Варшава, 20 квітня 2001 - Права газета «Жиче» опублікувала в двох подачах концептуальну статтю відомих польських експертів, які намагаються довести, що стратегічне партнерство з Україною – це нині для Польщі віртуальна дійсність. Наша особлива роль, пишуть автори, мала б проявлятися у підтримці прагнення України до Євросоюзу, але ця амбітна мета розходиться з реальністю. Наш вплив на цю частину Європи мізерний. А історія з газопроводом з Росії на Захід в обхід України є прикладом того, як легко у важливих питаннях відносин між Євросоюзом і східною Європою Польща може опинитися в ізоляції.
Стратегічним партнером Євросоюзу, наголошують польські експерти від закордонної політики, є Росія. Тим часом головним параграфом польської східної політики є стратегічне партнерство з Україною, а це партнерство полягає на чергових деклараціях, які нерідко суперечать одна одній. Якщо Польща сама не хоче себе ізолювати в східній політиці, то вона, вважають експерти, повинна виробити нову концепцію. В основу такої нової концепції східної політики, наголошують польські експерти, мав би лягти так званий реґіональний інтерес. Що вкладають у це поняття? Береться не Україна як єдине ціле, як держава-стратегічний партнер, а, наприклад, лише її прикордонні області, рівно ж як і прикордонні області Молдови, Словаччини чи північно-західні реґіони Росії. І акценти ставляться, власне, на співпраці з ними, не вирізняючи Україну на тлі тієї ж Молдови.
Пізніше, після вступу до Євросоюзу, вважають противники нинішньої політики уряду Єжи Бузека щодо України, треба було б прирівняти польську стратегію щодо України до стратегії Євросоюзу. Себто, брутально кажучи, перестати бути тим паровозом, який тягне до Європи державу, котра сама до тієї Європи не хоче. Польські експерти від закордонної політики назвали нинішню позицію уряду Єжи Бузека щодо України впертою недозрілістю і переконують, що чим швидше Польща відмовиться від своїх ілюзій про те, що вона начебто має на Україну якийсь вплив, тим краще для самої Польщі.
Такі думки не поодинокі, голоси такі звучать у Польщі дедалі наполегливіше, і вони не можуть на тривожити, не можуть не бути сигналом, що з боку України потрібен рішучий конкретний крок на підтвердження того, що стратегічне партнерство – справа реальна і вигідна як полякам, так і українцям. Цей крок потрібен, тим більше що Польща готується до нових парламентських виборів, і до влади можуть прийти інші сили. Існує цілком реальна можливість зміни і політики щодо України. Якщо Україна сама не подбає, щоб так не сталося, казка про винятково добрі відносини між Україною і Польщею, яка триває від 97-го року, відколи президенти Кучма і Кваснєвський підписали Декларацію про порозуміння і поєднання, може скінчитися скоро і сумно.
Стратегічним партнером Євросоюзу, наголошують польські експерти від закордонної політики, є Росія. Тим часом головним параграфом польської східної політики є стратегічне партнерство з Україною, а це партнерство полягає на чергових деклараціях, які нерідко суперечать одна одній. Якщо Польща сама не хоче себе ізолювати в східній політиці, то вона, вважають експерти, повинна виробити нову концепцію. В основу такої нової концепції східної політики, наголошують польські експерти, мав би лягти так званий реґіональний інтерес. Що вкладають у це поняття? Береться не Україна як єдине ціле, як держава-стратегічний партнер, а, наприклад, лише її прикордонні області, рівно ж як і прикордонні області Молдови, Словаччини чи північно-західні реґіони Росії. І акценти ставляться, власне, на співпраці з ними, не вирізняючи Україну на тлі тієї ж Молдови.
Пізніше, після вступу до Євросоюзу, вважають противники нинішньої політики уряду Єжи Бузека щодо України, треба було б прирівняти польську стратегію щодо України до стратегії Євросоюзу. Себто, брутально кажучи, перестати бути тим паровозом, який тягне до Європи державу, котра сама до тієї Європи не хоче. Польські експерти від закордонної політики назвали нинішню позицію уряду Єжи Бузека щодо України впертою недозрілістю і переконують, що чим швидше Польща відмовиться від своїх ілюзій про те, що вона начебто має на Україну якийсь вплив, тим краще для самої Польщі.
Такі думки не поодинокі, голоси такі звучать у Польщі дедалі наполегливіше, і вони не можуть на тривожити, не можуть не бути сигналом, що з боку України потрібен рішучий конкретний крок на підтвердження того, що стратегічне партнерство – справа реальна і вигідна як полякам, так і українцям. Цей крок потрібен, тим більше що Польща готується до нових парламентських виборів, і до влади можуть прийти інші сили. Існує цілком реальна можливість зміни і політики щодо України. Якщо Україна сама не подбає, щоб так не сталося, казка про винятково добрі відносини між Україною і Польщею, яка триває від 97-го року, відколи президенти Кучма і Кваснєвський підписали Декларацію про порозуміння і поєднання, може скінчитися скоро і сумно.
