Прага):
“Запитання до пана Суслова. Невже Ви думаєте, що українські спецслужби шукали Мельниченка для того, щоб нагородити його орденом Ярослава Мудрого? Невже не було зрозуміло: якщо б його знайшли, навряд чи він би був живий сьогодні. У цьому контексті, чи мали США право надати притулок Мельниченку?”
Віктор Суслов:
“Я не можу нічого стверджувати стосовно того, як би діяли спецслужби, якщо Мельниченко був би знайдений.
Якщо він офіційно був би переданий Україні, це гарантувало б йому життя і можливість проведення відкритого судового процесу за тими статтями, які йому інкримінуються. І, очевидно, це б було правильно. Як би там не було, українським громадянам дуже важко пояснити право охоронця президента записувати президента.”
Сергій Головатий:
“По-перше, переслідування за шпигунство стосується тільки іноземців. Не може бути шпигун українець в Україні. Це має бути іноземець. Але є в Кримінальному кодексі є 16 стаття, яка називається “крайня необхідність.” Там йдеться про наступне:
“Не є злочином дія, яка, хоч і підпадає під ознаки діяння, передбаченого кримінальним законом, але вчинена у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує інтересам чи правам людини або інших громадян, і якщо цю небезпеку неможна було усунути іншими засобами.” Отже, це і робив Мельниченко.
Якими ще засобами можна було оприлюднити злочинні вказівки Кучми на знешкодження Гонгадзе? Як можна ще було довести те, що Кучма вів систематичні розмови з Кравченком, Деркачем, Потебеньком стосовно того, як переслідувати інших політиків? Як ще можна було усунути цю небезпеку, окрім як записати і показати, що це правда?
Отже, поки що ніхто не навів жодного прикладу, що там ( на плівках Мельниченка - РС) йдеться про державний інтерес та державну таємницю, поки що там -матюки, хабарі, злочинні замовлення, приниження і так далі.”
Зиновій Фриз:
“Іншими словами, справа Мельниченка не підлягає під статтю шпигунство?”
Сергій Головатий:
“Я ж кажу, за шпигунство може переслідуватись тільки іноземець”.
