Будапешт, 23 квітня 2001 - Понад пів-сотні мешканців тимчасового гуртожитку для втікачів у північно-західному угорському місті Дьор, що є адміністративним центром області Дьор-Мошеншопрон, протестують у такий спосіб проти небажання еміґраційної влади перевести втікачів у готелі в містах Дебрецен, Бейкешчаба і Бічке, де більш ліберальні правила утримання нелегальних іміґрантів з Азії. Річ у тім, що кілька вихідців з Іраку, Бангладеш, Туреччини, Афганістану, Югославії та Македонії прагнуть більшої свободи пересування в Угорщині, й такі норми, на їхню думку, існують в інших таборах для втікачів. В цих установах також швидше розглядають прохання втікачів,- стверджують страйкарі. До речі, серед них є людина, яка вже пів-року чекає на відповідь влади на її прохання надати статус втікача. Інші страйкарі-голодувальники перебувають у Дьорі буквально кілька тижнів, а то й днів.
Із 107-ми мешканців табору є багато таких, хто очікує від посольств своїх країн дозволу на повернення додому, тому що їх визнано економічними біженцями. Як повідомляє газета «Нейпсоводшак» від 23 квітня, нині кількість учасників голодування зменшилася до чотирьох осіб. Один із них – турецький громадянин Каранфіл Бюлент в короткому інтерв’ю дл цієї газети заявив, що втікачів ізолюють, і що вони й гадки не мають, де міститься бюро, яке розглядає справи втікачів. Він також додав, що втікачі не є злочинцями, відповідно – керівництво табору не має обмежувати їхню свободу пересування.
Тим часом, начальник гуртожитку майор прикордонної служби Шандор Кантор, зокрема, повідомив таке: тривалість розгляду справ нелегальних еміґрантів, які подали прохання щодо надання статусу втікача визначає Управління у справах втікачів та еміґрації. На розгляд відводиться зазвичай три місяці, однак через те, що іноземці часто дають про себе фальшиві дані, процес розгляду справи затягується. Сьогодні з Управління з питань втікачів та еміґрації до міста Дьор прибув представник від цієї установи, аби особисто поінформувати мешканців табору про стан їхніх справ. Сюди ж запросили одного ірацького активіста у справах захисту людських прав.
Із 107-ми мешканців табору є багато таких, хто очікує від посольств своїх країн дозволу на повернення додому, тому що їх визнано економічними біженцями. Як повідомляє газета «Нейпсоводшак» від 23 квітня, нині кількість учасників голодування зменшилася до чотирьох осіб. Один із них – турецький громадянин Каранфіл Бюлент в короткому інтерв’ю дл цієї газети заявив, що втікачів ізолюють, і що вони й гадки не мають, де міститься бюро, яке розглядає справи втікачів. Він також додав, що втікачі не є злочинцями, відповідно – керівництво табору не має обмежувати їхню свободу пересування.
Тим часом, начальник гуртожитку майор прикордонної служби Шандор Кантор, зокрема, повідомив таке: тривалість розгляду справ нелегальних еміґрантів, які подали прохання щодо надання статусу втікача визначає Управління у справах втікачів та еміґрації. На розгляд відводиться зазвичай три місяці, однак через те, що іноземці часто дають про себе фальшиві дані, процес розгляду справи затягується. Сьогодні з Управління з питань втікачів та еміґрації до міста Дьор прибув представник від цієї установи, аби особисто поінформувати мешканців табору про стан їхніх справ. Сюди ж запросили одного ірацького активіста у справах захисту людських прав.
