Київ, 23 квітня 2001 - Християнська церква існує на Західній Україні від кінця ХІ століття, коли там була утворена Галицька єпархія Київської митрополії. Вже у середині ХІІІ століття князь Данило Галицький розпочав з папою Іннокентієм ІV перші переговори про церковну унію. А 1303 року заходами українського короля Юрія І було утворено Галицьку православну митрополію, яка проіснувала 44 роки.
Її було відновлено 1370 року, – одразу по захопленні Галичини Польщею, – на прохання польського короля Казимира ІІІ, який з цього приводу писав до Константинопольського патріарха: «Від віків Галич відомий по всіх краях яко митрополія і митрополичий стіл з віку віків». Проте 1415 року Галицьку митрополію було знову понижено у статусі до однієї з десяти провінцій митрополії Київської. Невдовзі глава українського православ’я став іменуватися митрополитом Київським, Галицьким і всієї Русі.
На Берестейському соборі 1596 року єпископи Київської митрополії, – за винятком львівського та перемишльського, – уклали унію з Римською церквою. Натомість Львівсько-Галицька єпархія приєдналася до церковної унії тільки на початку ХVІІІ століття. А відновлення Київської православної митрополії 1620 року започаткувало паралельне існування греко-католицьких та православних єпархій.
Наприкінці ХVIII століття реформи австрійського імператора Йосифа ІІ привели до суттєвого зміцнення становища греко-католицької церкви. На прохання австрійського уряду 29 квітня 1807 року папа Пій VII спеціальною буллою проголосив утворення підпорядкованої Риму Галицької греко-католицької митрополії з центром у Львові. 25 вересня наступного року єпископ Антон Ангелович став першим уніатським митрополитом Галицьким.
1969 року Синод Української греко-католицької церкви ухвалив патріархальний устрій церкви з метою піднести у майбутньому статус Галицької митрополії до рівня патріархату. Восени 75-го року її глава митрополит Йосиф Сліпий коронувався титулом патріарха Києво-Галицького і всієї Руси.
Її було відновлено 1370 року, – одразу по захопленні Галичини Польщею, – на прохання польського короля Казимира ІІІ, який з цього приводу писав до Константинопольського патріарха: «Від віків Галич відомий по всіх краях яко митрополія і митрополичий стіл з віку віків». Проте 1415 року Галицьку митрополію було знову понижено у статусі до однієї з десяти провінцій митрополії Київської. Невдовзі глава українського православ’я став іменуватися митрополитом Київським, Галицьким і всієї Русі.
На Берестейському соборі 1596 року єпископи Київської митрополії, – за винятком львівського та перемишльського, – уклали унію з Римською церквою. Натомість Львівсько-Галицька єпархія приєдналася до церковної унії тільки на початку ХVІІІ століття. А відновлення Київської православної митрополії 1620 року започаткувало паралельне існування греко-католицьких та православних єпархій.
Наприкінці ХVIII століття реформи австрійського імператора Йосифа ІІ привели до суттєвого зміцнення становища греко-католицької церкви. На прохання австрійського уряду 29 квітня 1807 року папа Пій VII спеціальною буллою проголосив утворення підпорядкованої Риму Галицької греко-католицької митрополії з центром у Львові. 25 вересня наступного року єпископ Антон Ангелович став першим уніатським митрополитом Галицьким.
1969 року Синод Української греко-католицької церкви ухвалив патріархальний устрій церкви з метою піднести у майбутньому статус Галицької митрополії до рівня патріархату. Восени 75-го року її глава митрополит Йосиф Сліпий коронувався титулом патріарха Києво-Галицького і всієї Руси.
